Маніфест Унабомбера:

1. Індустріальна Революція та її наслідки були лихом для людської раси. Збільшилася тривалість життя для тих, хто живе в "розвинутих" країнах. Але в цілому суспільство дестабілізоване, поширені психологічні проблеми (а в країнах Третього світу і фізичні), перед людством стоять серйозні екологічні проблеми. Подальший розвиток технології погіршить ситуацію на землі. Ситуація дійде про того, що фізичні проблеми з'являться і у людей в розвинених країнах.

2. Індустріально-технологічна система може вижити, а може і зламатися. Якщо вона збережеться, фізичні страждання людей можна зменшити, але для цього доведеться пройти через довгий і дуже болючий період регулювання, через період істотного скорочення чисельності людей і інших живих організмів. Крім того, якщо система виживе, наслідки будуть неминучі: немає ніякого шляху перетворення або зміни системи, щоб запобігти позбавленню людей самостійності і взагалі всього людського.

3. Якщо система зламається, наслідки теж будуть дуже болючими. Але їх можна буде пережити. Тому якщо ламати систему, то краще зробити це швидше.

4. Тому ми і захищаємо революцію. Ця революція може відбуватися з використанням насильства, а може і не використовувати його. Це може бути різкий процес, а може, і поступовий, що охоплює всього кілька десятиліть. Ми не можемо передбачати, якою буде революція. Але є заходи, які ми рекомендуємо всім силам, хто ненавидить індустріальну систему. Ця революція не буде ПОЛІТИЧНОЮ. Її мета не в поваленні урядів, але в зміні економічних і технологічних основ існуючого суспільства.

5. У цій статті ми звертаємо увагу тільки на деякі з негативних наслідків індустріально-технологічної системи. Деякі ж наслідки ми згадуємо тільки коротко або взагалі ігноруємо. Це не означає, що ми розцінюємо ігноровані наслідки як незначні. Просто з практичних міркувань ми повинні обмежити наше обговорення областями, які отримали недостатнє суспільну увагу. Наприклад, ми написали дуже небагато про деградацію навколишнього середовища або руйнування дикої природи, навіть при тому, що ми вважаємо, що екологічні проблеми дуже важливі.

6. Майже кожен погодиться, що ми живемо в глибоко нервозному суспільстві. Одне з найбільш широко поширених проявів божевілля нашого світу - ліві погляди, так що обговорення психології лівих поглядів може розглядатися, як обговорення проблем сучасного суспільства взагалі.

ПРО СУЧАСНІ ЛІВІ ПОГЛЯДИ

7. Що таке ліві погляди? Протягом першої половини ХХ сторіччя ліві погляди могли бути фактично прирівняні до соціалізму. Сьогодні лівий рух фраґментовано, і не ясно, хто може називатися насправді лівим. Коли ми говоримо про лівих в цій статті, ми маємо на увазі головним чином соціалістів, анархістів, феміністок, геїв і активістів захисту прав тварин. Не кожен, хто пов'язаний з одним з цих рухів - лівий. Нас цікавить не стільки самі рухи, скільки ідеологія, психологічний тип. Те, що ми називаємо "лівими поглядами", стане ясніше в ході нашого обговорення лівої психології

8. Навіть у цьому випадку, наша концепція лівих поглядів буде не такою ясною, як ми б хотіли. Все, що ми пробуємо зробити – то це грубо і приблизно означити дві психологічних тенденції, які, як нам видається, є головною рушійною силою сучасних лівих поглядів. Ми ні в якому разі не стверджуємо, що розповімо тут УСЮ правду про ліву психології. Також наше обговорення стосується, насамперед, сучасних лівих поглядів. Ми залишаємо відкритим питання про психологію лівих ХІХ і початку ХХ сторіччя.

9. Дві психологічних тенденції, які лежать в основі сучасних лівих поглядів, ми назвемо "відчуттям стану підлеглості (упокореності)" і "гіперсоціалізацію". Відчуття стану підлеглості характерні для сучасних лівих поглядів в цілому, в той час як "гіперсоціалізація " характерна тільки для деяких з сучасних лівих; але ці деякі досить впливові.

