Іванка Подольська

Habemus papam!

Востаннє таке трапилось майже шістсот років тому. Таке взагалі ставалось лише тричі за всю історію. Це повергло душі в тривогу, а в серці викликало сум’яття. Якщо стається непоправне – печаль огортає думки, але рятує усвідомлення неминучості. Так мало бути. Так буде з усіма. Якщо ж стається щось непередбачуване – це викликає сумніви і страх, це породжує запитання «чому?» і змушує задуматись над непізнаваним. Це шок. Це несподіванка, що вразила мільйони. У таких ситуаціях люди прагнуть відповідей. Люди самі починають їх шукати, звертаючись до недоторканих досі джерел. Ниточки, за які чіпляємось у пошуку ведуть до ще більшої кількості запитань. І куля з неймовірних здогадів перетворюється на лавину, що враз накриває свідомість.

Чи можна вважати людські права, писані простими смертними для собі подібних, дієвими перед Всевишнім? Бог над нами. Він не проти нас, хоч всі ми грішні. Він нас любить і прощає – хочеться у це вірити. А коли Він сердиться? Та й чи сердиться Він взагалі? Ми думаємо, що знаємо, що таке Божа Милість. А чи знаємо ми, що таке Боже невдоволення? Чи насправді це кара, яка слідує за нами після падіння в Його очах? А може, те, що ми вважаємо карою є тільки випробуванням, яких сотні на шляху? А гнів тоді що? Ми часто помиляємось, сприймаючи знаки згори за факт, не маючи достеменного уявлення про їх значення. Та й хто може судити впевнено про те, що не дано знати простим людям? Але це сталось. А коли це сталось, то трапилось ще дещо, про що говорять, як про Боже знамення. От тільки, що б воно означало?!? Неймовірні здогади порушують спокій свідомості і вибивають землю з-під ніг.

Папа зрікся Престолу. Спадкоємець трону святого Петра добровільно полишив свій пост у Ватикані, через «недостатність сил для сумлінного виконання своїх обов’язків». Декан Колегії кардиналів Анджело Содано назвав рішення Папи «громом серед ясного неба». Очевидно, Всевишній погодився з цими словами, або й Сам послав такі думки у голову кардинала, чим хотів продемонструвати людям, що не обов’язково шукати знамень у прихованих знаках. Іноді варто сприймати все буквально, читаючи текст, а не лише міжрядкові відступи. Через дві години після приголомшливої новини, у купол собору Святого Петра влучила блискавка. Феноменальне явище грози посеред лютого спантеличило римлян. Написано, що Ісус прорік своєму учневі Петру: «Ти станеш Каменем, на якому побудується церква Христова». Апостол, нове ім’я якого переводилось з грецької як Скала, став першим намісником Бога на землі. Так вірять католики. А тепер вони переживають великий неспокій. У їх душах засіли тремтіння і страх. Папа зрікся Престолу. Блискавка, яку ще з древніх часів у багатьох релігіях вважали знаком недобрим, знаком невдоволення божества, знаком провини людської, тепер стала причиною неспокою і для віруючих католиків. Не суди, та не судим будеш. Ми не маємо права на розбір моральних засад вчинку Понтифіка. Кожен має право на пенсію та заслужений відпочинок. Для намісник святого Петра це законне право, прописане у Апостольській Конституції. Бенедикт XVI ним скористався, як і Папа Григорій 1415 року та Папа Целестин V ще у далекому 1294 році. Це був їхній вибір. Але церкву під покровительством Першого Папи, таки вразило у самісінький хрест на куполі. Віруючі підозрюють недобре. Кажуть, то перший признак розколу католицтва. Гнів Божий вказав на місце людської провини. Початок кінця? Петро після розп’яття Христа до ранку тричі відрікся від Нього у темну частину доби. Спадкоємці церкви Петра теж тричі відреклись (від Всевишнього чи просто від роботи?). Часи зараз не найкращі для душі людської. Та й коли вони такими були? Можливо, «темне Середньовіччя» і справді досі триває? Отже, вселенська ніч. Значить, скоро світанок. Суд Божий. Третє відречення сталось на зорі. Не забуваймо, що перед сходом сонця ніч завжди найтемніша. Згадаймо, в якому моральному упадку сьогодні людство. Ми не маємо права судити, але душі-таки неспокійно. Одразу згадалось пророцтво ірландського святого Малахії. У ньому сказано, що наступник Бенедикта XVI буде останнім Папою Римським. У документі він згадується під ім'ям Петро Римлянин. Це йому святий Малахія передрік "пасти овець серед безлічі терзань, по звершенні чого місто семи пагорбів буде зруйновано, і Суддя страшний буде судити народ свій". Моторошно. Дивні збіги вже не здаються простою випадковістю. На початку минулого тисячоліття Малахія зачинився у бібліотеці Ватикану і довго писав якийсь таємний документ. Понад п’ятсот років пророцтво було сховане від світу. Сьогодні Ватикан офіційно підтверджує його існування. Це опис 112 Пап після Целестина II, кожен з яких влучно характеризується за особливими ознаками. Наприклад, папство Бенедикта XVI там описується фразою "Слава оливи". Певний час кардинал Йозеф Ратцингер носив титул кардинала Веллетри-Сенії. На гербі міста Веллетрі зображені три оливкових дерева. Також він очолював Святу інквізицію, на гербі якої зображена оливкова гілка. Правдиве передбачення стосується і його попередника – Папи Івана Павла ІІ. Він згадується у пророцтві, як Наслідник Престолу Петра «від сонячного затемнення». Кароль Юзеф Войтила народився 18 травня 1920 року в день часткового сонячного затемнення, а похований 8 квітня 2005 року в день рідкісного гібридного повного сонячного затемнення. Пророцтво написане 1139 року і знаменує, що новий Папа – останній Папа. У святого Малахії він описаний як Петро Римський. Ім’я Петро жоден Понтифік з часів учня Христа брати не смів, просячи для свого служіння заступництва якогось святого, приймаючи його ім’я. От і не знають віруючі чого чекати він нового Намісника Бога на землі. Чи порве він з древньою традицією, назвавшись Петром?

