Stratfor

На початку 2012 року ми стверджували, що світ в наші дні переживає чергову циклічну трансформацію, яка відбувається з ним приблизно кожні 20 років. Нинішній цикл почався в 2008-2009 році, коли глобальна фінансова криза стала роз'їдати Європейський Союз і підточувати експортно-орієнтовану економіку Китаю.

Близький Схід у свою чергу почав відходити від моделі розвитку, яка встановилася там після кінця Другої світової війни: ми спостерігаємо спроби відродження Ірану, зростання впливу радикальних ісламістів в регіоні і зниження могутності давніх автократичних арабських режимів.

Зміні поколінь потрібен певен часу, щоб повністю закріпити новий порядок речей. А поки що ми спостерігаємо період заперечення, в якому всі сили старого світового порядку кинуті на те, щоб зберегти status quo. У 2013 році стан заперечення триватиме у багатьох сферах. Але на сьогоднішній ми приблизно чотири роки переживаємо період циклічної ломки старих структур - зміни стають все більш відчутними, з кожним місяцем їх все більш важко не зауважувати.

Європі, завдяки вжитим на швидку руку заходам, все ще вдається зберігати єдність, також цими заходами прикривають глибокі структурні тріщини, які почали колоти колись монолітний Союз. Зростання безробіття і соціального невдоволення, зниження конкурентоспроможності і фундаментальні протиріччя між інтеграційними процесами та національними суверенітетами країн-учасниць після введення заходів жорсткої економії стануть ще більш болючими, навіть якщо Єврозоні та Євросоюзу вдасться пережити цей рік.

Китай сьогодні не стільки сліпо заперечує те скрутне становище, в якому він опинився, скільки намагається впоратися з драматичними наслідками падіння свого експорту і перейти до стійкого розвитку у своїх внутрішніх справах. Час не чекає, і Пекіну варто зайнятися з своїми економічними проблемами та ростом соціальної напруженості, які безпосередньо загрожують позиціям правлячої Комуністичної партії Китаю. У Піднебесній все ще є важелі впливу на ситуацію і в 2013 році, але зростаюча увага США до проблем регіону, внутрішня нестабільність і проблеми з найближчими сусідами вимагають до себе більш пильної уваги.

Відтік інвестицій з Китаю створює небачені перспективи для ряду країн Південно-Східної Азії, Східної Африки і Латинської Америки, незалежно від того, чи усвідомлюють самі ці країни, які можливості перед ними відкриваються. Економіки «посткитайского світу», що зараз бурхливо розвиваються,  потребують певного часу для реалізації свого потенціалу, але 2013 буде роком визначальним – стане ясно, які країни заповнять собою ту порожнечу, яка виникла після згортання китайської економіки.

Насильницькими зміни, які нас очікують у цьому році, за природою своєю будуть в першу чергу на Близькому Сході. Ісламісти вринесуть новий імпульс у регіон, але їм доведеться чимало повоювати проти місцевих урядів, що намагаються зберегти старі порядки. Заворушення в Сирії та Лівані дозволять на певен час сповільнити зріст Ірану як регіонального лідера, але в той же час Тегеран стане головним гравцем у цілому Леванті, оскільки для нього головною метою стане захист своїх інтересів в Іраку.

Сполучені Штати також не застраховані від змін. У смутний період зміни епох Вашингтону доведеться переосмислити свою роль у глобальній політиці рівноваги і США будуть змушені все більше покладали на своїх союзників по всьому світу і стимулювати стратегічну конкуренцію в рамках світових макрорегіонів, тим самим намагаючись зберегти своє домінування над ними.

Правила гри у світі змінюються. У 2013 році ми побачимо, що ніяке заперечення не зможе скасувати змін, які все більше і більше стають нашою реальністю.