www.ji-magazine.lviv.ua

За матеріалами румунського видання “Jupânu‘”

Нарощування російсько-білоруської воєнно-економічної співпраці є відповіддю на американські військові проекти у Східній Європі і в Туреччині. І з цієї нагоди Росія хоче показати пальцем на ворогів своїх і Білорусі. Цими ворогами є Україна, Польща і Литва. Чому Україна? Тому що, в листопаді у Вільнюсі Україна і Республіка Молдова планують підписати відповідні угоди з Європейським Союзом. А не з Митним Союзом, контрольованим Москвою. Така твердість дратує росіян. Як і слід було очікувати, Кремль не припиняє тиск на Кишинів і Київ, долучивши  Білорусь до реалізації своїх інтересів з позиції військових загроз.

У той час як Путін пресує Кишинів, Київ і Мінськ, у час коли той самий Путін пропонує Ірану оснащення новими ракетними комплексами типу S300 і хоче побудувати ядерний реактор в Бушері (Bushehr),  той час як права людини грубо порушуються кремлівською адміністрацією, а противники режиму є або арештованими або змушені тікати з країни, знайшлися ті, хто пропонував висунути Владіміра Путіна на Нобелівську премію миру! У чому причина? Зафіксувати стиль грубого лицемірства. Нібито, Путін заслуговує Нобелівської премії миру “будучи лідером однієї з найбільш важливих держав”. Але ж, грубість не є критерієм. І, нібито Путін “активно сприяє мирному вирішенню всіх конфліктів на планеті”. Так, звичайно! Економічна війна проти Молдови та України, проти Грузії та інших колишніх радянських республік твердо являє собою цей активний внесок у мирне врегулювання проблем. Путін провів 26 вересня військові маневри з ракетами Іскандер у Білорусі, щоб налякати Україну і водночас захотів премію миру.

Скромний домашній раб з двоголового домашнього хазяйства з Москви Дмітрій Рогозін, який працює віце-прем’єром, маючи свій аккаунт у Twitter  вважає, що будь-яке його марення засвоюється і тому забруднює кіберпростір всілякими кретинізмами з метафоричними претензіями. Один з останніх його випадів стосується Заходу. “Захід, - говорить Рогозін, порівнюючи його з мусульманським світом, - поводить себе як мавпа з гранатою”. Це говорить російський віце-прем’єр, який, увага, є ще й куратором військово-промислового комплексу колишнього радянського мамонта, тобто тієї варварської структури, на якій Кремль заробляє щорічно мільярди доларів за рахунок експорту озброєнь. Де? Ну, звичайно, в мусульманських країнах, тому що тільки злиденні мають потребу в арсеналі зброї для боротьби проти Заходу. Насправді, звинувачення в лицемірстві на адресу Рогозіна не є ні першим, ні останнім, а сам Рогозін не є ні першим, ні останнім рупором православної гегемонії. Це чудо російської землі прийшло на з'їзд партії “Родина” (Батьківщина), яку він же і створив у 2006 році з автоматом Калашникова. Він подарував  цю хлопавку керівництву партії і назвав членів цього політичного збору “спецназом президента Росії”, додавши при цьому, що “відтепер ворогам Росії потрібно боятися”. Серед ворогів, вочевидь, фігурують і нові – Україна та Республіка Молдова. Ці дві країни стали ворогами Росії так швидко тому, що хочуть процвітання для своїх народів, тому, що наситились шантажем від Газпрому, ембарго українських та молдавських товарів на ринку Росії, всіма забаганками Путіна і його кадебістської кліки. Росіяни втрачають і московській олігархії важко змиритися з цим. Медведєв, картонний прем'єр,  відкрито погрожує: “якщо Україна підпише асоціацію з ЄС, вступ до Митного союзу буде для неї закритим”. Тобто українські товари будуть заблоковані на російському ринку. Україна має контраргументи проти путінсько-медведівського “пацифізму”. По-перше, шантаж російським газом  не дуже спрацьовує, Україна потужно просувається до енергетичної незалежності від Росії. По-друге, блокування українських товарів може обернутися санкціями проти Росії з боку Світової організації торгівлі (СОТ), у якій обидві країни є підписантами. І останнє, але не менш важливе: Київ може відновити переговори щодо російської військової бази в Севастополі, де морські посудини  колишнього СРСР плавають у воді як горщики в майонезі.

