www.ji-magazine.lviv.ua

The Guardian

Це був рік підйому Володимира Путіна. Російський президент зробив так, що Барак Обама виглядає як «наперсточний лох» – кривенька качечка, настільки слаба, що вона ледь здатна дочалапати до ставка. Путіну вдалось захистити диктатуру свого клієнта в Сирії – навіть після того, як вона порушила одне з небагатьох табу, що розділяє людину  і нелюдську поведінку, застосувавши хімічну зброю. Його спецслужби пильно оберігають Едварда Сноудена, можливо, одно з найбільш небезпечних «зливачів» інформації в сучасній історії.  Він обіграв на маневрі про-Європейських демонстрантів в Києві і «купив» український уряд.

Вдома його контроль над державою і громадянським суспільством є настільки повним, що він може собі дозволити грати в милосердного царя і звільнити дисидентів, та його колишнього суперника Міхаїла Ходорковського.

Журнал Forbes не помилявся, коли назвав Путіна найвпливовішою персоною світу 2013-го року. Правда, Центр Стратегічних Комунікацій, аналітичний центр для кишенькових кремлівських інтелектуалів, оцінив його впливовість більш точно, коли проголосив його «новим лідером світового консерватизму». Якщо ви позбудетесь уявлення про те, що «консерватизм» означає всього-навсього підтримка приватного підприємництва, ви зрозумієте, що Центр мав на увазі.

Радикали 19-го століття ненавиділи Росію більше, ніж будь-яку іншу державу світу, оскільки вона мала квазі-релігійну місію зберегти автократію вдома, і пропагувати реакціоністські режими за кордоном. Для справжніх послідовників, «Третій Рим» християнського царизму захищав Богом даний порядок проти загроз лібералізму, соціалізму, націоналізму і сучасності.

Путін подає всі ознаки того, що він знову хоче, аби православна Росія стала на перепоні сатанинському Заходу. Він призначив Дмітрія Кісєльова на посаду, що контролює державну медіа мережу. Кісєльов заслужив захоплення Путінської адміністрації, коли оголосив, що гомосексуалістам слід заборонити бути донорами крові і сперми. І їх серця, в разі, якщо вони загинуть в аварії, повинні бути поховані або спалені, оскільки вони не гідні того, аби продовжувати чиєсь життя.

В його зверненні до нації минулого тижня Путін звучав як найбільш слав’янофільський з патріархів, коли він засудив ліберальний захід як «безстатевий і безплідний», і пообіцяв, що він боротиметься зі «на самих верхах із знищенням традиційних цінностей» західними елітами.

Якщо ви думаєте, що таким чином він звучить як священник Християнської Коаліції, чи Мусульманського Братства – ну, іншим це теж спадало на думку. Товстошкірий старий американський консерватор «Пет» Б’юкенен, який був залучений до всіх недолугих рухів американських правих з днів Річарда Ніксона, завжди відчує потенційного колаборанта, як тільки його побачить. Путін може стати лідером «консерваторів і традиціоналістів у кожній країні» – сказав він; і очолити рух проти «войовничого секуляризму мультикультурних транснаціональних еліт».

Браян Уітмор з радіо «Вільна Європа» наводить цитату російських журналістів, які говорять про те, що Путінська Росія замінює старий Комуністичний Інтернаціонал новим «консервативним інтернаціоналом», який об’єднує релігійних та репресивних активістів у спільний фронт. Вже можна побачити його роботу. Коли Україна наближалась до підписання угоди з ЄС, в Україні була розгорнена рекламна кампанія, ніби то фінансована олігархом, близьким до Путіна, що застерігала: приєднання до ЄС означає легалізацію одностатевих шлюбів. Страх перед гомосексуалістами використовувався для того, аби тримати Українців на шворці.

Гомофобія, авторитаризм релігійних правих – чи не є це якраз те зло, боротьбі з яким присвятили своє життя Обама і його «прогресивні» прибічники? Можливо, вдома. А за кордоном? Консервативні критики Обами кажуть, що він найбільш «лівий президент» в історії. Як на мене, жодне гідне поваги визначення понять «лівий» чи «лібералізм» не може ігнорувати усвідомлення страждань інших – ми колись це називали «інтернаціоналізм».

З цієї точки зору, не завжди популярної лівацьких колах, зовнішня політика Обами є найбільш правою з часів Ніксона, і навіть не через його схильність до прослуховування половини планети. Його ігнорування дотримання прав людини поза кордонами США досягає рівня Трікі Дікі (зневажливе прізвисько Річарда Ніксона – пер.). Газета New York Times зображує депресивну, цілком вірогідну картину його нудьгування з приводу потреби розбиратись із ситуацією в Сирії, набільшою гуманітарною кризою 21-го століття, станом за зараз. «Він часто виглядав нетерплячим чи відстороненим, слухаючи дебати, часами переглядаючи повідомлення на свому Блекберрі чи жуючи гумку». Йому настільки ж байдужа Сирія, як демонстрації в Києві, Москві чи Тегерані.

Ви можете сказати «ну і що?». Громадська думка в Америці та на заході – проти втручання в справи Сирії чи будь-кого іншого. Коли Обама у Вашингтоні, і, меншою мірою, Ед Мілібанд в Лондоні, виступають проти будь-якого варіанту – озброєння поміркованих повстанців, забезпечення без польотної зони, прокладення гуманітарних коридорів – вони роблять те, що хоче їх електорат. «Знизуйте плечима і поверніться спиною» – кажуть люди. «Втрутитесь і, можливо, ви допоможете войовничим ісламістам втягнути нас в ширшу війну».

Відповідні історичні паралелі можуть пояснити, чому це – помилка. Під час іспанської громадянської війни, відмова Британії та Франції допомогти легітимному урядові в Мадриді відбити атаку генерала Франко призвела до результату, якого вони найбільше боялись. Справа не лише в тому, що Гітлер з Мусоліні не мали жодних ввагань щодо «неліберальної інтервенції» в Іспанії, так само як сьогодні Росія, Іран та Саудівська Аравія не мають проблем з неліберальною інтервенцією в Сирії. Фашистські сили стали сильнішими для ширшого конфлікту другої світової війни, але посилились і комуністи. Британія не хотіла втручатись в іспанський конфлікт в 1930-х, бо не хотіла допомагати Сталіну. Саме її бездіяльність і допомогла йому. Той факт, що комуністи були готові їхати в Іспанію і воювати підвищило престиж комунізму. Люди казали – принаймні вони воліли боротись, а не втікати.

Історія повторюється, або, принаймні, звучить в риму. Як сказав саудівський аналітик Фахад Назер, для сунітів по всьому світу «несуттєво, хто повалить режим Асада». Якщо це будуть ісламісти, чи навіть терористи Аль-Каїди, то так тому і бути.

Я не знаю, що би трапилось, якби західні держави ввели безполітні зони і території безпеки, контрольовані міжнародними військами. Але я знаю, що Аль-Каїда повернулась з небуття, і войовничі ісламісти з Британії та цілої Європи вирушили до Сирії, як колись інтернаціональні бригади поїхали до Іспанії, і одного дня вони до нас повернуться. Я знаю, що війна розширяється, і Європа довго не зможе відбиватись від біженців. Я також знаю, що так званий «прогресивний» американський президент, який вклоняється Росії, що оголошує себе очільником глобального реакціоністського руху зовсім не є прогресивним. І що ті, що знизують плечима і обертаються спиною теж мають кров на руках.

25.12.2013