Іванка Подольська

Криза свідомості

Багато питань у сучасному суспільстві кидають виклик сумлінню, кличучи за свідків мораль та традицію. Багато суперечок виникає щодо найрізноманітніших аспектів життя, ставлячи перед людством риторичне гамлетівське «Бути чи не бути?». Як би це дозволила традиція, то прихильники викликали б противників на дуель, а ті, в свою чергу, влаштовували б полювання-інквізицію за опонентами. Та, ми, на щастя, живемо в інші часи, коли переважають словесні баталії, запеклі дискусії і косі погляди на інакодумців…

Таких питань чимало. І одним з них є актуальне не лише сьогодні, а й від давніх часів дуже особисте, водночас банальне питання про збереження дошлюбної чистоти. Розпочинати статеве життя до весілля чи ні? Чи не кожна молода людина турбується цим у певному віці. Великою помилкою є вважати, що усі хлопці думають тим, що у штанях, а всі дівчата – довірливі трепетні створіння, які мліють від макаронних виробів на власних вушках. Можливо, ми і з різних планет, та у кожного є серце та розум, і поки вони хоч у когось правильно працюють – людство не перетвориться на новий Содом. Як і правда те, що інколи замислюватись часу не вистачає. Одні не думають, а потім шкодують про вже зроблене, інші відчувають себе білими воронами, не зробивши «цього». А дискусії тривають і далі. Розглядати це питання можна з десятка позицій, кожна з яких висловить ще сотню за і проти. Релігія забороняє, а природа бере своє. Свідомість підказує мислити тверезо, а гормони підштовхують діяти. Тіло суперечить розуму, сучасне суспільство архаїчним уявленням, друзі – батькам. Питання важливе. Щоб там не говорили голоси звідусіль, насправді – це повинен бути особистий вибір. Вибір кожного. Кажуть, начебто, хлопці «до цього» ставляться інакше, аніж дівчата. Стереотипним є погляд, що для хлопців головне задоволення фізичних потреб, а дівчата більше звертають увагу на почуття. У розпусному суспільстві розпуста заторкає серця і свідомість не залежно від статі. Як і не можна стверджувати, що це стосується усіх без винятку. Сьогодні, як і завжди, є багато і «зіпсованих дівчат», і «правильних хлопців». Не варто міряти усіх одним мірилом. Насправді, кожна людина має свою голову на плечах і її проблеми спричиняє лише те, як у цій голові функціонують мізки. Не сьогоднішній час став апогеєм розквіту цієї проблеми. Вона існувала завжди і всюди, у кожному часі і у будь-якому суспільстві. Просто сьогодні «це» почали сприймати більш адекватно і ставитись до «цього» більш лояльно. Не в ХХІ ст. з’явились вагітні наречені і «досвідчені» під покровом невинності; не в ХХІ ст. виникли будинки розпусти і народжуються позашлюбні діти; не сьогодні вперше заговорили про еротику і спокусу. Це питання древнє, як сам світ, бо ж, саме «цьому» світ зобов’язаний своєму існуванню (вираз «найдревніша професія» аж ніяк не викликає асоціацію з журналістикою і першим «мандрівним репортером» Геродотом). Збереження цноти до шлюбу завжди буде багатогранною коштовністю як для хлопців, так і для дівчат. Беззаперечно. Хоча тезі протистоїть сучасне бажання мати досвідченого партнера. Ми ходимо по колу, переливаючи з пустого в порожнє. Питання настільки багатогранне, що детальний його аналіз заслуговує на стотомне філософське видання. Заглибившись в культуру, бачимо явний еротичний підтекст в українському фольклорі, що бере свій початок ще з язичницьких часів, коли секс був сакральною традицією не лише продовження роду, але й знаменом життєдайної сили, що асоціюється з самою матінкою-землею! У деяких африканських та азіатських культурах і досі вважається ганебним виходити заміж дівчиною! Але ж ми «цивілізовані», ми – християни! Гаразд, звернемось до релігії. Канонічно, вона це забороняє. Але існує багато неканонічних писань, як от Євангеліє від Марії Магдалини, де вона описує свою розмову з Ісусом. Слова Сина Господнього «блудниця» трактує так: одруження – це витівку нечистого, адже тоді, по природі вільна людина, стає буквально власністю іншої. А це суперечить Божим законам. Шлюб породжує ревнощі і бажання володіти іншим. «Чи живе серце твоє, коли ти любиш?» – спитав якось Ісус Марію. «Живе, Господи. А коли не кохаю, то я мертва», - відповіла вона, і Христос визнав її не винною у гріху, що називали блудництвом через зв'язок дівчини з одруженим чоловіком. Отже, не все так єдиновірно. З одного боку основою суспільства є сім’я, але емансипація сучасності дозволяє жінці робити вибір – чи хоче вона сім’ю взагалі і коли саме хоче її заводити. Орієнтуючись на Захід, сучасні панянки намагаються спершу реалізуватись в кар’єрному плані, а у нашій країні це займає вельми багато часу. Медики доводять, що регулярне статеве життя з відповідного віку (не швидше шістнадцяти) допомагає уникнути багатьох проблем зі здоров’ям і психікою. Як і часта зміна партнерів допомагає здобути ще більше аналогічних проблем. Де ж істина? Великим козирем того, що ми називаємо сучасністю є свобода слова, думки і поглядів. Те, що після сексуальної революції ми вільно змогли говорити про секс аж ніяк не означає, що ми його винайшли. Навпаки, тепер люди перетворили мистецтво кохання на ганебну індустрію. Сьогодні можна бути собою. Сьогодні не заборонено дотримуватись власної позиції. І сьогодні, як і сотні, тисячі років до того, людина сама здатна зробити вибір. Все інше створено суспільством.

