www.ji-magazine.lviv.ua

Йосип Бродський

 «Моя таємна доповідь», - іронізував Йосип Бродський щодо своєї промови, з якою він виступив перед випускниками університету Мічигану (Анн-Арбор, травень 1988 року). Сім подальших років «Промову на стадіоні» не оприлюднювали англійською мовою - її визнали «недоречною» і «політично некоректною», розгледівши в ній «реакційність» і навіть «расизм».

У перекладах спіч публікували не раз, але більшість публікацій мали блідий вигляд «журнального варіанту», відредагованого та скороченого.

Йосип Бродський - поза часом і простором; його напутні слова нітрохи не втратили своєї значущості і тепер, і для випускників будь-якого університету. Сьогодні, 24-го травня, "МедіаПорт" відтворює «Speech at the Stadium», адресуючи її тим, хто в найближчі дні отримає в руки заповітний диплом, - нагадуючи про інші заповіти.

NB Не варто й казати, що скорочення текстів поета "МедіаПорт" вважає восьмим смертним гріхом.

Життя - гра з багатьма правилами, але без рефері. Ми дізнаємося, як в неї грати, швидше спостерігаючи її, ніж довідуючись в якій-небудь книзі, включаючи Святе Письмо. Тому не дивно, що багато хто грає нечесно, мало хто виграє, багато хто програє.

У будь-якому випадку, якщо це місце – Мічиганський університет, Анн Арбор, штат Мічиган, який я пам'ятаю, то можна з упевненістю припустити, що ви, його випускники, ще менше знайомі з Писанням, ніж ті, хто сидів на цих трибунах, скажімо, 16 років тому, коли я наважився ступити на це поле вперше.

Для моїх очей, вух і ніздрів це місце - все ще Анн Арбор; воно синіє - або здається синім, - як Анн Арбор; воно пахне, як Анн Арбор (хоча повинен визнати, що в повітрі зараз менше марихуани, ніж бувало раніше, і це на мить змушує зніяковіти старого аннарборця). Таким чином, воно виглядає АннАрбор, де я провів частину мого життя - кращу, як мені здається, частину - і де 16 років тому ваші попередники майже нічого не знали про Біблію.

Коли я згадую моїх колег, коли я усвідомлюю, що коїться з університетськими навчальними програмами по всій країні, коли я усвідомлюю тиск, який так званий сучасний світ чинить на молодь, я відчуваю ностальгію за тими, хто сидів на ваших стільцях десяток або близько того років тому, бо деякі з них принаймні могли процитувати десять заповідей, а інші навіть пам'ятали назви семи смертних гріхів. Але як вони розпорядилися цими дорогоцінними знаннями згодом і наскільки досягли успіху в грі, я не маю жодного уявлення. Я лише можу сподіватися, що в підсумку людина багатша, якщо вона керується правилами і табу, встановленими кимось абсолютно недосяжним, а не тільки Кримінальним кодексом.

Оскільки вам, цілком ймовірно, ще рано підбивати підсумки і оскільки успіх і пристойне оточення - те, до чого ви, мабуть, прагнете, вам було б корисно познайомитися з цими заповідями та переліком гріхів. Їх в цілому 17, і деякі з них частково збігаються. Звичайно, ви можете заперечити, що вони належать віровченню зі значною традицією насильства. Все ж, якщо говорити про віри, ця представляється найбільш терпимою; вона заслуговує вашого розгляду хоча б тому, що породила суспільство, в якому у вас є право брати під сумнів або заперечувати її цінність.

Але я тут не для того, щоб звеличувати чесноти якоїсь конкретної віри чи філософії, і я не отримую задоволення, як, мабуть, багато, від можливості піддати нападкам сучасну систему освіти або вас, її передбачуваних жертв. По-перше, я не сприймаю вас такими. По-друге, в певних галузях ваші знання невимірно вищі моїх або будь-якого представника мого покоління. Я розглядаю вас як групу молодих розумно-егоїстичних душ напередодні дуже довгої мандрівки. Я здригаюся від думки про її тривалість і запитую себе, чим би я міг бути вам корисний? Чи знаю я щось про життя, що могло б допомогти вам чи мати для вас значення, і якщо я щось знаю, то чи є спосіб передати цю інформацію вам?