ВІДЧУТТЯ СТАНУ ПІДЛЕГЛОСТІ (УПОКОРЕНОСТІ)

10. "Відчуття підпорядкованості" це не тільки відчуття підлеглого положення в найбільш строгому сенсі слова. Це і занижене почуття власної гідності, відчуття безсилля, депресивних тенденцій, відчуття провини, зневаги до самого себе і т.д. Ми стверджуємо, що сучасні ліві схильні піддаватися таким відчуттям (можливо вони їх більш-менш пригнічують), і що ці відчуття є вирішальними у визначенні спрямувань сучасних лівих поглядів.

11. Коли хтось ненавидить щось, про що говорить, ми впевнені, що він чує себе щодо нього підпорядкованим або його здолало занижене почуття власної гідності. Серед захисників прав меншості ця тенденція більш ніж очевидна, якщо вони дійсно належать до груп меншини, чиї права вони захищають. Вони надчутливі до тих слів, які визначають їх як меншини. Так чорні чутливі до слова "Негр". Хоча в самому слові немає нічого принизливого. Негативне трактування було привнесено у ці терміни безпосередньо самими активістами які захищали їхні права. Деякі захисники прав тварини дійшли до того, що вимагають називати домашніх тварин "тваринами-компаньйонами". Ліві антропологи взагалі уникають розмов про примітивні народи, щоб чимось ці самі народи не скривдити. Вони хочуть замінити слово "примітивні" словом "неписемні". Вони виглядають майже параноїками. Ми не хочемо переконати всіх, що існуючі сьогодні примітивні культури гірші від нашої культури. Ми просто говоримо про гіперчутливість лівих антропологів.

12. Ті, хто найбільш чутливий до "політично неправильної" термінології - це не середній чорний мешканець гетто, це не азіатський іммігрант, це не принижена жінка чи інвалід, але це мала групка, яка складається з захисників їхніх прав, багато з яких навіть не належать ні до якої "пригнобленої" групи, навіть навпаки, вийшли з привілейованих страт суспільства. Політкоректність зародилася в середовищі університетських професорів, що мають постійну і добре оплачувану роботу, в більшості своїй гетеросексуалів, білих чоловіків з буржуазних родин.

13. Але при цьому, якщо ліві захищають ці "пригноблені" групи, то з іншого боку це означає, що вони самі відчувають, що ці групи - нижчі. Вони ніколи не визнали б, що відчувають цю нижчість. ( Ми не кажемо, що жінки, геї та індіанці є нижчими; ми тільки розповідаємо про психологію лівих)

14. Феміністки відчайдушно прагнуть довести, що жінки настільки ж сильні, настільки ж здатні, як і чоловіки. Ясно, що вони побоюються, що насправді жінки не можуть бути настільки ж сильні і настільки ж здатні, як чоловіки.

15. Ліві мають тенденцію ненавидіти все, що загальновизнане сильним, гарним і успішним. Вони ненавидять Америку, вони ненавидять Західну цивілізацію, вони ненавидять білих чоловіків, вони ненавидять раціональність. Але причини їх ненависті не ті, які мали б бути об’єктами ненависті лівих. Вони КАЖУТЬ, що вони ненавидять Захід, бо Захід це войовниче, імперіалістичне, женофобське, етноцентричне суспільство. Але ж ті ж самі прояви є й у соціалістичних країнах або в примітивних культурах. Ліві знаходять цьому виправдання або, в кращому випадку, неохоче визнають, що всі ці речі теж мають місце. При цьому ліві з ентузіазмом вказують (дуже часто перебільшуючи) на ці прояви в Західній цивілізації. Таким чином, ясно, що ці прояви - не є реальним приводом ненависті лівих до Америки і Заходу. Вони ненавидять Америку і Захід, бо Америка і Захід сильні і успішні.