Конклав тривав не довго. Вже на другий день засідання з труби Сикстинської Капели тричі вийшов білий дим, що сповістив радісну звістку. Обрання нового Понтифіка підтвердили і дзвони Собору Святого Петра. У нас є Папа! Яке ім’я обере собі новий Настоятель Престолу? Франциск. Перший Франциск за всю історію папства. Якщо вірити пророцтву, то і останній. Тобто, єдиний. Як і Петро був єдиним так званим. Більше схожості не знайдено. Своє ім’я новий Понтифік обрав, віддаючись покровительству Франциска Ассізького – захисника бідних та тварин. Віряни побачили тут знамення – під час проведення конклаву на димарі, з якого виходить дим, сиділа чайка. Так вона вітала свого захисника? Ця птаха привернула увагу світової преси і вже за лічені хвилини стала зіркою Інтернету. Та, інша витівка крилатого вісника (цікаво, вісником чого вона є?) знову змусила задуматись над долею церкви, релігії, а заодно і світу. Конклав тривав два дні. Останнім століттям – це звичний для обрання Понтифікат термін. З 1939 року дводенні збори стали найкоротшими. Тоді Папою було обрано Пія XII. Процедура вибору Папи звична і фіксована. Вона незмінна століттями. Участь у конклаві беруть усі кардинали світу, яким на день зборів ще не виповнилось 80 років. Кожен з них має шанс сісти на трон Ватикану. Цього разу 12 березня 115 кардиналів, які володіють правом голосу, закрилися у Сикстинській капелі для процедури обрання. Після цього пролунала латинська фраза - extra omnes (буквально означає - всі геть). Тоді вже кардинали не мають жодного зв’язку із зовнішнім світом, аж поки не узгодять свого вибору. Доти жоден з них не може покинути капелу. Цікаво, що найдовший конклав у всій історії відбувся 1268 року й тривав він аж понад 2 роки. Обрано тоді було Григорія X. Таємне голосування триває доти, поки хтось з кандидатів не набере 77 голосів – дві третини плюс один голос. Після 34-го голосування – якщо переможець не визначиться раніше - число претендентів буде скорочено до двох. Проте, згідно зі змінами внесеними Бенедиктом XVI, для перемоги кандидатам все одно необхідно буде отримати кваліфіковану більшість у дві третини голосів. У соборі Святого Петра під час конклаву правилась меса, де віряни молилися про успішне завершення справи. Два рази на добу – близько опівдня і увечері – в печі спалюють бюлетені. Чорний дим свідчить про те, що вибори не відбулися, а білий повідомляє про обрання. Завершилась процедура проголошенням з балкона базиліки Сан П'єтро «habemus papam» - у нас є папа, і виходом до народу нового глави римо-католицької церкви. Бенедикт XVI почав своє правління з молитви на могилі Івана Павла ІІ. Але, так як він сам не помер, а залишив свій пост, то за ним закріпили титул «Почесний Папа», але анулювавши право на будь-яку церковну владу. Символ влади – «кільце рибака» (адже святий Петро був не ким іншим, як рибалкою), цього разу не знищили. Хоча за традицією, камердинер Понтифіка ламає усі символи його влади, а саме – печатку, все згадане кільце та герб, тоді ж навий наступник трону церковного обирає собі власні символи. Та цього разу випадок маємо безпрецедентний.

