www.ji-magazine.lviv.ua

Антін Борковський

Що ближче до листопада, то примарнішими стають перспективи підписання Угоди про Асоціацію. І не тому, що Європа занадто вередує, - проблема радше в Україні. В неготовності правлячої партії виконати необхідний пакет вимог. Верховна рада пішла на канікули, замість того, щоби закасавши рукави, намагатись врятувати останній європейський шанс. Видається, що подібних шансів може бути безліч, натомість європейські політики вважають інакше. Важливість листопадового самміту полягає у тому, що головування в ЄС перебрав давній український союзник – Литва. І не важливо, що балтійська країна невеличка – зараз офіційний Вільнюс зосередив чимало важелів, аби допомогти погрузлій у корупції Україні нарешті визначитись. Як свого часу пояснив мені «неможливість зволікання» депутат Європарламенту Павел Залевський: «не всі країни в однаковому ступеню є адвокатами України в ЄС, крім того, зараз Євросоюз переживає поважну економічну  кризу. Є частина країн, які кажуть давайте займемося винятково собою, давайте розв’яжемо кризу, а потім задумаємось, що далі. Інші кажуть – але ж Росія не хоче, аби ЄС підписував угоду з Україною, навіщо дратувати Росію».

Тож зараз руку на пульсі тримає Литва і в цьому є чи не останній шанс України, адже свого часу євроінтеграційні ініціативи Віктора Ющенка свідомо блокувались кількома європейськими столицями, - лише тому, щоб не дратувати Москву. Бо ж чимало залежить саме від того, хто формулює порядок денний.

 Під час нещодавньої зустрічі, організованої Центром  Студій Європейської Інтеграції (Литва) ,почесним консульством Литви у Львові  та Незалежним культурологічним  часописом “Ї” з віце-спікером парламенту Литви Пятрасом Ауштрявічусом ситуацію  було окреслено доволі жорстко – «треба встигати». Слід зауважити, що саме Ауштрявічус свого часу представляв Литву на непростих негоціаціях між Вільнюсом та Брюсселем.

Зрештою, питання не лише у підписанні формальних паперів. Самміт у Вільнюсі матиме фундаментальне значення, бо ж крім підписання Угоди про Асоціацію з ЄС він визначатиме й долю Угоди про зону  вільної торгівлі України з ЄС. І це навіть не геополітика - Україна зможе отримати реальний інструмент для впровадження європейського законодавства на своїй території. Саме це може стати грунтом для омріяного перезавантаження української держави. Бо ж якщо ці Угоди  підпишуть, то близько 60% європейського законодавства впродовж найближчого часу буде впроваджено в Україні.

Водночас зараз вкрай важливо допомогти Україні не заблукати в бюрократичних євро-коридорах. У готовності допомогти запевнив  Марюс Януконіс, віце-амбасадор Литовської Республіки в Україні, наголосивши, що Литва розглядає Україну як одну з пріоритетних держав у рамках Східного Партнерства й сприятиме виконанню Україною “домашнього завдання”. 

Слід розуміти, що в Європі свідомі «коливання» офіційного Києва, розтягнутого між ЄС і Митним Союзом. За словами Пятраса Ауштрявічуса, насправді головне переформулювати  геополітичну дилему: «Литва не підіймала питання про альтернативи. Литва вибрала пріоритети – ЄС і НАТО. Концепція “європеїзації” стала провідною у розвитку країни”. 
Незважаючи не те, що Литву незле потріпали шторми економічної кризи – її економіка вистояла. За останніми соціологічними дослідженнями, у Литві 65% громадян лишається європотимістами, а 90% громадян  - відчули позитивні зміни вступу до ЄС.

Пятрас Ауштрявічюс зазначає, в українському випадку “спільний ринок – головна  перевага членства у Союзі; ринок дає 2/3 переваг спільної Європи».Водночас, як запевняє  литовський політик, Європейський Союз не лишив би Україну напризволяще під час переходу на європейську колію, адже «за рік вигода від асоціації становитиме близько 450 млн євро для України». Впродовж 10 років було  би скасовано 99% різних тарифів, й поглиблена співпраця були би у 28 секторах. 

Водночас лишаються невирішеними кілька моментів, у котрих, кажучи простою мовою, і кінь не валявся, а саме на них чекають в європейських столицях. Як наголосив Ауштрявічус, досі «провисають»: «символічне питання Тимошенко, реформа прокуратури, міліції й органів правосуддя». 

Тож м’яч зараз по стороні України. Як наголосив мені євро депутат Павел Залевський, якщо у Вільнюсі  провалять самміт, «це зупинить євроінтеграцію України на кілька десятків років! Не можна втратити цього часу, це унікальний момент, який можна порівнювати з прийняттям християнства з Україною».

Найгірше, що «потомлена» розпилюванням недокраденого Верховна Рада замість того, щоби приймати необхідні законопроекти, спокійно відправилась на канікули - страждати «за Україноньку» на Мальдіви і в Таїланд.