16. Слова на кшталт "впевненість у собі", "самовпевненість", "ініціатива", "заповзятливість", "оптимізм" не грають жодної ролі в словнику лівих. Лівий антиіндивідуалістичний колективіст хоче, щоб саме суспільство вирішило проблеми для всіх і піклувалося про цих всіх. Це люди, які не здатні розв’язати свої власні проблеми і задовольнити свої власні потреби. Ліваку глибоко осоружна концепція суперництва, тому що, глибоко всередині він - переможений.

17. Мистецтво формує привабливість сучасних лівих поглядів, так як мистецтво взагалі має тенденцію зосереджуватися на поразці і розпачі.

18. Сучасні ліві філософи мають тенденцію заперечувати науку й об'єктивну дійсність і наполягати, що все є "культурно відносним". Звичайно, можна задавати серйозні запитання про основи наукового знання і про те, чи може об'єктивна реальність взагалі бути точно окреслена. Але очевидно, що сучасні ліві філософи, які систематично аналізують основи знання, не просто холоднокровні логіки. У своїх нападках на об'єктивну реальність вони глибоко емоційні. Заперечувати об'єктивну реальність - їх власна психологічна потреба. З одного боку, це - спосіб для виходу їх ворожості до світу взагалі. Тут найголовніше зрозуміти, що ліва наука ненависті і раціональність існують саме тому, що ліві глибоко переконані в тому, що таки є якась наука чи віра, яка все перевершує і єдино вірною. А інші переконання є помилковими і їй підпорядковані. Відчуття упокореності у лівих настільки глибокі, що вони не можуть навіть допустити, що на світі є щось ще нижче і вище. Саме це лежить в основі того, що багато лівих рішуче не згодні з концепцією наявності розумових хвороб і ПОКАЗНИКА РІВНЯ ІНТЕЛЕКТУ взагалі. Ліві не визнають генетичні пояснення людських здібностей чи поведінки. Тому що такі пояснення виставляють деяких людей нижчими або вищими. Ліві воліють в нездатності чи недоліках індивіда звинувачувати суспільство. Таким чином, якщо людина "нижча", це - не її помилка, а помилка суспільства, що не виховало цю людину належним чином.

19. Однак ліваки – це все ж не той тип людини, чиї почуття упокореності перетворюють їх на хвальків і хуліганів. Ліві все таки не втратили віру в себе повністю. Такі люди мають дефіцит влади, але вони все ще не втратили надії стати сильними і впевненими в собі. Але почуття підлеглості у лівих є настільки закоренілим, що вони не можуть уявити себе, як самостійними і цінними саме своєю неповторністю індивідами. Звідси і колективізм лівих. Лівий може відчувати себе сильним, тільки як член великої організації або масового руху, з яким він себе й ідентифікує.

20. Зауважте мазохістську тенденцію лівої тактики. Лягаючи перед транспортними засобами, ліві навмисно провокують поліцію або расистів. Ця тактика часто буває ефективною. Але багато лівих використовують її не як найкращий з наявних способів протесту, а просто тому, що вони НАДАЮТЬ ПЕРЕВАГУ саме мазохістській тактиці. Ненависть до самих себе – типово ліва риса.

21. Ліві можуть стверджувати, що їх активність викликана співчуттям або моральними принципами. Але це не головна причина активності лівих. Надто явним компонентом поведінки лівих є ворожість. Ба більше, багато дій лівих з огляду на раціональність навіть не розраховані на те, щоб бути корисні людям, яких ліві неначе захищають. Наприклад, щодо чорних. Очевидно, що було б вигідніше користуватися дипломатичними підходами для вирішення проблем національних меншин, щоб домогтися якогось результату. Але дипломатія не задовольнила б емоційні потреби лівих. Допомога чорним людям - не є реальна мета лівих. Расові проблеми служать лише виправданням того, що ліві виказують свою ворожість суспільству. При цьому ліві фактично шкодять чорним, тому що вороже ставлення активістів до білої більшості напевно підсилює саме расову проблему.

22. Якби наше суспільство не мало ніяких соціальних проблем взагалі, ліві ВИНАЙШЛИ б такі проблеми, щоб забезпечувати (передбачати) для себе виправдання за зчинений ним ґевалт.