Відповідь на перше питання, я думаю, «так» - не стільки тому, що людині мого віку належить бути хитрішою за будь-кого з вас у шахах існування, скільки тому, що вона, очевидно, втомилась від більшості речей, до яких ви тільки прагнете. (Одна ця втома є дещо, про що молодих необхідно попередити як про супутню рису і їх повного успіху, і їх поразки; знання такого роду може підсилити задоволення від першого, а також полегшити останнє). Що стосується другого питання, я, по правді сказати, у скруті. Приклад вищезазначених заповідей може спантеличити будь-якого оратора, який висловлює напутні слова, бо самі десять заповідей були напутньої промовою, буквально - заповідання. Але між поколіннями існує прозора стіна, залізна завіса іронії, якщо завгодно, видима наскрізь завіса, що не пропускає майже ніякого досвіду. У кращому випадку, окремі поради.

Тому розглядайте те, що ви зараз почуєте, просто як поради верхівки кількох айсбергів, якщо так можна сказати, а не гори Синай. Я не Мойсей, ви теж не старозавітні євреї; ці трохи безладні начерки, надряпані в жовтому блокноті десь у Каліфорнії, - не скрижалі. Проігноруйте їх, якщо завгодно, піддайте їх сумніву, якщо необхідно, забудьте їх, якщо інакше не можете: у них немає нічого обов'язкового. Якщо дещо з них зараз або в майбутньому вам стане в нагоді, я буду радий. Якщо ні, мій гнів не настигне вас.

1. І тепер і надалі, я думаю, є сенс зосередитися на точності вашої мови. Намагайтеся розширювати свій словник і поводитись з ним так, як ви поводитесь з вашим банківським рахунком. Приділяйте йому багато уваги і намагайтесь збільшити свої дивіденди.

Ціль тут не в тому, щоб сприяти вашому красномовству в спальні або професійного успіху - хоча згодом можливо і це, - і не в тому, щоб перетворити вас на світських розумників. Ціль в тому, щоб дати вам можливість висловитись якомога повніше і точніше; одним словом, ціль - ваша рівновага. Бо накопичення невимовленого, невисловленого належним чином може привести до неврозу.

З кожним днем в душі людини змінюється багато чого, однак спосіб висловлення часто залишається одним і тим самим. Здатність висловлюватися відстає від досвіду. Це згубно впливає на психіку. Почуття, відтінки, думки, сприйняття, які залишаються неназваними, невиголошеними і не задовольняються приблизністю формулювань, скупчуються всередині індивідуума і можуть призвести до психологічного вибуху або зриву.

Щоб цього уникнути, не обов'язково перетворюватись на книжкового хробака. Треба просто придбати словник і читати його кожен день, а іноді - і книги віршів. Словники, однак, мають першорядну важливість. Їх багато навколо; до деяких додається лупа. Вони доволі дешеві, але навіть найдорожчі серед них (забезпечені лупою) коштують набагато менше, ніж один візит до психіатра. Якщо ви все ж зберетеся відвідати психіатра, звертайтеся з симптомами словникового алкоголізму.

2. І тепер, і надалі намагайтеся бути добрими до своїх батьків. Якщо це звучить занадто схоже на «Шануй батька твого і матір твою», ну що ж. Я лише хочу сказати: старайтесь не повставати проти них, бо дуже ймовірно, вони помруть раніше за вас, так що ви можете позбавитись принаймні від цього джерела провини, якщо не горя.

Якщо вам необхідно бунтувати, бунтуйте проти тих, хто не настільки ранимі. Батьки - занадто близька мішень (так само, втім, як брати, сестри дружини або чоловіки); дистанція така, що ви не можете промахнутися. Бунт проти батьків з усіма його я-не-візьму-у-вас-ні-гроша, по суті, надзвичайно буржуазна справа, тому що вона дає бунтівникові найвище задоволення, в цьому випадку - задоволення душевне, що дається впевненістю. Чим пізніше ви станете на цей шлях, тим пізніше ви станете духовним буржуа; тобто, чим довше ви залишитесь скептиком, що сумнівається, інтелектуально незадоволеним, тим краще для вас.

