Віктор Кімакович

Пропозиція: Уряд національної довіри

В найближчий час створити Уряд національної довіри (далі УНД).

Мета.

1. Створити центральний орган влади, який уповноважений народом здійснювати в державі владні функції.

2. Дати можливість радам місцевого рівня прийняти рішення про підтримку УНД та про готовність виконувати його рішення (можливо навіть шляхом таємного голосування, щоб не перелякати місцевих депутатів) і після цього, уже законно (шляхом посилання на рішення УНД), перебирати на себе виконавчу владу на місцях. Зокрема формувати власні виконкоми, як альтернативу обласним та районним адміністраціям, та забирати від президентської гілки влади т.зв. «делеговані повноваження».

3. УНД буде уповноважений вести міжнародні переговори, що, в свою чергу, дасть можливість міжнародним правозахисним організаціям та урядам західних країн на міжнародному рівні визнати дії УНД правомочними. Після відповідного звернення УНД до світової спільноти про допомогу, західні країни зможуть уже законно та безпосередньо підтримувати опозицію не наражаючись на небезпеку бути звинуваченими у втручанні у внутрішні справи суверенної України.

4. У разі реалізації песимістичного сценарію (силовий розгон Майдану та ув’язнення лідерів опозиції), Україна отримає власний «Уряд в екзилі», який буде визнано міжнародною спільнотою, і який зможе продовжувати свою діяльність за кордоном і очолить та скоординує боротьбу з тоталітарним режимом в Україні.

5. УНД, як орган влади, зможе приймати рішення, які вимагатимуть від правоохоронних (і не тільки) органів тих чи інших дій. Оскільки це вже будуть не заклики майданних лідерів, а рішення «на папері і з печаткою», кожен керівник підрозділу буде знати, що, у разі перемоги опозиції, кожне таке невиконане рішення грозитиме йому особисто кримінальною відповідальністю.

Це поставить правоохоронців та їх керівників перед дилемою – виконувати явно злочинні вказівки нинішньої влади, яка невідомо чи втримається, чи вказівки УНД, дії якого підтримує Євросоюз, і який може перемогти. На фоні того, що діюча влада під тиском опозиції почала «зливати» своїх беркутівців і заводити на них кримінальні справи, така ситуація різко посилить ймовірність, якщо не переходу спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ на бік опозиції, то, як мінімум, заяву про власний нейтралітет та відмову від застосування сили до демонстрантів.

6. У разі затягування протистояння до Новорічно-Різдвяних свят, створення УНД може стати запасним планом дій, що дозволить активізувати діяльність опозиції у січні-лютому 2014 року.

Що треба зробити.

1. Потрібен з’їзд, який легітимізує утворення УНД в очах проєвропейськи настроєного електорату та міжнародної спільноти.

Учасниками з’їзду мають стати:

- народні депутати України (в т.ч. лідери опозиції);

- представники зі всіх областей України (бажано, щоб в складі обласних делегацій було хоча б кілька депутатів обласної ради та інших місцевих рад);

- представники профспілок, творчих об’єднань, письменники, церква, моральні авторитети, і т.д. і т.п.;

Склад обласних делегацій, в обов’язковому порядку, потрібно затверджувати рішенням місцевих «майданів», що дасть змогу не тільки, хоча б якось, легітимізувати повноваження самих делегацій, але і дати відчути всім місцевим «майданам», що вони теж є учасниками творення нової європейської України.

На з’їзд мають бути запрошені, в якості спостерігачів, представники міжнародних правозахисних організацій, посольств європейських країн в Україні, окремі відомі та авторитетні на заході політики.

2. З’їзд повинен своїм рішенням чітко вказати, що УНД створюється як тимчасовий орган влади, який уповноважений діяти до проведення в Україні дострокових президентських та парламентських виборів і який припинить свою діяльність в день створення нового уряду.

3. Всі опозиційні політики та громадські діячі, які мають досвід міжнародної співпраці та відповідні особисті зв’язки (Огризко, Тарасюк, Немиря, Балога, Чалий, Яценюк, Кличко та ін.), повинні негайно провести всі можливі зустрічі та консультації із західними політиками щодо визнання «Заходом» легітимності УНД.

Загрози.

1. Лідери опозиції побачать в УНД загрозу втрати особистого контролю і над Майданом і над процесом загалом, або, навпаки, почнуть боротися за особисті впливи на цей орган. Можливим виходом із ситуації є прийняття рішення про те, що керівник УНД не зможе балотуватись на будь-які виборні посади на найближчих позачергових виборах (але, наприклад, зможе претендувати на посаду прем’єр-міністра).

2. Відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців чи людей від бізнесу, які дадуть згоду на участь в такому доволі ризикованому проекті як УНД. В такому випадку посади міністрів в УНД повинні займати т.зв. «чисті політики», а фахівці та бізнесмени будуть працювати на правах радників (в т.ч. і неофіційно).

3. Ніхто не захоче очолити УНД і, тим самим, взяти на себе персональну відповідальність за те, що буде відбуватись в країні далі. Це означатиме, що у революції немає реальних лідерів і все закінчиться або стихійним народним бунтом, що супроводжуватиметься шаленими погромами та мародерством, або влада наведе порядок силовими методами і встановить в країні диктатуру на кшталт Білорусії. І в одному, і в другому випадках вся відповідальність (правда тільки моральна) лягає на нинішніх трьох опозиційних лідерів.