www.ji-magazine.lviv.ua

Олексій Блюмінов

Наскільки я розумію тактику опозиції на даному етапі, вона полягає у тиску на владу і на громадську думку за тим, щоб ізолювати і вибити з владної обойми найбільш одіозне силове крило в оточенні Януковича - Клюєва, Захарченка і т.д.

У цій грі вони розраховують на допомогу західних партнерів і представників другогокрила в оточенні Януковича, які на виборах- 2015 збираються ставити на Кличка.

Надзавдання - створити до виборів таку конструкцію влади, при якій в ній не домінуватиме силове, а олігархічне проєвропейський крило, яке в ключовий момент переконає Федоровича не рипатися, а забезпечити мирний трансфер влади з рук в руки в обмін на особисті гарантії.

«Здача» нинішніх силовиків має стати важливим деморалізуючим і демотивуючим сигналом для їх наступників на постах, щоб не рвали дупу за ВФЯ - не варто.

При цьому у Заходу є свої інтереси і він допомагає (або не допомагає) нашій опозиції залежно від їх поточних завдань, а зовсім не в ім'я торжества української демократії.

Тактика ж влади в поточній ситуації не єдина. По-суті влада розділена на три угруповання, кожне з яких зайняте вирішенням своїх завдань.

Надзавданням «Сімейного» угруповання є максимальне сприяння переобранню Януковича на новий термін, а також забезпечення гарантій збереження капіталів і впливу в економіці при будь-якому результаті виборів-2015.

Завдання клюевського (силового і одночасно пов'язаного з інтересами Росії) угруповання полягає у створенні для Януковича ситуації незворотності, в прагненні максимально зіпсувати відносини нинішнього режиму з ключовими гравцями на Заході і загнати Віктора Федоровича у вузький коридор з єдино можливим виходом у вигляді здачі в полон Митному союзу.

При цьому на словах не заперечується ні « європейський вибір» ні прагнення до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Навпаки, всіляко заперечується тлумачення останніх демаршів (починаючи від свідомо проваленого саміту у Вільнюсі і відмови від угоди про реверс газу зі словаками, закінчуючи останніми домовленостями у Москві) як свідоцтва повороту Києва у бік інтеграційних процесів на сході. І це при тому, що, наприклад, російський міністр Лавров відкрито говорить про те, що Москва розцінює угоди в Москві як крок саме до євразійської інтеграції.

Нарешті, завдання олігархічного проєвропейського угруповання у владі, уособленням якої є фігура Льовочкіна, є максимальна ізоляція до виборів своїх конкурентів-силовиків і створення найбільш сприятливих умов для збереження своїх позицій в економіці і політиці країни за рахунок передачі влади від Януковича до ставленика олігархічної групи Віталія Кличка.

Враховуючи різновекторність стратегічних інтересів всіх трьох внутрівладних угруповань, важко очікувати найближчим часом появи Влади, як цілісного суб'єкта з єдиною осмисленої тактикою і стратегією дій.

Така ситуація залишає можливість для опозиції, у разі грамотних і ефективних дій з її боку, відіграти назад свою тимчасову поразку в ході невдалої спроби взяти владу шляхом бліцкригу на Майдані.

Ресурс « Хвиля»