Як не парадоксально, та істину можна знайти у релігії. У розмові Христа і Марії Магдалини. Якщо на честь її будують храми, то чому б цю святу не послухати? Гріх – це не займатись сексом до шлюбу. Це займатись сексом без любові. Людина сама вирішує чи створювати їй офіційну сім’ю, «осередок суспільства» чи просто прожити в злагоді і любові без штампу в паспорті. Але єдине очевидно вірне – довго бути самотнім не можуть навіть найсильніші. Будь-якій людині потрібне розуміння, любов і підтримка. І це вияви не лише духовної прихильності, а й фізичної турботи. Інтим, як найбільша таємниця, велике мистецтво, сокровенне дійство між двома люблячими серцями, що набирає тілесного прояву. Це таїнство кохання, пристрасті і взаємодовіри. Це не те, що потрібно роздавати усім, хто просить. Не секс до шлюбу є великим гріхом, а секс без почуттів. Тому що, почуття – це найвищий духовний порив. Але людина жива не лиш духом, а й тілом. Ми не можемо беззаперечно сприймати усі канони науки і релігії. Ми маємо вірити своєму єству. Якщо двоє свідомих (!) людей взаємно цього потребують, відчувають між собою потяг, спільну енергію, довіру, то не варто винити їх у дошлюбних стосунках. Винити у дурощах можна дітей, які займаються цим у тринадцять чи п'ятнадцять, а потім не знають, куди дітись від наслідків. Винити можна п’яні інстинкти і нездорові сексуальні прояви та потяги. Осуджувати можна хаотичне сексуальне життя з випадковими партнерами і секс заради грошей, користі чи бажання прив’язати за його допомогою до себе людину. Ми кажемо про тваринні сексуальні інстинкти, але багато тварин, як то вовки, шукають собі єдиного партнера до кінця життя. Цього варто у них повчитись. І взагалі, люди – це ті ж таки тварини, тільки набагато жорстокіші. Ми вбиваємо для задоволення, а здатність мислити використовуємо для зла. Сексуальне життя – це не привід для вихваляння в кого більше і частіше, хто «уже», а хто «ще ні». Це бездумні підліткові помилки. Слова наші часто розходяться з діями і ми не знаємо чим обернеться завтрашній день і що насправді на думці в іншої людини. Секс – це таїнство двох, їхніх тіл і душ. Але кожен вирішує сам, що обрати і як до цього ставитись.