З іншого боку, звичайно, цей захід з не-візьму-ні-гроша має практичний сенс, оскільки ваші батьки, цілком ймовірно, заповідають все, що вони мають, вам - і вдалий бунтівник зрештою отримає всі статки цілком; іншими словами, бунт - дуже ефективна форма заощадження. Хоча відсоток збитковий; і я б сказав, веде до банкрутства.

3. Намагайтесь не надто покладатися на політиків - не стільки тому, що вони нерозумні або безчесні, як найчастіше буває  але через масштаб їхньої роботи, який занадто великий навіть для кращих серед них, - на ту чи іншу політичну партію, доктрину, систему чи їх прожекти. Вони можуть у кращому випадку трохи зменшити соціальне зло, але не викоренити його. Яким би суттєвим не було покращення, з етичного погляду воно завжди буде нехтовно мале, тому що завжди будуть ті - хоча б одна людина, - хто не отримає вигоди від цього покращення.

Світ недосконалий; Золотого століття ніколи не було і не буде. Єдине, що станеться зі світом, - він стане більшим, тобто багатолюднішим, не збільшившись у розмірах. Наскільки б справедливо людина, яку ви вибрали, не обіцяла поділити пиріг, він не збільшиться в розмірах; порції обов'язково стануть меншими.

У світлі цього - або, скоріше, у сутінках - ви повинні покладатися на власну домашню кухню, тобто керувати світом самостійно - принаймні тією його частиною, яка вам доступна і знаходиться в межах вашої досяжності.

Однак, здійснюючи це, ви також повинні приготуватися до сумного усвідомлення, що навіть вашого власного пирога не вистачить; ви повинні приготуватися до того, що вам, ймовірно, доведеться спробувати однаково і подяки і розчарування.

Тут найважчий урок для засвоєння - не втрачати старанності на кухні, бо, подавши цей пиріг хоча б одного разу, ви створюєте масу очікувань. Запитайте себе, чи під силу вам така безперебійна поставка пирогів, або ви більше розраховуєте на політиків?

Який би не був результат цього самокопання - чи може світ покластися на вашу випічку? - Почніть вже зараз наполягати на тому, щоб усі ці корпорації, банки, школи, лабораторії, або де ви там будете працювати і чиї приміщення опалюються та охороняються поліцією цілодобово, впустили безпритульних на ніч, зараз, коли зима.

4. Намагайтесь не виділятись, намагайтесь бути скромними. Вже й зараз нас занадто багато - і дуже скоро буде набагато більше. Це видирання на місце під сонцем обов'язково відбувається за рахунок інших, які не стануть дертися. Те, що вам доводиться наступати комусь на ноги, не означає , що ви повинні стояти на їх плечах.

До того ж, все, що ви побачите з цієї точки - людське море плюс тих, хто, подібно вам, зайняв схожу позицію - видну, але при цьому дуже ненадійну: тих , кого називають багатими та знаменитими.

Взагалі-то, завжди є щось неприємне в тому, щоб бути благополучнішим за тобі подібних, особливо коли цих подібних мільярди. До цього слід додати, що багатих і знаменитих в наші дні теж натовп і що там, нагорі, дуже тісно. Так що, якщо ви хочете стати багатими, або знаменитими, або і тим і іншим, в добрий час, але не віддавайтеся цьому цілком.

Жадати чогось, що має хтось інший, означає втрату власної унікальності, з іншого боку, це, звичайно, стимулює масове виробництво. Але, оскільки ви проживаєте життя один раз, було б розумно уникати найбільш очевидних кліше, включаючи подарункові видання.

Усвідомлення власної винятковості, майте на увазі, також підриває вашу унікальність, не кажучи про те, що воно звужує ваше почуття реальності до вже досягнутого. Штовхатися серед тих, хто, враховуючи їхній прибуток і зовнішність, представляє - принаймні теоретично - необмежений потенціал, багато краще членства в будь-якому клубі.

Намагайтеся бути більше схожими на них, ніж на тих, хто на них не схожий; намагайтеся носити сіре. Мімікрія є захистом індивідуальності, а не відмовою від неї. Я порадив би вам також говорити тихіше, але, боюся, ви подумаєте, що я зайшов занадто далеко.

