|
Марта ОнуфрівЗ рідного краю надходять щораз тривожніші
вістки про мовний шабаш, який заініціювала ПРУ,
внаслідок чого в багатьох областях російська стала регіональною, витісняючи зі
сфери державного ужитку й без того століттями дискриміновану, переслідувану й
упосліджену українську мову. Місцями Україна гудить як розтривожений
вулик: несприйняття російськомовними персоналіями україномовних, рідше -
навпаки, досягає критичної позначки. Уся ненависть і зневага до питомих
українців, яку століттями прищеплювали царат, совєтський
режим, нинішні ЗМІ триколірної РФ, вихлюпується назовні в потворній формі.
Круті донецькі братки, які не сповідували
нічого крім «бабла», не можуть і не хочуть своїм
куцим розумом осягнути те, на що вони замахнулися: генетичну пам`ять,
національну ідентичність, духовність, мову, історію, культуру, літературу тощо
прадавнього європейського народу, при тім – на його етнічній території. І за це
рано чи пізно їм доведеться відповідати. Щодо сепаратистських настроїв в Україні,
викликаних мовним законом, то, на мою думку, це – тимчасові настрої.
Причин немало, повторно назву найголовнішу: бандитську владу так само люто
ненавидять у Львові й Донецьку, в Чернігові й Одесі. Вона окрім люмпену нікого
більше не може консолідувати. Отже після парламентських виборів брудна піна,
піднята з глибин совкової свідомості російськомовного електорату, спаде. Але
закон про мови в Україні почне діяти виключно на користь російської, винищуючи дорешти українську. Внаслідок цього не передбачається
зшивання розрізнених частин України українською мовою (повновартісною
державною) як цементуючого чинника.
Вочевидь, донецькі пахани
та іже з ними, які нині дорвалися до влади, все ще не
можуть збагнути: вони орудують насильницькими методами не на своїй «малій
батьківщині», де всіх давно прогнули під себе, а у великій країні, яка є
часткою світової цивілізації. Нагадаю, що українська мова, література,
культура, історія, фольклор, звичаї та ін. є невід`ємною складовою світової
духовної скарбниці. І це духовне надбання дуже скоро відстоюватиме кожен
гуманітарій, зокрема світового засягу. І не тільки.
Можна очікувати, що міжнародний академічний світ із великими вкрапленнями
авторитетних українців, передовсім у Північній Америці, нині-завтра почне гучно
бити на сполох. А, значить, підписантам і авторам мовного закону
ставатиме непереливки*. Окрім того, відстоювання права української
мови не тільки на існування, але й на повновартісне функціонування на рідній
землі стане для української діаспори справою національної честі й людської
гідності. Утім, перші міжнародні дзвіночки вже
пролунали. Венеціанська комісія вважає, що в законопроекті «Про засади
державної мовної політики» є недостатньо гарантій для використання та захисту
української мови.
Свою стурбованість щодо загрози
українській мові висловила також Асоціація українських правників Америки (Ukrainian American Bar Association, UABA). У своєму
зверненні, що теж вміщав відкритий лист Координаційного комітету по захисту
української мови Київської філії «Меморіалу», Асоціація закликала верховного
комісара ОБСЄ «продовжити критику законопроекту» (нині – вже закону) «Про
засади державної мовної політики». У відповіді, надісланій Асоціації, пан Курт Веллєбек повторно дав
негативну оцінку законові Колісниченка-Ківалова: «Я вважаю, що підхід до
мовної політики, викладений у цьому мовному законі, викликає глибокі
протиріччя, та, ймовірно, призведе до подальшої поляризації українського
суспільства». Цей високий достойник наголосив на тому, що Асоціація та інші
групи повинні «продовжувати займатися цією темою».
І найголовніше: злочин етноциду/лінгвоциду може потрапити під кримінальну відповідальність,
яка є обов`язковою для виконання всіма країнами світу і не має терміну
давності. Отже рано чи пізно на міжнародній лаві підсудних можуть опинитися
«герої» етноцидного експерименту: Віктор Янукович,
Володимир Литвин, Вадим Колісниченко, Сергій Ківалов і, можливо, так
званий міністр освіти Дмитро Табачник, такий же міністр культури Михайло Кулиняк. Передовсім для цього потрібно створити
прецедент в ООН: застосування поняття геноциду не до фізичного, а до
духовного знищення будь-якого народу. З цією метою передбачається задіяти три
групи збору доказового матеріалу: 1. правничу, яка, зокрема,
зможе аргументувати наступне: не тільки фізичне, але й духовне знищення несе в
собі велику загрозу для існування українського народу; 2. історичну – тяглість фізичного й духовного знищення українського
народу, остаточне зникнення якого відбувається на його історичній землі шляхом
впровадження мовного закону; 3. збір фактажу, який би
підтверджував політику етноциду/ лінгвоциду
проти українського народу, здійснюваної владою донецького паханату. Скажу, що в діаспорі є достатньо
незалежних груп і асоціацій, які можуть найближчим часом приступити до
реалізації цього надзвичайно важливого всеукраїнського проекту. Принагідно висловлю декілька неприємних
слів в адрес окремих українських журналістів. Але спершу не про це. Нещодавно
мені пощастило співпереживати з авторами Андреєм
Нєкрасовим і Ольгою Конською
при перегляді їхнього документального фільму «Уроки російської», де в
російсько-грузинську війну поставлено (росіянами!!!) правдиві й мужні акценти.
Мабуть, найвищою оцінкою цієї документальної стрічки був такий коментар
(переклад із російської): «Ці люди – це совість Росії, совість яка не потрібна
і так зневажена в медвєпутінському царстві ЗЛА». Хто з провідних журналістів України
безперервно виступає на захист мови українського народу, який споконвіку мешкає
на Богом даній землі?! Виглядає, що крім Віталія Портникова
важко назвати кого-небудь. Мені соромно за Мустафу Найєма, Катерину Горчинську, зрештою,
Андрія Шевченка та інших, які в часи гонінь української мови прагнуть
урвати для Києва статус англійської як регіональної. Чи ж бо не бенкет
під час чуми?! Де ваша громадянська позиція, пані/панове-журналісти?! Прикро,
але «совістю України» можна назвати тільки Віталія Портникова,
а не жодного з перелічених журналістів. І насамкінець. Гадаю, що ревним убивцям
української мови ще зарано сушити сухарі**. Однак варто над цим задуматися. *непереливки - важко, скрутно буде
кому-небудь |