Тарас Стецьків

Стратегія Майдану потребує подальших кроків

Справа сьогодні лише в тому, чи у політиків, які вважають себе лідерами Майдану є в наявності політична воля зробити такий крок

З одного боку понад Майданом постійно ширяться чутки про можливий силовий розгін. З другого боку, радикали вимагають повстання (в справжньому розумінні цього слова), збройного повстання з неминучими жертвами і кров’ю. І те, і друге є при певних зовнішніх щодо Майдану обставинах можливим, але малоймовірним.

Насправді ж єдиний реалістичний і досяжний шлях – це мирне політичне протистояння. Те ж силове, але без жертв і крові. Для цього треба конвертувати силу і потенціал Майдану в легітимні форми досягнення влади.

Три кроки, які треба здійснити найближчим часом:

1. Майдан має отримати суб’єктність. 22 грудня перший крок в цьому напрямку був зроблений – оголошено створення народного об’єднання Майдан. Як на мене, кращою назвою був би Громадянський Фронт. Це глибше відображає суть моменту, але не назва є найважливішою. Важливим є те, щоб цей крок вів вперед, а не назад.

Майдан по суті став великою Радою українського народу. Звідси його установча функція, тобто можливість поставити питання про прийняття нової Конституції (встановлення нового справедливого правопорядку).

Проте сам Майдан не повинен перетворюватися на рух (об’єднання, фронт). Майдан має покликати до життя створення справжнього загальнонаціонального руху і залишатися тим, чим він є зараз. Обрана координаційна рада (з її наступним розширенням та створенням її виконавчих органів) може стати справжнім суб’єктом політики, від вирішення питань самоорганізації до представництва новостворюваного руху в усіх можливих переговорах і діях. Обрані члени цієї коордради Майдану мають поділитися на робочі групи за напрямками і одразу після Нового року роз’їхатися Україною для організаційної і агітаційної роботи по творенню структур цього об’єднання.

2. Мало проголосити ініціативу створення об’єднання, треба його створювати. Створювати справді масову, справді мережеву, справді полілідерську громадянську політичну організацію, завдання якої: протидія узурпації влади через мобілізаційну і агітаційну роботу, повернення до конституційного порядку, поетапний і повноправний вступ до ЄС.

Дуже важливо не вихолостити глибинну ідею такого об’єднання (фронту), не перетворити її в міжпартійний "мєждусобойчик" трьох партій парламентської опозиції, а зробити його дієвим механізмом громадянського тиску на владу.

В регіони має бути спущена інструкція як створювати структури на місцях. Засновниками регіональних відділень такого об’єднання (фронту) повинні виступити усі учасники євромайданів в територіальних громадах. Народні віча в регіонах мають затвердити персональний склад штабів такого об’єднання (фронту). В штаби мають бути делеговані представники формальних і неформальних громадських організацій, парламентських та позапарламентських опозиційних партій, відомі громадські і моральні авторитети в регіоні, які поділяють ідеї Євромайдану.

3. Майдан повинен сформулювати і поставити вимоги також і до політичної опозиції: негайне висунення єдиного кандидата на вибори Президента України і створення єдиного передвиборчого штабу. Разом з оголошенням складу наступного уряду і програми діяльності у разі приходу до влади.

Для унеможливлення усунення цього єдиного кандидата з виборчого процесу (не реєстрація, зняття з виборів, ув’язнення і т.д.) технологічно необхідна реєстрація ще декількох кандидатів з визначеною наперед рейтинговою порядковістю. Всі працюють в рамках єдиного штабу на перемогу єдиного кандидата вже в першому турі, а у разі усунення цього кандидата з виборів, єдиним кандидатом стає наперед визначений наступник. Поряд з єдиним штабом, всі вони мають єдину програму зміни системи влади в Україні, своєрідну дорожню карту країни в ЄС.

Таке рішення насправді робить усунення єдиного кандидата від опозиції безсенсовним, а будь-яке порушення цієї домовленості іншими опозиційними кандидатами – обнулює їх електоральний рейтинг. Натомість дотримання ж цієї домовленості, гарантує участь цих "умовних" кандидатів у наступній владі.

4. Реалізація написаного в попередньому пункті є запорукою безкровності переходу влади – в силу невиконання (саботування) силовими структурами злочинних наказів влади і зараз, і в період президентської кампанії. Силові структури дістануть сигнал, що опозиція об’єдналася, отже – може виграти, тоді всі накази влади будуть тихо саботуватись. Ці обставини створюють грунт для перемоги вже у першому турі, або входження у другий тур з таким відривом, що перемога нашого кандидата не викриватиме сумнівів.

P.S. Справа сьогодні лише в тому, чи у політиків, які вважають себе лідерами Майдану є в наявності політична воля зробити такий крок.