Однак пам'ятайте, що поруч з вами завжди хтось є: ближній. Ніхто не просить вас любити його, але намагайтеся не дуже його турбувати і не робити йому боляче; намагайтеся наступати йому на ноги обережно; і, якщо трапиться, що ви побажаєте його дружину, пам'ятайте принаймні, що це свідчить про обмеженість вашої уяви, ваше невір’я в безмежні можливості життя або незнання про них.

Врешті решт, постарайтеся згадати, з якого далека - від зірок, з глибин Всесвіту, можливо, з його протилежного кінця - прийшло прохання не робити цього, так само як і ідея полюбити ближнього як самого себе. Мабуть, зірки знають більше про силу тяжіння, а також і про самотність, ніж ви, бо вони - очі бажання.

5. Всіляко уникайте приписувати собі статус жертви. З усіх частин тіла найбільш пильно стежте за вашим вказівним пальцем, бо він жадає викривати. Вказуючий перст є ознакою жертви - на противагу піднятим в знаку Victoria середньому і вказівному пальцях, він є синонімом капітуляції.

Яким би огидним не було ваше становище, намагайтеся не звинувачувати в цьому зовнішні сили: історію, державу, начальство, расу, батьків, фазу місяця, дитинство, несвоєчасну висадку на горщик і т. д. Меню велике і нудне, і самі його величина і нудьга доволі образливі, щоб відновити розум проти користування ним. У момент, коли ви перекладаєте провину на щось, ви підриваєте власну рішучість що-небудь змінити; можна навіть стверджувати, що спраглий викриття перст кидається так несамовито, тому що ця рішучість не була достатньо твердою.

Зрештою, статус жертви не позбавлений своєї привабливості. Він викликає співчуття, наділяє відзнакою, і цілі країни й континенти ніжаться в сутінках ментальних знижок, що підносяться як свідомість жертви. Існує ціла культура жертви, що тягнеться від особистих адвокатів до міжнародних позик. Незважаючи на заявлену мету цієї системи, чистий результат її діяльності – наперед відоме зниження очікувань, коли жалюгідна перевага сприймається або проголошується великим досягненням.

Звичайно, це терапевтично і, враховуючи убогість світових ресурсів, можливо, навіть гігієнічно, так що через брак кращого матеріалу можна задовольнятись таким - але намагайтеся цьому опиратися. Якою б вичерпною і незаперечною не була очевидність вашого програшу, заперечуйте його, поки ваш розум при вас, поки ваші губи можуть вимовляти «ні».

Взагалі, намагайтеся поважати життя не тільки за його принади, а й за її труднощі. Вони становлять частину гри, і добре в них те, що вони не є обманом. Всякий раз, коли ви в розпачі або на межі відчаю, коли у вас неприємності або труднощі, пам'ятайте: це життя говорить з вами на єдиній добре йому відомій мові. Іншими словами, намагайтеся бути трохи мазохістами: без присмаку мазохізму сенс життя не повний.

Якщо це вам якось допоможе, намагайтеся пам'ятати, що людська гідність - поняття абсолютне, а не розмінне; що вона несумісна з особливими проханнями, що вона тримається на запереченні очевидного. Якщо ви знайдете цей аргумент трохи необачним, подумайте принаймні, що, вважаючи себе жертвою, ви лише збільшуєте вакуум безвідповідальності, який так люблять заповнювати демони і демагоги, бо паралізована воля - не радість для ангелів.

6. Світ, в який ви збираєтеся вступити, не має хорошої репутації. Він кращий з географічного, ніж з історичного погляду; він все ще набагато привабливіший візуально, ніж соціально. Це не миле містечко, як ви незабаром дізнаєтесь, і я сумніваюся, що він стане набагато приємнішим до того часу, коли ви його покинете.

