Ігор Саламадін

Найбільш просунуті не бачать свого місця в Українi

З виступу на круглому столі «Як змінити Україну?» У Харкові 26 червня

Зміни здійснюють ті, хто хоче змін. І, якщо підходити без демагогії, то зміни робляться не тільки для майбутніх поколінь, а й для самих себе. Адже жити так, як ми зараз живемо, неможливо. І починати потрібно не з планів взагалі, а з цілком конкретних речей.

Я працюю в школі і не можу говорити зараз про все, а хочу сказати конкретно про свою справу. Якщо коротко, то бачу масу речей, які років через 10 призведуть до такої ситуації, що нинішній рік - 2013-й - будемо згадувати як дуже хороший час. Адже без змін через десять років настане колосальна криза.

За родом своєї діяльності я постійно спілкуюся і з школярами, і з нашими випускниками. Найбільш просунуті з них не бачать в Україні для себе місця. Вони мріють працювати за кордоном, і це зрозуміло. І мені, чесно кажучи, нічого їм заперечити. Та й соромити їх я не маю права, адже люди повинні думати про те, як себе забезпечити. А тут, займаючись наукою і освітою, зробити це неможливо.

Я давно працюю в школі, ще з радянських часів. Але такого стану вчителя, перетвореного на адміністративний ресурс, навіть в СРСР не було. Тоді можна було сачконути партійні збори, перейти зі школи на інше місце роботи. Але зараз тиснуть з усіх сторін. І економічна ситуація, і адміністративна. Тому вчителі, серед яких багато хороших і талановитих людей, зведені до ролі інструменту політичного тиску.

Якщо подивитися міжнародні рейтинги, то я з гордістю побачив, щодо числа двох тисяч кращих світових університетів увійшли п'ять українських вишів. На найпочеснішому 1700 місці перебуваєХарківський національний університет імені Каразіна. А на передостанньому 1999 місці - Донецький університет.

І якщо ми беремося за справжню роботу, то я бачу її в такий спосіб: за головним і ключовим напрямкам правозахисту, економіки, освіти повинні бути створені групи із серйозних і відповідальних експертів. Вони є в кожній сфері і здатні проаналізувати ситуацію. А для того, щоб вибиратися з ями, де ми зараз, потрібно поставити діагноз.

Один приклад. У світі вже років десть існує система оцінювання рівня середньої освіти. Так от, Україна в ній не бере участь. Чому? Можна здогадатися. На перших місцях знаходяться такі країни як Фінляндія, Південна Корея, Сінгапур. І якщо відстежити, як ці країни вирвалися вперед, то опорою була освіта. При цьому реформа системи у Фінляндії зайняла років двадцять. І зараз саме цю систему намагаються переймати інші передові країни. Хоча раніше, як визнають фіни, освіта у них знаходилося на сталінському рівні.

Таке реформування - це не ставка на доброго президента, який прийде і сам все зробить. Навпаки, програму реформування повинні скласти авторитетні експерти, що користуються довірою. Тоді зміни будуть, але, природно, не відразу.

Мій реалізм полягає в тому, що такі зусилля зажадають досить багато часу, але приступати до роботи потрібно невідкладно.

Джерело: http://www.3republic.org.ua/ua/ideas/11388