www.ji-magazine.lviv.ua

Олег Миронов

У кожному із нас є щось від біблійного Хоми Невіруючого, в мені – також. Тож дам «Хомі в мені» волю і дозволю йому засумніватися 

Отже, План написали, команду підібрали, знайшли кандидата в Президенти, який пообіцяє виконувати той План. А чи не може таке статися, що через певний час - і команда, і вже обраний нами новий Президент змовляться поміж собою, смачно плюнуть на той наш План, і взагалі, на суспільство, та й підуть торованим шляхом власного збагачення? Що потім нам робити? Четверту Республіку започатковувати, писати черговий План?

То якими повинні бути ті запобіжники від зради: інституцією чи окремими людьми? Адже кожна людина – далеко не свята і моральна! Однак, я стверджую, що й сьогодні поміж нас є люди більш моральні, ближчі до Бога, аніж інші! Для прикладу, члени Ініціативної групи «Першого грудня»: Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Вадим Скуратівський, Блаженніший Любомир Гузар, Ігор Юхновський, Мирослав Маринович, Богдан Гаврилишин, Мирослав Попович, В’ячеслав Брюховецький… Та й окрім цих людей Україна багата, слава Богу, на живих поки що моральних авторитетів, таких як: Ліна Костенко, Євген Головаха, Левко Лук’яненко, Семен Глузман, Євген Захаров, Олександр Пасхавер, Сергій Грабовський та багато інших. Погодьтеся, цим людям уже не потрібно доводити суспільству, що вони мріють про власне збагачення. Я не один так думаю, приведу лише три цитати, в яких логічно відслідковується ланцюжок «інтелектуал-моральний авторитет»:

«Справжні інтелектуали орієнтовані на світ, на людство, на вічність, а не на обслуговування тих, хто їм платить. Інтелектуали чують Поклик Світу, який інтелектуальними зусиллями та покликаннями душі перетворюють на Дух Часу» (Сергій Дацюк)

«На сьогодні ми перебуваємо на такому перегоні, коли треба вибирати, кому ж можна довіритись більше? Чи, можливо, вчені повинні перебрати на себе функції політиків? Але суспільство має висунути високі критерії до їх моральності. Бо годі сподіватись сьогодні на високі моральні якості чи глибокі знання політиків. Можливо, це має бути щось на кшалт Ради старійшин, де будуть поєднані в одному колі на рівних представники гуманітарних та наукових кіл» (Марина Козловська).

«…в кожного народу є особистості, які, проживши сповнене складними моральними пошуками життя, доходять до рівня старійшин» (Олександр Ярмола).

Але як залучити цих людей до управління державою? Адже жоден із них в політику вже не піде (або й не ходив ніколи), ми всі це знаємо напевне!  Однак, саме вони нам потрібні у якості моральних гарантів наших майбутніх перетворень.

Дилема.

Для її вирішення пропоную створити державну інституцію, назвавши її – Рада Старійшин України. Не кишенькову, «при Президентові», а саме незалежну інституцію, із певними Правами. Звичайно, це тягне за собою зміни до Конституції, однак наразі сприятливий час - в Україні створена КА, до якої можна було би вносити пропозиції.

Більш конкретніше про структуру та повноваження.

Членами Ради Старійшин України мають бути:

-Предстоятелі Церков та керівники релігійних організацій (представлені у ВРЦіРО), незалежно від їх віку, за посадою, всього – 16 осіб;

-по 1-2-3 позапартійних представників від кожної області України та міста Києва, пропорційно кількості населення, обраних на місцевому референдумі, не молодших 60 років і без обмеження граничного віку, всього – 50-55 осіб. Причому людям в регіонах надається право обирати або «своїх», або проголосувати за інших моральних авторитетів України.

Маю велику спокусу «долучити» J до Ради Старійшин без голосування за них усіх членів Ініціативної групи «Першого грудня», які ініціювали відродження духовності в державі, однак впевнений, що усі ті достойники будуть обрані народом.

