www.ji-magazine.lviv.ua

Микола Кульчицький

Безперечно, будь-які спроби змінити існуючий стан речей упруться в супротив тієї частини суспільства, якій і без того добре живеться. Ту,яка використовуватиме на своєму боці, в тому числі, і судову систему України. Не секрет, що наше законодавство – недосконале, а судвідправляється саме по ньому. Що ж дивного у тому, коли чимало судових рішень, формально- законних, не сприймаються суспільством як справедливі. Суди втратили  людську довіру. Мабуть, справа в тому, що усі судді за фахом – юристи.

Здебільшого вони походять із колишніх прокурорів, міліціонерів, судових секретарок, інколи з адвокатів. Суддів нижчої ланки призначають і контролюють правники вищого рангу. Отже, недосконалі, навіть хибні закони, довірено тлумачити тим самим юристам, котрі перед цим їх так невдало розробляли. Життя ж доводить, що в умовах недосконалого законодавства саме юристам найбільше вдаються різного роду сумнівні і неправедні оборудки тадіяння: вони найкраще орієнтується у законодавчих хитросплетіннях.

З усіх фахівців юристи стали сьогодні чи не найпродажнішими та найцинічнішими. Адже той, хто платить юристові – той і правий, а хто платить найбільше, з тим узагалі не посперечаєшся. Отже, аби судистали справедливими їх треба поставити під громадський контроль. Наприклад, застосувати тимчасове (років на двадцять) введення інституту колегії присяжних засідателів в усіх без виключення судах: хоч то кримінальних, хоч цивільних, хоч адміністративних, аж до Верховного і Конституційного Судів включно.

Призначення присяжних – це повернення до справедливості.Належний відбір претендентів до контингенту засідателів, особливо у судах вищих інстанцій, бажано було би довірити моральним авторитетам нації з числа «Групи Першого грудня». Якщо у кримінальних судах засідателі звичайно відповідають на запитання «винен – не винен», то в цивільних, адміністративних і Вищихспеціалізованих судах вони мають визначати: «справедливі вимоги – несправедливі вимоги». І саме за цим вердиктом суддя мусить приймати відповідне рішення.

Щодо пенсійної реформи

Насправді, людям у старості потрібне гідне забезпечення. Спочатку треба було б лише відновити справедливість щодо деяких категорій пенсіонерів і ретельно виконувати свої зобов’язання. Наявнимпенсіонерам і тим, хто незабаром виходить на пенсію, – байдуже звідкіля саме беруться кошти на виплату пенсій. Вони твердо знають що держава мусить платити їм справедливу пенсію за їхню багатолітню і важку працю, і вони – праві. А уряд, якщо він не вміє господарювати, замість того, щоб пнутися посадити пенсіонерів на самофінансування і самозабезпечення, мусить досягати економічного зростання країни.

Тобто, не примушувати молодь забувати про власні проблеми і статки, натомість вкладати зароблені гроші в Фонд, який невідомо, чи проіснує до тієї пори, коли їм самим настане час виходити на пенсію. Якщо ж уряд не здатен піднімати економіку країни, було б доречним надати Пенсійному Фонду (через створене при ньому Агентство) право здійснювати активні фінансові операції і тим поповнювати скарбницю пенсіонерів. Примром, передати ПФ в управління державні лотереї; ексклюзивно дозволити створити власну інфраструктуру ігрового бізнесу (казино); купувати і продавати цінні папери на світових фінансових ринках. Держава має певні доходи від розміщення своїх золотовалютних резервів? Має! А чиїм трудом вони були створені? Суспільним. То й спрямуйте ті доходи до Пенсійного Фонду! А чому б не запросити геніального Сергія Мавроді для створення при Фонді невеличкої фінансової пірамідки? Хто хоче грати – нехай грає! У нас – демократія. А для страхування ризиків створити державний страховий фонд.

м.Конотоп

Джерело: http://www.3republic.org.ua/ua/ideas/11329