23. Ми підкреслюємо, що все вищесказане не претендує на точну характеристику кожного, хто міг би вважатися лівим. Все це – досить приблизний опис загальної тенденції розвитку лівих поглядів.

ГІПЕРСОЦІАЛІЗАЦІЯ

24. Фізіологи використовують термін "гіперсоціалізація" для визначення процесу навчання дітей і вбудовування їх в суспільство. Людина, як вважають, соціализована, якщо вона визнає моральний кодекс свого суспільства і стає функціонуючою складовою цього суспільства. Може здатися безглуздим стверджувати, що багато лівих відносяться до людей гіперсоціалізованих, оскільки зазвичай лівих сприймають як бунтарів. Але багато лівих - не такі вже й бунтарі, як вони здаються.

25. Моральний кодекс нашого суспільства допускає, що ніхто не може повністю відповідати нормам моралі. Наприклад, ненависть вважається поганим почуттям, але майже кожен з нас когось ненавидить. Деякі люди так високо соціалізовані, що спроба думати, відчувати і діяти морально накладає на них серйозний тягар. Щоб уникнути почуття провини, вони безперервно повинні обманювати себе і знаходити моральні пояснення аморальним почуттям і діям. Ми використовуємо термін "гіперсоціалізація", щоб описати саме таких людей.

26. "Гіперсоціалізація" може призвести до заниженого почуття власної гідності, відчуття безсилля, провини, і т.д. Одне з найбільш важливих засобів, якими наше суспільство соціалізує дітей - це манера примушувати їх відчувати себе завжди винними. За вчинки або навіть за слова, які суперечать суспільним нормам. Якщо ж дитина не відповідає достатньою мірою цим суспільним нормам, то вона починає соромитися САМОЇ СЕБЕ. Крім того думка і поведінка гіперсоціалізованої людини більше обмежені очікуваннями суспільства, ніж почуття "не надто соціалізованої" ​​людини. Більшість людей поводяться "не надто послушно". Щоб досягти кар'єрних вершин, вони брешуть, чинять дрібне злодійство, порушують закони дорожнього руху, ненавидять, злословлять, інтригують. гіперсоціалізована людина не може так поступати. А якщо вона і робить це, вона відчуває сором і навіть відчуває ненависть до себе. Ця людина навіть не може просто мислити про речі, що суперечать загальноприйнятій етиці, щоб не відчути своєї провини. Вона не допускає "брудних" думок. Таким чином гіперсоціалізована людина утримується на свого роду психологічній прив'язі. ВОНА марнує своє життя бігаючи по рейках, які для нього визначило суспільство. У багатьох гіперсоціалізована людей це кінчається усвідомленням свого безсилля, яке може викликати сильні психологічні проблеми. Ми переконані, що "гіперсоціалізація" - це один з найбільших ригорів нашого світу.

27. Ми переконані, що чи не головним і і чи не найбільш впливовим елементом сучасної лівої ідеології - є "гіперсоціалізація". І він дуже важливий для визначення того, куди ж розвиваються сучасні ліві погляди. "Гіперсоціалізовані" ліві мають тенденцію бути інтелектуалами або членами верхнього прошарку середнього класу. Зауважте, що університетські інтелектуали складають найбільш високо соціалізовану частку нашого суспільства. Вони ж і є "самими лівими" в суспільстві.

28. гіперсоціалізований лівий пробує зірватися з психологічної прив'язі і утвердити свою самостійність. Але зазвичай він не достатньо сильний, щоб боротися з основними цінностями суспільства. Взагалі кажучи, цілі сьогоднішніх лівих не вступають в конфлікт з загальноприйнятою етикою. Навпаки, лівий бере загальноприйнятий моральний принцип, видає його за власний, а потім звинувачує панівне суспільство в порушенні цього принципу. І ось приклади: расова рівність, статева рівність, допомога бідним, мир замість війни, відмова від насильства взагалі, свобода вираження, доброта до тварин. Або, більш академічно, обов'язок індивіда служити суспільству і обов'язок суспільства піклуватися про індивіда. Всі ці цінності були прийняті верхніми прошарками суспільства дуже давно. Ці цінності явно чи неявно закладені в більшості матеріалів, які нам пропонують пануючі засоби інформації та освітня система в цілому. Ліві, особливо гіперсоціалізовані, зазвичай не бунтують проти цих принципів, але стверджують, що суспільство не відповідає цим принципам.