Однак це єдиний світ, який є в наявності: альтернативи не існує, а якщо б вона і існувала, то немає гарантії, що вона була б набагато кращою цієї. Там, зовні, - джунглі, а також пустеля, слизький схил, болото і т. д. - буквально - але, що гірше, і метафорично. Однак, як сказав Роберт Фрост: «Кращий вихід - завжди наскрізь». І ще він сказав, правда, в іншому вірші, що «жити в суспільстві значить прощати». Декількома зауваженнями якраз на цю тему проходження наскрізь я хотів би закінчити.

Намагайтеся не звертати увагу на тих, хто спробує зробити ваше життя нещасним. Таких буде багато - як на офіційній посаді, так і самоназначених. Терпіть їх, якщо ви не можете їх уникнути, але як тільки ви позбудетеся їх, забудьте про них негайно.

Насамперед намагайтеся не розповідати історій про несправедливе ставлення, якого ви від них зазнали; уникайте цього, наскільки б співчутливою не була ваша аудиторія. Небилиці такого роду подовжують існування ваших супротивників: дуже ймовірно, вони розраховують на те, що ви балакучі і повідомте про свій досвід іншим. Сам по собі жоден індивідуум не вартий вправляння в несправедливості (або навіть у справедливості). Ставлення один до одного не виправдовує зусилля: цінна тільки зворотня реакція (відлуння). Це головний принцип будь-якого гнобителя, спонсорується він державою, чи керується власним я. Навіщо гнатися за відлунням або або глушити його; не дозволяйте події, якою б неприємною або важливою вона не була, займати більше часу, ніж їй було потрібно, щоб відбутися.

Те, що роблять ваші недруги, набуває свого значення чи важливості від того, як ви на це реагуєте. Тому промчіться крізь або повз них, так ніби вони були жовтим, а не червоним світлом. Не затримуйтесь на них подумки або вербально; не пишайтесь тим, що ви пробачили або забули їх, - зрештою, перш за все, забудьте про них. Так ви звільните клітини вашого мозку від марного збудження; так, можливо, ви навіть можете врятувати цих придурків від самих себе, бо перспектива бути забутим коротша перспективи бути прощеним. Переключіть канал: ви не можете припинити мовлення цієї мережі, але у ваших силах, принаймні, зменшити її рейтинг. Це рішення навряд чи сподобається ангелам, але воно неодмінно завдасть удару по демонах, а в даний момент це найважливіше.

Тут мені краще зупинитися. Я буду радий, якщо ви вважатимете те, що я сказав, корисним. Якщо ні, це покаже, що ви підготовлені до майбутнього набагато краще, ніж можна було б очікувати від людей вашого віку. Що, я вважаю, також є підставою для радості - не для побоювань. У будь-якому випадку - добре ви підготовлені чи ні - я бажаю вам успіху, тому що і так попереду у вас не свята - і вам знадобиться удача. Однак, я думаю, ви впораєтесь.

Я не циганка, я не можу передбачити ваше майбутнє, але неозброєним оком видно, що на вашу користь говорить багато. По-перше, ви народилися, що саме по собі вже є половиною справи, і ви живете в демократії - цьому домі на півдорозі між кошмаром і утопією, - яка чинить менше перешкод на шляху індивідуума, ніж її альтернативи.

Нарешті, ви отримали диплом про освіту в Мічиганському університеті, кращому, на мій погляд, університеті країни, хоча б тому, що 16 років тому він надав вкрай необхідну можливість найледачішій людині на Землі, яка до того ж практично не розмовляла англійською, - вашому покірному слузі. Я викладав тут років вісім мову, на якій я сьогодні звертаюся до вас, я навчався тут; деякі з моїх колишніх колег все ще служать, інші на пенсії, а треті сплять вічним сном у землі Анн Арбор, по якій тепер ходите ви. Зрозуміло, що це місце має для мене надзвичайну сентиментальну цінність; і настільки ж багато воно означатиме років через десять для вас. До такої міри я можу передбачити ваше майбутнє; в цьому відношенні я знаю, що ви не пропадете чи, точніше, вас чекає успіх. Бо відчуття, що теплою хвилею нахлине на вас років через десять при згадці цього міста, означатиме - неважливо, пощастило вам чи ні, - що як людські істоти ви утвердились. Саме такого успіху в майбутньому я і бажаю вам перш за все. Решта залежить від удачі і має менше значення.

1988, Ann Arbor, Michigan