Ярослава Мовчун

Те, на що багато виборців так довго чекали, нарешті сталося: народні депутати з фракції ВО «Свобода» в п’ятницю, 11 січня, нарешті зареєстрували низку своїх самостійних законопроектів. Попри очікування чогось на кшталт люстрації комуністів чи заборони радянської символіки, свободівці видали нагора проекти законів щодо змін в економіці та соціалці. Усі наче списані з праць вождя Жовтневої революції Володимира Леніна у стилі «землю – селянам, заводи – робітникам».

Отож, почнемо з проектів, серед авторів яких вписане прізвище провідника націоналістичної парламентської сили. Олег Тягнибок разом зі співавторами подав одразу чотири законопроекти, три з яких однозначно приречені на провал.

Читайте також:  Законотворчий свербіж. Як нові народні депутати виконують роздані виборцям обіцянки

Експропріація заводів, газет, телекомів

Проект Закону «Про ліквідацію приватних монополій»  Тягнибок написам разом з досить молодим Михайлом Головком (цього року йому виповниться 30 років) та більш досвідченим своїм заступник по фракції Андрієм Мохником. Але писав, вочевидь, цей законопроект таки наймолодших з тріади авторів, бо тільки він має економічну освіту. Нагадаємо, що Тягнибок за освітою хірург, а Мохник – інженер-будівельник.

Монополізація економіки це дійсно серйозна проблема.

Автори обґрунтовують необхідність такого закону тим, що з кожним роком держава надає все більше дозволів на концентрацію суб'єктів господарювання, тобто на приватну монополію. А це призводить до збільшення цін на ринку та зменшення зарплат.

«Така ситуація призводить до втрати державою свого економічного суверенітету; єдиним виходом з неї є ліквідація приватних монополій», - стверджують автори в пояснювальній записці до свого законопроекту.

Вони прогнозують, що ухвалення цього законопроекту «забезпечить захист інтересів підприємців та споживачів, збільшить кількість конкурентних суб’єктів господарювання на загальнодержавному та/або регіональному ринку товарів (робіт, послуг), що, в свою чергу, надасть свободу споживачам у виборі товарів широкого асортименту, кращої якості за більш низькими цінами».

Мета, звісно, благородна, але віддає від неї душком експропріації за Леніним і абсурдом за Кафкою.

«Ліквідація приватних монополій – це комплекс заходів добровільно-примусового характеру, - пишуть Тягнибок і Ко. - Законопроект передбачає, що приватні монополії можуть у добровільному порядку позбутися частини своїх об'єктів, у яких перевищено межу монополізації. У разі відмови від добровільної ліквідації до приватних монополій застосовується примусова ліквідація шляхом реалізації Фондом державного майна України усього майна приватної монополії».

При цьому монополістом свободівці пропонують вважати фізичну або юридичну особу, «частка якої на загальнодержавному та/або регіональному ринку товарів (робіт, послуг) перевищує 25 відсотків».

Обсяг законопроекту лише 3 сторінки, що сміхотворно для такої серйозної проблеми. А поняття "природна монополія" під яку підпадають компанії котрі постачають воду, газ, електроенергію, кабельний зв'язок, будують платні дороги (теоретично в Україні, але поширено в Європі) і т.п. взагалі у законопроекті відсутнє. Це наштовхує на думку: проект розроблено не для втілення, а для клоунади.

І ще одне борячись із приватними монополіями автори не тільки толерують, а навіть збільшують кількість державних монополій. Адже якщо забрати компанію у приватної особи і передати ФДМУ ("У день завершення тримісячного строку для добровільної ліквідації приватної монополії право власності на об’єкт примусової ліквідації приватної монополії переходить до держави.") , то компанія не перестає бути монополістом.

Цілком лівацький підхід. А як відомо, чим більше усього в держави, тим легше в неї красти.

Нагадаємо, що зараз обсяг держзакупівель враховуючи державні підприємства складає 42% ВВП, що у два-три рази більше ніж у інших країн Європи.

Тому в інтересах країни як боротьба з монополіями, так і роздержавлення економіки.

Гроші олігархів – державі

До написання наступних двох свободівських законопроектів до вищезгаданої трійці долучився ще й Олексій Кайда, який також є заступником Тягнибока в керівництві фракції. Кайда – інженер-програміст за освітою, має досвід роботи як в органах державного управління (був головою Тернопільської обласної ради), так і в бізнесі (два роки працював заступником директора приватного підприємства «ЛЕГАЛІС» у Львові).

Найодіозніший з законопроектів квартету – проект  Закону «Про повернення капіталів, що перебувають та зареєстровані в Республіці Кіпр, офшорних зонах та інших юрисдикціях, звільнених від подвійного оподаткування, або тих, що мають пільговий режим оподаткування».  Ідея не нова, адже щось подібне зареєстрував в перший день роботи нової Ради й Володимир Яворівський, щоправда він усього лише пропонував скасувати міжнародну угоду, за якою українські гроші на Кіпрі не обкладаються подвійним оподаткуванням. Свободівці ж пропонують дещо радикальніше. Щонайменше, вони не обмежуються тільки Кіпром.

Ухвалення законопроекту Тягнибока і Ко «унеможливить відтік капіталу з України, створить передумови для залучення додаткових фінансових коштів в економіку України та усуне можливості для ухиляння від сплати податків фізичними та юридичними особами на території України», стверджують свободівці.

Ідея, знову ж таки, благородна, але методи надзвичайні й продовжують фактично лінію експропріації, яка простежується у попередньому законопроекті.