Москва в даний час побоюється, що втратить зі сфери свого  геостратегічного впливу Україну і Молдову. Ось чому Рогозін може дозволити собі грати зі словесними гранатами. “Росія ніколи не консультуватиметься з Румунією з придністровської проблеми”, говорить він. Йшлося про відкриття російського консульства в Придністров'ї. По суті, Рогозін поводиться як судовий пристав, який наклав руку на Бессарабію. Перебуваючи з візитом у Кишиневі віце-пуп землі сказав, що якщо Молдова вступить до ЄС, а не до Митного Союзу, очолюваного Росією, то молдавани замерзнуть у зимовий період. На цю загрозу надійшла репліка молдовського академіка Міхая Чімпоя (Mihai Cimpoi): “Можливо, молдавани замерзнуть від морозу, але ніяк не від страху”. Крім того, Рогозін погрожує Молдові втратою Придністров’я, блокуванням експорту усіх молдавських товарів до ринку СНД, накладенням ембарго на молдавські вина і т.д. Розширення ЄС, а іншими словами демократії і вільного ринку є важким ударом для російської олігархії-гегемона.

Однак після Рогозіна і його виступу в якості “поганого поліцейського”, прийшла черга Кирила, Патріарха Московського організувати літургії в столиці Молдови. Цей піп приїхав в ролі “доброго поліцейського” зі словами умиротворення, солодкими розмовами, посланими до відкритих вуст в Кишиневі про “православну спільноту” і про “мир і релігію”. Хто приїхав для  порятунку бессарабського населення від “гріху” потрапляння до Європи? Нечестивий піп, друг Путіна із таємних махінацій і видатний професор, який викладав в Академії Міністерства внутрішніх справ у Москві, той, який поставив міліцію на конвеєр і той, який є одним з найбагатших олігархів Росії. Останній раз цей фарисей у рясі промовляв до зграї змучених віруючих про ощадливість і економію, в той час як на його руці виблискував золотий Rolex. Йому ніколи не вистачало здорового глузду привести себе до ладу перед виходом до населення з брехливими проповідями. По суті, візит цього Кирила до України та Кишинева не був екуменічним, а чисто геостратегічним. Як і будь-який хижак, цей священик прийшов мітити територію, тобто святкувати “200 років з дня створення Кишинівської і Хотинської єпархій”. Але ж мешканці Бессарабії були християнами задовго до росіян. У той час як піп Кирил діловито відсвяткував православну окупацію території Бессарабії  з білими голубами і різнокольоровими кульками, істинні християни зневажають його і його босів у Кремлі нагадуючи, що російській церкві не має чого шукати на молдовській землі, а “церковні канони не дозволяють територіальні завоювання на кшталт тих, що мали місце у 1812 і 1940 рр.”. 

Найбільш кислотний коментар візитів Рогозіна і Кирила робить видання “Ziarul de gardă” яка видається в Молдові. “Візитом Рогозіна Росія прагнула затиснути нас дверима. У випадку з візитом Кирила Москва хоче, щоб ми цілували Росії руки і ноги”. Насправді ці два візити мали за мету поглибити розкол між двома типами орієнтації Республіки Молдова: проросійською та проєвропейською. Кремль не перестає дискредитувати і погрожувати другому з цих таборів і його прихильникам. Рогозін порівнює вступ Молдови до ЄС зі смиренням. Країна між Прутом і Дністром попаде не до ЄС, а у щось на зразок передбанника. Це означає, що “ви лише готуватимете банні тапочки для тих, хто має право їх носити  та подаватимете махрові рушники і найбільше, що ви матимете, це право бути частиною прислужників ЄС”. Це сказав Рогозін і він же звертає увагу молдаван, що “ні в якому разі вам не буде дозволено входити в сауну і грітися”. Рупор російської олігархії забув, в які “сауни” відправив Сталін молдаван: до Сибіру, Ташкенту, Казахстану та інших місць. Вочевидь, щоб погрітися у сонці радянської влади. І до всього цього Рогозін тепер загрожує відрізати російський газ для Молдови, щоб люди терпіли холод з православного благословення Кирила. Що стосується погроз Рогозіна та Кирила  на адресу Києва або Кишинева, країни-сусіди України задаються питанням: “Хто ж ті мавпи з гранатами, які загрожують пострадянському простору?”