Отже, маємо у Раді Старійшин 66-71 достойників.

Обираються вони безстроково, у випадку із Предстоятелями Церков та керівниками релігійних організацій – за посадою і теж безстроково.

Права та обов’язки Ради Старійшин мають бути закріплені у Конституції і включати в себе:

- формування розвитку духовності та культури на сучасний стан та перспективу для України. Подання для суспільного обговорення та в подальшому на розгляд Верховної Ради відповідних законопроектів;

- Рада Старійшин України, за своїм бажанням, має право скасувати будь-які чинні Укази Президентів України, рішення Уряду України та чинні Закони України, які на її переконання, шкодять державі та народові України.

- Рада Старійшин України затверджує прийнятий ВРУ бюджет. Це необхідно для того, аби дотримуватися європейських норм розподілу державного бюджету.

- Раді Старійшин України напряму підпорядковуватиметься Міністерство культури України, Держкомітет телебачення і радіомовлення України

- Рада Старійшин України матиме виключне право своїм Рішенням встановлювати вихідні (неробочі) дні в Україні.

Заперечення перше. Такого ніде в світі немає.

Арґумент перший. Було і є. наприклад, Палата Лордів у Великобританії, Рада Старійшин при німецькому Бундестазі, Рада Старійшин Російської імперії, Рада Старійшин Верховної Ради СРСР, яка після 20 грудня 1989 року отримала правовий статус. Мене не цікавлять особливості статусів тих Рад Старійшин. Ми повинні виробити свої.

Заперечення друге. За Конституцією України релігія відділена від держави.

Арґумент другий. Глибока моральна криза цивілізованого Заходу та крах СРСР вказує на те, що це груба помилка, яку потрібно виправляти шляхом внесення відповідних змін до нашої Конституції. Будь-яке сучасне соціологічне дослідження в Україні підтвердить, що найбільшим авторитетом серед населення в Україні користується Церква.

Заперечення трете. Теократія не може замінити демократію.

Арґумент третій. Про владу теократів можна казати, наприклад, в Ірані, де аятолла одноосібно керує державою. У нашому випадку 16 осіб від релігійних організацій не зможуть домінувати над іншими членами Ради Старійшин України.

Заперечення четверте. А чи не простіше ввести двохпалатний Парламент в Україні?

Арґумент четвертий. У такому разі у Верхній Палаті парламенту завжди будуть присутні лише лобісти від регіонів, які нівелюють саму ідею духовного та морального зростання нації. Як приклад, Сенат та Конгрес в США докерувалися до такого стану в державі, коли людина при тому «дикому капіталізмі» сприймається лише як ресурс (за словами пана Богдана Гаврилишина).

Заперечення п’яте. Навіщо нам ще одна додаткова державна структура і витрати на неї?

Арґумент п’ятий. Рада Старійшин України працюватиме на громадських засадах, збиратиметься за ініціативою більшості від її складу та займатиме приміщення Конституційного Суду України, який буде ліквідовано.

Заперечення шосте. А чим же тоді буде займатися Президент?

Арґумент шостий. Президент – гарант Конституції.

Заперечення сьоме. Чи не підмінить Рада Старійшин України своєю діяльністю Верховну Раду України?

Арґумент сьомий. Верховна Рада України, скорочена до 250 осіб, обраних за партійними списками, займатиметься написанням та прийняттям законів України.

Отже, підсумовуючи свої фантастично-утопічні роздуми, маю надію, що до такої Ради Старійшин можливо і пішли би працювати наші моральні авторитети. Без них – діла не буде, не справимося. Однак, можу також реалістично стверджувати, що ні Верховна Рада України, ні Президент України, ні Уряд України ніколи на такі зміни не наважаться. Ні сьогодні, ні завтра. Тому потрібне обговорення такої ідеї в суспільстві, і при її підтримці - проведення всеукраїнського референдуму з цього питання.

Джерело: http://www.3republic.org.ua/ua/ideas/11421