29. Це ілюстрація того, як гіперсоціалізовані ліві співвідносяться з нашим суспільством. Багато лівих переконані, що життя, наприклад, чорного "люмпенізованого прошарку" - це ганьба суспільства. Вони хочуть вбудувати людину в систему, зробити її менеджером, адвокатом, вченим, таким самим, як біла людина, яка має статки вищі від середнього. Ліві скажуть, що це не так, що вони не хочуть зробити чорну людину копією білої, але вони хочуть зберегти африканську американську культуру. Але в чому полягає це збереження африканської американської культури? У ситості чорних, в популярності чорної музики, одягу або церкви у чорному стилі? Тобто, вони хочуть вирішити проблеми, які лежать на поверхні. ПО СУТІ ліва гіперсоціалізована більшість хоче змусити чорну людину відповідати білим, буржуазним ідеалам. Ліві хочуть змусити чорних піднятися вгору по статусних сходах і довести, що чорні такі ж гарні, як і білі. Тобто, гіперсоціалізовані ліві хочуть вкласти чорну людину в систему білих людей і змусити її прийняти білі цінності.

30 . Ми звичайно не вважаємо, що НІКОЛИ гіперсоціалізовані ліві не бунтують проти фундаментальних цінностей нашого суспільства. Іноді вони це роблять. Деякі гіперсоціалізовані ліві настільки стали бунтарями, що навіть почали брати участь у фізичному насильстві. За їх власним визначенням, насильство для них є формою "звільнення". Іншими словами, здійснюючи насильство, вони прориваються через психологічні обмеження, які були закладені в них з дитинства. Оскільки вони гіперсоціалізовані, ці обмеження колись означали для них більше, ніж для інших. Але вони зазвичай виправдовують своє насильство вдаючись до термінології того суспільства, проти якого вони властиво й бунтують.

31. Ми розуміємо, що все сказане вище з приводу лівої психології могло б викликати багато заперечень. Реальна ситуація настільки складна, що повний опис цієї проблеми зайняв би кілька томів, навіть якщо б усі необхідні для такого дослідження дані були б доступні. Ми стверджуємо тільки те, що в першому наближенні ми показали дві найбільш важливі тенденції в психології сучасних лівих.

32. Проблеми лівого руху випливають з проблем нашого суспільства в цілому. Низьке почуття власної гідності і депресивні тенденції властиві не тільки лівим. І хоча ці тенденції особливо значимі в середовищі лівих, вони широко поширені в усьому нашому суспільстві. Сучасне суспільство намагається соціалізувати нас більшою мірою, ніж суспільства минулого. Експерти здатні пояснити нам навіть те, як правильно займатися любов'ю, виховати дітей і т. д.

Теодор Джон (Тед) Качинський (англ. Theodore John (Ted) Kaczynski) (22 травня 1942, Чикаго) , також відомий як Unabomber (сполучення слів університет та бомбардувальник), американський математик, анархіст, соціальний критик, примітивіст, і нео-луддит, організатор і виконавець акції надсилання бомб поштою у США, яка тривала майже 20 років, і призвела до загибелі трьох і поранення 23 людей. В 1995 році був заарештований. Засуджений до довічного ув'язнення у США.

Теодор Качинський народився в 1942 році у Чикаго. Його математичний геній був помічений ще в початковій школі. Достроково закінчив школу, потім одержав дипломи Мічиганського та Гарвардського університетів. У 1967 році став доцентом одного із найпрестижніших університетів США — Університету Каліфорнії в Берклі.

