www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Романенко

Події останніх тижнів мають чітку тенденцію до поглиблення дестабілізації в країні. Причому ця дестабілізація носить керований характер.

Розглянемо події останніх трьох місяців:

1. Після парламентських виборів 28 жовтня 2012 Верховна Рада так і не змогла почати стабільну роботу.

2. Після Нового року парламент був блокований кілька тижнів

3. Розблокування відбулося напередодні саміту Україна-ЄС і мало очевидний договірний характер.

4. Активізація суду, як інструменту позбавлення депутатів недоторканності внесло «свіжий струмінь» у відновлення блокування Ради

5. Справа Власенка вивело ситуацію на якісній інший рівень, оскільки зафіксувало принциповість даної позиції для влади і опозиції.

Опозиція не може проковтнути випад з Власенком, оскільки це означає, що де-факто депутатської недоторканності більше не існує, значить, влада буде застосовувати тиск щодо народних обранців, щоб досягати потрібної конфігурації в парламенті.

Влада показала, що готова йти в справі Власенка до упору, нехтуючи негативною реакцією США і Європи. Більш того, дана поведінка в контексті домовленостей саміту Україна-ЄС носить демонстративний характер.

Чи усвідомлює влада ризики пов'язані з позбавленням Власенка депутатського мандата?

Як і в справі Тимошенко, влада чудово усвідомлює всі наслідки і витікаючі з цього ризики.

Якщо Янукович нехтує погрозами Заходу, то, що це означає?

Це означає, що він впевнений, що зможе подолати нові ризики у зв'язку зі «справою Власенка».

Що це значить?

Що фінансова підтримка і рішення проблем безпеки можуть бути закриті у випадку, якщо Захід посилить свої позиції у відношенні режиму Януковича.

Ким може бути надана така підтримка?

Якщо Янукович входить у клінч із Заходом, то він або хоче вибити великі поступки, за рахунок більш жорсткої позиції, або не має наміру отримувати від нього підтримку. Отже, такою стороною може бути тільки Росія.

Закінчимо задавати питання і коротко змалюємо картинку, що вимальовується:

Суб'єкт Україна хоче отримати якісь позиції у відносинах з суб'єктом Європейський союз. Оскільки суб'єкт Україна виступає як сторона, що просить, то вона має виконати певні умови суб'єкта Євросоюзу. Без виконання цих умов вона не може досягти потрібних їй позицій у відносинах з ЄС. Однак, вона не тільки не виконує їх, але й свідомо йде на дії, які Євросоюз розцінює як такі, що суперечать його інтересам і підривають базу відносин з Україною. У цих умовах МЗС України говорить, що здивований реакцією Євросоюзу, тому що вважає, що справа Власенка не відповідає масштабу відносин України з ЄС. Позицію МЗС важко вважати щирою, враховуючи, що МЗС Німеччини спеціально викликав посла України в Берліні, щоб донести свою категоричну незгоду з неподобствами, що  відбуваються в Києві. Погодьтеся, коли одна з найбільш впливових держав світу й найвпливовіша держава ЄС в категоричній формі говорить про свою незгоду, то після цього з боку Януковича повинні бути найрадикальніші дії по зміні політичного курсу.

Таких дій не відбулося. Звідси випливає, що Янукович не ставить перед собою мету отримати асоціацію з ЄС. Тоді чого він добивається?

Подальші міркування слід розглядати радше як спробу моделювання ситуації, ніж як якийсь інсайд, злив інформації чи щось у цьому дусі.

Отже, давайте уявимо, що Янукович спочатку не ставив завдання інтегрувати Україну до ЄС. Власне, що він точно собі ставив сам собі, як завдання – то це зберегти максимум влади.

Яка політична система дасть більше шансів зберегти максимум влади Януковичу – Митний союз чи ЄС?

Ясно, що Митний союз. Назарбаєв або Лукашенка це легко підтвердять.

При цьому Януковичу потрібні ресурси для того, щоб стабілізувати ситуацію в країні, щоб утримати владу. Виконання політичних умов ЄС буде приводити до того, що в умовах кризи опозиційні настрої будуть рости, а значить, опозиція може отримати владу. Після всього, що регіонали натворили в Україні за 3 роки, втрата влади тягне за собою масу неприємностей. Аж до позбавлення життя.

Тому для Януковича кращим є Митний союз. Так, є ризик втрати влади в результаті зміцнення тут російського капіталу. Але цей ризик несе менше загроз, ніж ризики пов'язані інтеграцією в ЄС. Донецькі не вміють керувати в умовах конкуренції. Тому вони завжди прагнуть встановити монополію: спочатку економічну, а потім витікаючу з неї політичну.

