www.ji-magazine.lviv.ua

Юрій Романенко

22 роки ми живемо освоєнням залишків СССР. Вся наша повсякденність побудована на пожиранні спадщини совка. Нами керує колишня партноменклатура. Нас висвітлюють старі совєтські електростанції. Нас навчають старі совєтські кадри. Нас лікують залишки колишньої совєтської медицини. Олігархи побудували свої статки на приватизації совєтських заводів. Ми живемо переважно в совєтських «хрущовках» і «панельках». Друга Українська республіка - це республіка утилізації, яка пройшла свій важкий і небезпечний шлях під командуванням досвідчених утилізаторів.

Якщо ми кинемо наш погляд на паруючі і обвуглені руїни, що тягнуться до самого горизонту, то на всіх рівнях побачимо один домінуючий вид людини-хробака. Чи він копає мідь на полях Донбасу, чи виписує липові кредити будучи в долі з позичальником, чи «пиляє» мільярди з державного бюджету - у своїх проявах і цілях він всюди однаковий. Він пожирає те, що бачить і бачить тільки те, що можна зжерти. Він не думає про майбутнє. Ця істота живе сьогоденням і тільки справжнім, як і всякий пожирач падлини. І живе він рівно стільки, скільки розкладається падаль.

Розкладання совєтської туші УССР - суть політичних, економічних і соціальних процесів на всьому постсовєтському просторі і також в Україні, зокрема останні 22 роки. Сьогодні ми наблизилися до закономірного фіналу «жаху без кінця». Розклалися морально, деградовані інфраструктурно, майже некеровані, майже не мислимо, ми нагадуємо сільське весілля, учасники якої починають оговтуватися після безперервної пиятики що перейшла в оргію. Прийшов наш час платити за рахунками.

Дії Януковича кажуть про одне. В умовах повного виснаження ресурсів у нього більше немає ніяких аргументів, окрім сили. Постсовєтської України де-факто вже немає. Вона закінчилася у Вільнюсі. Баланси, компроміси, маневрування. Все це в минулому.

Навіщо було розганяти Майдан, який вже видихався? Щоб поставити йолку? Кому потрібна йолка такою ціною? Особисто моя сім'я на Новий рік ялинку ставити не буде. Брутальний розгін Евромайдана потрібен їм лише для того, щоб показати силу. Вони розуміють, що переконувати їм нічим. Фініта ля комедія.

Чим можуть відповісти всі незгодні ? Тільки силою, народженою з об'єднаних зусиль. Опозиція ідіотична, слабка і не здатна усвідомити, скільки буде два на два в своїх пустоголових головах. Однак, ніяких інших варіантів немає. Більш того, вони можуть з'явитися тільки в ході боротьби з агонізуючим режимом. Прибрати цих виродків можна тільки разом, застосовуючи розум, досвід і силу.

...

Так, потрібно розуміти, що 1 грудня нічого не відбудеться, в тому плані, що наше життя не зміниться... Просто ці дії потрібно розглядати з погляду вибудовування інфраструктури опору.

Крім того, потрібно розуміти, що ця ситуація змодельована зовнішніми гравцями і ми рухаємося усередині сценаріїв, які спрямовані на захист саме їхніх інтересів. Але це ніяк не скасовує наших інтересів і цілей.

Коротко наша стратегія повинна виглядати ось так :

Прибрати Януковича;

підіграти Кличку ( Яценюку і т.д.);

Потім прибрати і їх (довго вони не втримаються, бо слабкі);

взяти владу в свої руки.

І все зробити по-своєму:

прибрати монополії;

покарати винних;

розігнати силовиків і продажних суддів;

відкрити свободу підприємництву і взагалі будь-якій формі само зайнятості;

провести перегляд відносин із зовнішніми партнерами;

рубати кожну руку, що лізе до бюджету і вішати всіх злодюжок на шосе від Харкова до Львова.