Чарльз Тейлор: «Політика може і повинна «зберігати мову»

Видатний філософ Чарльз Тейлор у розмові з оглядачем тижневика ZIK Антоном Борковським дав оцінку фразі Ніцше про смерть Бога, пояснив, чому ЄС перегляне еміграційну політику, чи повинна держава свідомо зберігати мову і чи подоланна релігійна ворожнеча

Усі ці релігії почалися з юдаїзму, з розуміння того, що потрібна релігія справжня, а не фальшива, коли люди вклоняються ідолам чи божествам. Справжня релігія передбачала поклоніння єдиному Богові так, як Він того бажав (хоча й люди також жадали цього поклоніння). Ми всі успадкували це. Хоча ідея монотеїзму легко передбачає й нас¬тупне: якщо ти не поділяєш наших принципів, то помиляєшся. В усій монотеїстичній традиції слід врахувати інший аспект: усі вони – світові релігії, а це якраз і передбачає, що вони – для всіх людей. Всі люди заслуговують на повагу, пошану та щоби їх запрошували до релігії, а не проклинали, – й у всіх трьох релігіях такий рух є. Але в кожній з них є й протилежне. Й у певні моменти ця зла сила, сповнена бажанням карати і засуджувати, ставала сильнішою і перемагала. Ми це можемо бачити зараз в деяких ісламських суспільствах. Слід визнати, до певної міри це присутнє і в християнстві; хоча реальністю було хіба у минулому – візьмімо хрестові походи. Водночас сама природа християнського одкровення є глибоко парадоксальною, адже почалося християнство саме як релігія людей (воно мало так початися), і досі лишається релігією людей в широкому сенсі, включаючи всі небезпеки, які з цього випливають. Але воно повинне вийти за свої власні межі.

Таке враження, що європейський континент і США зараз пливуть у різні боки, а Україна досі не знає, до кого пристати. Чи бачите перспективи повернення до «спільного плавання» Європи й Америки, як це було ще півстоліття тому?

– Надія на це є. Обидва континенти стикаються з подібними проблемами, насамперед соціальними. Але в політичній Америці зараз сильне праве крило, яке відновлювати цю мету не хоче. Щиро кажучи, вирішення проблем Америки, яке пропонують ці люди (йдеться про партію республіканців, останнім президентом США від якої був Джордж Буш. – ZIK), як на мене, абсолютно ілюзорні й далекі від реальності. Вони відкидають глобальні попередження, а зараз це вже просто неймовірно небезпечно. Але маю надію, що світ стане пастирем й Америка навернеться до центру, звернувшись до спільних проблем разом з усіма нами.

Ніцше зазначив, що «Бог помер» – і низка подій ХХ століття додала аргументів (Голодомор, Голокост) на користь тих, хто так вважає. А що на це скаже Чарльз Тейлор?

– Це дуже складна проблема. У певному сенсі людство справді саме по собі. На ранніх етапах, глибоко в історії людської релігії, виникла віра, що Бог врятує нас від голоду й інших трагедій – це ніби була Його робота. Ті ж, хто звинувачували Бога, завжди казали, що Він нездужав, раз допустив ці жахіття. Тобто, з одного боку, ми ніби самі за себе, проте водночас християнська релігія стверджує: Бог із нами і Він із нами страждає. Тож Господь веде нас, хоча й не простягає руки, щоби витягнути нас із наших халеп. Певно, розв’язання цього питання неможливе без залучення Бога, бо людське розуміння проблеми на цьому рівні Бога не сягає.

Як гадаєте, чи потрібно рятувати «білу расу», про що каже американець Патрік Б’юкенен (правий політолог, який виступає за обмеження «кольорової» еміграції через загрозу автентиці США) і низка подібних авторів?

– Та хто такий цей Б’юкенен? Якийсь американський вар’ят (сміється. – ZIK).

Але і в ЄС дедалі частіше лунають націоналістичні голоси, закликаючи рятувати «стару Європу» від нових хвиль еміграції…

– Європі потрібні емігранти. Вони необхідні її економіці. Якщо не буде емігрантів, не буде кого рятувати від них. Європейці просто повинні визнати, що слід бути відкритішими й інтегрувати прибульців. Насправді жодної реальної загрози нема, хоча люди відчувають страх перед іншою культурою, і я їх розумію. Коли особи різного походження опиняються вперше в одному суспільстві, у багатьох виникає страх перед можливими змінами. Водночас ми повинні опиратися цьому страху, бо інакше у нас не буде процвітаючих демократичних суспільств.

Мовна ситуація в Україні дещо подібна до канадської. В чому успіх співіснування англомовних і франкомовних канадців?

– Це не відбулося раптово. Франкомовне суспільство існувало в Канаді віддавна і, на мою думку, так буде й надалі. Це породило необхідність продовжувати всі відповідні освітні заходи. Останнім часом, коли еміграція набула особливого значення, почали вживати заходи з інтеграції емігрантів у життя Квебеку, забезпечуючи знання французької та англійської мов. І це дало можливість надалі виживати такій мовній групі, яка в Північній Америці налічує лише 350 тисяч людей. Тож політика може і повинна зберігати мову. Скажімо, ісландців у світі якихось 300 тисяч – вони єдині розмовляють цією мовою, й у них навіть є урядовий комітет, що постійно займається створенням неологізмів ісландською. Певно, це доволі красномовний приклад. Аби мова виживала, необхідно вести певну роботу.

Газета ZIK №25 (27 червня 2012р.)