Звідси логічно випливає, що Януковичу більше пасує Митний союз. Але для цього потрібно зломити обійти опір незгодних. Реально близько половини населення не хоче інтеграції в МС. Тим більше, що опозиція у Раді блокує цей процес і спробує набрати політичні бали на цій ситуації. Як Янукович може обійти ці пастки?

Перший крок. Потрібно позбутися парламенту, як джерела проблем. Щоб Верховна Рада розпустилася потрібно їй трохи допомогти. Явні провокації з позбавленням депутатських мандатів можуть бути формою такої «допомоги». Коли Рада доводиться до кондиції, то вона розпускається.

Другий крок. Коли Верховної ради немає, то з Росією підписується угода про вступ України до Митного союзу. Угоду мають ратифікувати парламенти, але якщо винести його на референдум, то Рада буде зобов'язана його ратифікувати в разі затвердження народом. Як? Ви забули? А адже саме заради цього прийняли новий закон про референдум у 2012 році.

Третій крок. Заради «економії» коштів перевибори і референдум потрібно проводити одночасно. Це прекрасний хід, тому що в цьому випадку повістка виборів вибудовується навколо відповіді на просте запитання: Ти за Росію чи Європу? Мрія політтехнолога! Враховуючи, фактор фальсифікацій, а також мільйони гастарбайтерів на заробітках, особливо із Західної України, то референдум скоріше дасть позитивну відповідь.

Четвертий крок: Враховуючи радикальність повістки і ситуації в країні, опозиція отримає швидше більше голосів, ніж менше. Отже, парламент виявиться що? Правильно! Парламент виявиться таким же ж непрацездатним. Та відносини з ТС потрібно буде якось ратифікувати, але, найголовніше, інтеграція в ЄС буде знята з повістки денної. Тим більше, що восени у Німеччині, напевно, переможуть соціал-демократи, а вони більш схильні прислухатися до голосу Росії.

П'ятий крок: Некерованість нової Ради для уряду не так вже й погана. Уявіть, скільки грошей можна буде поцупити, які божевільні ініціативи провести. НБУ он хоче простим рішенням обмежити обіг готівки. А скільки геніальних ідей ще може прийти в голову? Але, хаос потрібно упорядкувати рано чи пізно. Адже плебс поганий: жерти хоче і на тлі вічного бардаку в Києві може взятися і за вила. Ні, ні, ні. Вила Януковичу не потрібні. Що ж тоді потрібно? А над чим працював всі ці роки дорогий Леонід, наш Кравчук? Правильно! Над зміною Конституції.

В який бік?

У бік парламентської республіки.

Що таке парламентська республіка?

Це система, де будь-кому важко отримати всю повноту влади. Це ідеальна система для суб'єктів нового олігархічного консенсусу …

Шостий крок: Винесення на всенародний референдум змін до Конституції. У першій половині 2014 року. Найкраще взимку. Утвердження і оголошення про дострокові парламентські і президентські вибори (якщо глава держави буде обиратися народом). Обрання опозиційної президентської мордочки в цих умовах перестає бути загрозою, тому президент остаточно стає «британською королевою».

Очевидні ризики даної схеми:

• 350 років тому Річ Посполита була парламентською республікою. Вона не змогла запобігти повстанню Хмельницького і своєму занепаду. Простіше кажучи, розгортання схеми вимагає часу і ресурсів, яких немає, а також вона не вирішує проблеми дефіциту справедливості. Це збільшує ризики бунту або революції.

• Ця схема вигідна Росії, а, значить, США і Європа будуть протидіяти, що знову-таки загрожує різними ризиками, насамперед, втратою керованості. При цьому не можна виключати, що Росія її і нав'язує, точно також, як США нав'язували посадку Тимошенко, щоб підвісити Януковича.

• Ця схема припускає лінійний розвиток подій, що в умовах глобальної турбулентності може привести до її порушення в будь-який момент факторами, які впливають на ситуацію в країні, проте які Києвом взагалі не беруться до уваги,. Наприклад, війна у Перській затоці або конфлікт на Корейському півострові.

Можна припустити, що якісь елементи схеми будуть реалізовані в тій чи іншій послідовності, ясно, що насправді схема буде змінюватися з огляду на нові обставини і ризики.

http://hvylya.org/analytics/politics/pochemu-yanukovichu-vyigodno-raspustit-parlament-shema-destabilizatsii.html