Зокрема, законопроект передбачає виведення з офшорів та повернення в Україну капіталів, прав власності на засоби виробництва, які знаходяться в Україні, у тому числі рухоме або нерухоме майно, протягом трьох місяців з моменту набрання законом чинності.

При цьому, «передача коштів… відбувається шляхом переказу на рахунки українських банківських установ, із сплатою до Державного бюджету України суми у розмірі 50 відсотків від суми коштів, що виводяться із юрисдикцій пільгового оподаткування, та інвестування 50 відсотків від суми зазначених коштів у юридичні особи, які знаходяться на території України і належать відповідним суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України». Тобто свободівці пропонують одразу на «вході» відбирати в офшорників 50% грошей, а інші 50% вони мають інвестувати в український бізнес.

Тих же, хто відмовиться розлучитися з грошима добровільно, свободівці планують виключати з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а їхні права власності передавати до держави.

Поява такого законопроекту свідчить про чистоплотність ватажків «Свободи» - самі вони грошей у офшорах не тримають. Інакше б знали, що офшорні фірми і фірмочки, через які прокручуються мільярди, створюються на підставних осіб через ланцюги підставних же структур. Власне, так, щоб встановити реального власника, довести його причетність правовим шляхом було неможливо.

І якщо хтось із власників офшорної кампаній ще не тільки вимиває кошти з підприємств а й інвестує в Україну, то після прийняття такого законопроекту "офшорні" гроші створюватимуть робочі місця в інших країнах.

Звичайно потрібно змусити олігархів платити податки, а не так нахабно користуватися офшорами. Але робити це потрібно, скажімо так, більш інтелектуально ніж пропонує Тягнибок.

Спрощення

Друге дітище квартету не таке лівацьке, але не менш претензійне. Це  проект Закону «Про спрощену процедуру державної реєстрації суб'єктів малого підприємництва».

За цим проектом процедура реєстрації підприємцем має бути спрощена до мінімуму – відкрив рахунок в банку для здійснення підприємницької діяльності і все – ти вже зареєстрований як фізична особа, котра є суб’єктом підприємницької діяльності.

А щоб відкрити цей рахунок, потрібно сплатити реєстраційний збір та подати лише 4 документи (заяву про відкриття рахунку, реєстраційну картку на проведення державної реєстрації, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера і картку зі зразками підписів осіб, уповноважених здійснювати банківські операції по рахунку для здійснення підприємницької діяльності).

А вже банк відкриває тобі рахунок та повідомляє про це державного реєстратора, який вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації суб’єкта підприємництва. закон цілком відповідає політиці "Свободи" щодо підтримки малого бізнесу.

Пенсійна реформа

Наступний законопроект Тягнибок написав у співавторстві з вищезгаданим Андрієм Мохником та Едуардом Леоновим. Останній пройшов за списком «Свободи» під №23. Проживаючи в селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області, встиг побувати очільником осередку «Свободи» в Криму та депутатом Тернопільської обласної ради. Згідно його декларації про доходи, у 2011 році пан Леонов заробив аж 11 640 грн., а члени його сім’ї – 0 грн. При цьому родина Леонових володіє будинком площею понад 55 кв м, та двома квартирами у 101 кв м та 132 кв м. Такі цифри заставляють сумніватися у щирості цього народного обранця.

Отож, трійця Тягнибок-Мохник-Леонов уклала  проект Закону «Про заходи щодо ліквідації дефіциту бюджету Пенсійного фонду України».

Ліквідувати дефіцит бюджету Пенсійного фонду у 26 мільярдів гривень свободівці пропонують теж досить радикальними методами, насамперед, скасуванням такої викоханої регіоналами пенсійної реформи.

Крім того, свободівці пропонують ліквідувати спецпенсії, які зараз часом доходять до неймовірних 50 тис. грн., і встановити максимальний розмір пенсії у п’ять мінімальних пенсійних виплат (це десь 4,1 тис. грн). А ті пенсіонери, які до набрання чинності цього закону отримували більше 5 пенсійних мінімумів, мають сплатити внесок до Пенсійного фонду України у сумі, яка складає різницю між розміром пенсії, що їм виплачувалась, та п’яти мінімальними розмірами пенсій.

Законопроект на стільки справедливий, що хочеться стоячи аплодувати його авторам. Утім, свідомо чи ні, але самі автори документу заклали у нього норму, через яку, навіть якщо за нього проголосують депутати, його «зарубає» Конституційний Суд. Справа в тому, що закони не можуть мати зворотної дії, і вимагати у людей повернути те, що вони отримали колись на підставі діючих тоді законів, - не конституційно.

Насправді ж "спецпенсії" хоч і не справедливі, але не є головною бідою пенсійної системи. Найбільша її вада в тому, що пенсію платить держава, а люди не мають змоги самим накопичувати свої пенсії. Законопроект "Свободи" жодним чином не вирішує цієї системної проблеми.

Кошулинський – борець за тверезість

На законодавчу творчість спромігся ще один знаний свободівець – віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський. Та на відміну від Тягнибока, він народив законопроект самотужки.

Дітище Кошулинського  -  проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, пивом, та тютюновими виробами).

Законопроект цей став відомим широкому загалу одразу після його подання, адже депутат пропонує заборонити продаж алкогольних напоїв, пива та тютюнових виробів особам до 21 року, зменшити кількість ліцензій на торгівлю цигарками та алкоголем, заборонити точки продажу, що ближче, ніж за 200 м від школи. І взагалі, скільки в місті чи селі, хто і де матиме право на торгівлю тютюном та алкоголем, на думку депутата, має вирішувати виключно місцева влада. І ось цей останній пункт чомусь наштовхує на думку про корупцію. При цьому сам по собі законопроект непоганий.

texty.org.ua