Колеги та друзі пророкували йому блискучу кар'єру математика. Але в 1969 році він раптом пішов у відставку і зник. Виявилося, він розчарувався в сучасній цивілізації, мріяв повернути людей назад до природи. З 1976 по 1995 рік він тероризував свою країну, розсилаючи поштою бомби вченим та підприємцям, зв'язаним за родом діяльності з комп'ютерами, авіакомпаніями чи експлуатацією природних ресурсів. Качинський не був терористом у буквальному значенні цього слова. Він убивав не всіх підряд. Переконаний у потворності сучасної цивілізації, він убивав адресно.

Він убив віце-президента найбільшої рекламної фірми, яка працювала на нафтову корпорацію «Ексон», Томаса Моссера; «головного лісника» Америки та керівника найбільшої приватної фірми з продажу деревини Гілберта Мюррея; власника комп'ютерної корпорації та відомого інженера Хью Кемпбела. Він зробив інвалідами піонера в області дослідження мікрохвиль Діогена Ангелакоса, блискучого хіміка Баклі Криста, найвідомішого генетика і дослідника синдрому Дауна Чарльза Епстайна, ведучого фахівця Америки в області вивчення штучного інтелекту та розробника декількох мов програмування Давида Гелентера, президента авіакомпанії «Об'єднані авіалінії» Персі Вуда та багатьох інших. За його голову ФБР призначило нагороду — мільйон доларів. До пошуків були залучені навіть екстрасенси. Але все безуспішно.

У 1995 році Унабомбер написав відкритий лист до «Нью-Йорк Таймс» та «Вашингтон Пост». Він обіцяв припинити бомбування, якщо газети опублікують його маніфест. Він хотів звернутися до народу. Після довгих консультацій із ФБР видавці погодилися.

А через кілька місяців ФБР знайшло знаменитого терориста в убогій хатині в горах Монтани — він жив полюванням і риболовлею, а в його житлі не було ні електрики, ні навіть ванної та туалету. Процес над Качинським тривав два роки. Його визнали шизофреніком і присудили до довічного ув'язнення. Зараз він сидить в одиночній камері у в'язниці найсуворішого режиму у Флоренс, Колорадо.

Знаменитого терориста видав правосуддю його молодший брат Давид. Він скромно жив у провінційному містечку штату Нью-Йорк і працював адвокатом у громадському Фонді захисту підлітків. Він, як і багато інших американців, прочитав маніфест терориста в газеті. І був уражений подібністю ідей та літературного стилю убивці й свого брата, який жив у Монтані. Він звернувся до ФБР, причому довго переконував спецслужби, що його Теодор — саме той, кого шукає вся Америка. Він умовив ФБР місяць постежити за хатиною свого брата у Монтані. І через місяць ФБР переконалося в правоті пильного підліткового адвоката.

Давид Качинський одержав обіцяну нагороду в мільйон доларів. Потім він написав книгу про свого брата і заробив на її продажу кілька мільйонів. Як він заявив пресі, частину гонорару він віддасть у Фонд потерпілих від Унабомбера. У Фонд потерпілих Давид Качинський також має намір передати частину гонорару за майбутній фільм про свого брата.

По суду Давид Качинський виграв у ФБР право на володіння будинком Унабомбера і має намір відкрити там музей. Прихильники Теодора Качинського, що з'явилися після публікації маніфесту, утворили свою партію. Причому ці люди — представники технократичної інтелігенції, яку так ненавидить терорист. Вони шанують його маніфест, але продовжують терпляче працювати у своїх компаніях на благо індустріального суспільства.

Сам Теодор Качинський за присудом зобов'язаний виплатити 250 тис. доларів своєму адвокату і 215 тис. доларів родинам тих, хто постраждав від його бомб. Звичайно, він міг і відмовитися. Але до недавніх пір він усе ще дуже хотів заразити своєю ідеєю все суспільство. Тому, сидячи у в'язниці, писав і публікував книги і статті в газетах. Гонорари за його праці перераховувалися потерпілим. Схоже, що сьогодні він вже зневірився у цій тактиці. Недавно він подав прохання про перегляд своєї справи. Він не визнає себе шизофреніком і вимагає для себе страти.