www.ji-magazine.lviv.ua

Карл Більдт

На зустрічі в Києві, яка відбулася пару тижнів тому, український прем'єр-міністр Микола Азаров зізнався міністру закордонних справ Польщі Радославу Сікорському і мені, що з моменту здобуття його країною незалежності всі чотири президенти і 14 прем'єр-міністрів України підтримували підписання амбітного договору про асоціацію з Євросоюзом.

Вони підтримували підписання цього договору, бо вважали його основної складової модернізації, якої потребує їх країна. Нам говорили, що між стагнацією разом з Росією та інтеграцією в Євросоюз Україна, звичайно ж, обирає другий варіант. А результати опитувань громадської думки доводять зростання підтримки інтеграції в Євросоюз з боку населення України.

 Але раптом Київ вирішив розвернутися на 180 градусів, зійшовши з європейської дороги і зануривши Україну з стан економічної і політичної невизначеності.

 Чому? У ході переговорів з представниками Євросоюзу українське керівництво відверто призналося в тому, що воно відчуває жорсткий економічний тиск з боку Росії. Україна повідомила нам, що обсяги її торгівлі скоротилися на чверть. І що їй погрожують заходами, які неминуче призведуть до її банкрутства.

 Фінансові позиції Києва зараз вельми хитку, і немає ніяких сумнівів в тому, що заходи Росії лише погіршать цю ситуацію. Міжнародний валютний фонд недвозначно про це попереджав.

 Однак дуже мало людей вірить в те, що вирішення проблем, які охопили українську економіку, полягає в тому, щоб звернути з шляху модернізації та доступу до ринків, пропонованого Євросоюзом, і зблизитися зі стагнуючою Росією.

 Досвід доводить, що інтеграція до Євросоюзу - це механізм реформ і зближення, який з часом призводить до підйому націй: згадайте, що сталося з Туреччиною після того, як вона вступила до Митного союзу ЄС, і з Польщею, коли вона стала членом Євросоюзу. У новій доповіді Європейського банку реконструкції та розвитку, що стосується України, йдеться про небезпеку її подальшої стагнації , якщо вона не інтегрується з Євросоюзом.

 Східне партнерство Євросоюзу розраховано на те, щоб дати державам, розташованим вздовж східних кордонів цього блоку, можливість отримувати вигоду від європейської інтеграції. Угода, яка була запропонована Україні, безсумнівно, є найбільш амбітною і щедрою з всіх угод, які коли-небудь пропонувались іншим державам, що не входять до складу Євросоюзу.

 Причини різкого розвороту Києва, без усяких сумнівів, будуть гаряче обговорюватися. Чи він став виключно результатом жорсткого економічного тиску з боку Росії, чи результатом небажання української еліти прийняти модернізацію правової та політичної сфери, яка передбачена угодою з Євросоюзом? На разі нам ще слід буде це з'ясувати. Тим не менше, залишається очевидним те, що це було рішення президента країни Віктора Януковича, за яке він несе повну відповідальність.

 Євросоюз ніколи не закриє двері перед Україною чи будь-якою іншою країною Східного партнерства. Ми вважаємо, що їх процвітання і стабільність служать нашим власним інтересам. Саме тому ми повинні бути готовими до того, щоб допомогти їм з допомогою європейської інтеграції, підтримки реформ і доступу до Євросоюзу. Проте ми зможемо допомогти їм лише в тій мірі, в якій вони нам дозволять.

 Це не варто розцінювати як гру, в якій є лише один переможець. У довгостроковій перспективі модернізація цих держав принесе користь і Росії. Ми не повинні забувати, що з часом економіка Росії теж може отримати вигоду з більш тісної інтеграції з економіками Євросоюзу. Ще недавно влада Росії заявляла про те, що це входить в список їх цілей, і Україна може допомогти підготувати для цього грунт.

 Україна - це європейська держава, яка має величезний потенціал розвитку у майбутньому. І зараз ми можемо тільки шкодувати про те, що це майбутнє на разі відкладається.

"The Financial Times"