Алан Райлі [Alan Riley]

На тлі нескінченних дискусій в усьому світі про безпеку видобутку сланцевого газу методом гідрозриву політики не звертають уваги на ширшу картину. Можливість видобутку викопного палива з пасток у сланцях завдяки використанню передового горизонтального буріння, гідророзриву і тривимірної сейсморозвідки є найбільш значною новацією у галузі енергетики, принаймні за півстоліття. Сланцева революція руйнує старий баланс ресурсів 80:10, згідно з яким 80% нафти й газу видобувають у країнах ОПЕК або Росії, і лише 10% у країнах-членах ОЕСР та Китаї. Енергію тепер можна отримувати зі сланців в усьому світі, насамперед, у Китаї та США, але також і у Європі.

Однак, навіть якщо європейці не видобудуть ані калорії енергії зі сланців, вони не можуть ігнорувати наслідків свого рішення. Воно змінить геостратегічне становище континенту. З одного боку, сланцевий газ, видобутий в інших частинах світу, зміцнить надійність енергопостачання Європи, оскільки надлишки звичайного природного або сланцевого газу будуть спрямовані на європейські ринки у зрідженому вигляді.

З іншого боку, Європа стане єдиним великим ринком без власних значних енергоресурсів. США, Індія, Китай та Латинська Америка - усі вони матимуть доступ до викопного палива зі сланців, а також континентального шельфу. Оскільки США наблизяться до енергетичної незалежності, Вашингтон, ймовірно, наполягатиме на тому, щоб Європа інвестувала у власну енергетичну безпеку, взявши на себе частину тягаря із захисту каналів постачання нафти з Перської затоки на захід, який несуть зараз Військово-морські сили США.

ЄУ не може уникнути впливу сланцевої революції на власну політику у галузі зміни клімату. Плани зі скорочення вуглецевих викидів, прийняті у Брюсселі у 2007 році, були засновані на припущенні про постійне зростання цін на викопне паливо, що підтримуватиме економічні аргументи на користь інвестицій у відновлювальну енергетику. Проте, завдяки початку видобутку газу зі сланців по всій планеті, на ринку з’являться величезні обсяги газу, які штовхатимуть ціни донизу.

Сланцева революція у США вже спотворює політику ЄУ у сфері зміни клімату. В Америці ціни на газ зараз настільки низькі, що американські вуглевидобувні компанії продають своє вугілля до Європи. Стрімке зростання експорту вугілля, що відбулося у 2012 році, ймовірно, буде лише передвісником серйозніших проблем для Брюсселя. Політика ЄУ, що фаворизує відновлювальну енергетику, буде діяти як магніт для будь-якої вугледобувної компанії світу, яку витіснила з власного ринку експлуатація родовищ сланцевого газу. Зіткнувшись з високими витратами на виробництво енергії з відновлювальних джерел, європейські енергетичні компанії перейдуть задля зниження витрат на вугілля, що забруднюватиме атмосферу. Для ЄУ існує небезпека того, що зберігаючи нинішню політику у сфері зміни клімату, вона стане загальносвітовим звалищем вугілля.

Сланцева революція, окрім згаданого впливу на геостратегічне становище Європи та її політику у сфері зміни клімату, має ще значний економічний ефект. Високі ціни на енергоресурси є самі по собі не обов’язково шкідливими для економіки. Проте, у ситуації, коли усі інші великі економіки мають або невдовзі матимуть доступ до значного обсягу дешевих енергоресурсів, Європі загрожуватиме втеча енергомістких виробництв. Цей ризик, ймовірно, буде ще більше підсилено переманюванням таких галузей назад до Америки через дешеві викопні види палива. Чимало країн, що видобуватимуть сланцевий газ, захочуть, як і США, повторити в себе цей мультиплікативний ефект, або щоб зберегти виробництво в себе, або щоб заохотити до переміщення його до своїх економік - що сприятиме подальшій деіндустріалізації у Європі.

Початок експлуатації сланцевих родовищ потребує багато часу. За межами США вона навряд чи досягне масштабу, за якого вона матиме вплив на Європу, до 2020 року. Це не привід для самозаспокоєння. Тектонічні плити економіки та геостратегії вже сунуть на Європу, а кліматичні зміни ні на кого не чекають. ЄУ треба зосередитися на впливі високих цін на процвітання, і радикально переглянути свої підходи до енергетичної безпеки та політики у сфері зміни клімату.

Європа цілком може запевнити собі сталі, безпечні та конкурентоспроможні за ціною джерела енергії у сланцеву епоху - але це вимагає свіжої стратегії. Це означає розробку власних газових родовищ та перехід з вугілля на газ задля досягнення значного скорочення вуглецевих викидів у короткостроковій перспективі. У глобальному вимірі це передбачає перейняття в США частини відповідальності за захист каналів постачання енергоресурсів та прагнення до досягнення міжнародної угоди про зменшення ролі вугілля на світових енергетичних ринках.

Європа, звичайно, може спробувати зігнорувати радикальні зміни на світових енергетичних ринках. Але, на жаль, для ЄУ, світові енергетичні ринки її не ігноруватимуть.

Алан Райлі - професор Університету Сіті (Лондон)

Назва оригіналу:  EU must respond to the shale revolution
Джерело: The Financial Times,  16.01.2013

zgroup.com.ua/article.php?articleid=5299