Цього разу все не як завжди. Починаючи від відходу колишнього глави католицької церкви, закінчуючи знаками, що їх побачили віряни у всьому, що відбувалось по тому. Вибори Папи перетворили на перегони. Не стільки обурливо, що від імені «сикстинської чайки» вели блог у Твіттері, як те, що на вибори Понтифіка робили ставки. Жахливий тоталізатор, як на кінських перегонах. Серед фаворитів «віруючі» визнавали двох африканських кардиналів (Френсіса Арінзе з Нігерії та Пітера Терксона з Гани) і канадійця Марка Уелле. Іншої думки дотримувались самі учасники конклаву. Як пізніше признались кардинали, їх фаворитом був італійський кардинал Анджело Скола. На другому місці «розмістився» Тімоті Долан з США, а на третьому – уже згаданий Марк Уелле. Схоже, хтось сильно наплутав поняття Божого дару і яєчні, видаючи одне за інше. Та, як не дивно, приємником Петра став аргентинський кардинал, архієпископ Буенос-Айреса, примас Аргентини, при народженні названий Хорхе Маріо Берґольйо. Він – перший Папа-єзуїт, перший із Нового світу і перший з-поза меж Європи після Григорія III, обраного у 731 році. Врешті, він перший, хто взяв ім'я Франциск! Чому саме так вирішив себе назвати Понтифік? Він сам розповів про це в інтерв’ю: «Поруч зі мною сидів мій великий друг кардинал Хуммес, він обійняв мене, поцілував і сказав: «Пам'ятай про бідних!». Саме тоді мені в голову прийшло ім'я Франциска Ассизького – святого бідних, святого миру».

Зате, він не єдиний, хто добре знає Україну та нашу церкву. Папа Франциск – вихованець нашого священика Степана Чміля. Він прислуговував отцю під час Служби Божої, добре знає наш обряд і пам'ятає нашу літургію. Він дав свої свідчення для беатифікаційного процесу о. Степана Чміля.

Нового Понтифікат уже називають «народним Папою». Він відмовився від свого лімузина і після проголошення промови до вірян, яку розпочав словами Івана Павла ІІ «Не бійтеся!», поїхав з усіма кардиналами автобусом. Він сам готує собі їжу та їздить громадським транспортом. Якщо кудись летить, то лише економ-класом. Як архієпископ він відмовився від апартаментів, які йому надавались, обравши скромне помешкання. А ще, як справжній аргентинець, він дуже любить танго і футбол. Вболіває за аргентинську команду Сан-Лоренсо де Альмагро і є членом їхнього фан-клубу. Улюблена книга – «Божественна комедія» Данте.

Нічого з того, що б видавало Петра Римлянина. Хоча, звідки нам знати, яким той має бути? Варто пам’ятати, що це не саме ім’я, а певний код з біографії і діянь, який не одразу можна розсекретити. До речі, про чайку та різні але. Ця настирлива пташка своєю витівкою ще раз сколихнула свідомість католиків. Після промови Папа за звичаєм випускає Голуба Миру. Та не встиг крилатий символ Святого Духа далеко відлетіти, як сторожка чайка накинулась на нього. Передвісником чого її тепер вважати? Якщо вона вітала нового Папу, то це швидше не вітання, а погроза. Може, то підступ Антихриста? Місто «семи пагорбів», себто Рим, під загрозою? Чайка, здебільшого, харчується рибою. Отже, вона теж рибалка. Святий Петро був рибалкою. Суперництво між добром і злом? Спершу вона намагається знищити Мир і символ Духа Святого, усуваючи суперника, а потім візьметься за Його «улов»-паству? До слова сказати, голуб не постраждав. Може, й у нас є шанс на спасіння? Не біймося!