www.ji-magazine.lviv.ua

Бартош Веліньскій

Навесні 2008 року, коли Польща і Литва виступили на саміті НАТО за те, щоб відкрити двері альянсу для України та Грузії ( безрезультатно: ці країни отримали лише обіцянку стати членами в невизначеному майбутньому) німецька преса кричала, що безрозсудним полякам і прибалтам слід "викрутити руки , перш ніж вони зіпсують відносини між Росією і Євросоюзом". Запрошений на саміт Путін говорив, що Україна - штучне державне утворення. Західні лідери робили вигляд, що не чують цих його заяв.

Зараз західні ЗМІ не надто переживають, що за тиждень до вільнюського саміту Східного партнерства Україна відмовилася від зближення з Європою. Перспективу чергового розширення ЄС в період кризи прийняти складно. Але я давно не читав таких різких слів на адресу Москви. Європейські газети писали про кремлівський батіг, нову залізну завісу, яка ізолює Україну від Європи, про новий пакт Молотова-Ріббентропа (так одна з німецьких газет назвала пропозицію Путіна, завдяки якій Росія і Європа пробують вирішити питання України).

Щоб змусити Україну відмовитися від європейських устремлінь, Москва вдалася до шантажу. Вона не приховувала, що якщо Київ вибере Європу, українські олігархи втратять доступ до гігантського російського ринку, а тисячі українських громадян не зможуть працювати у сусідній державі. "Це буде самовбивчий крок" - прямо погрожувала Москва.

Одночасно Росія провела закулісну обробку українських впливових осіб. Коли українська преса написала в серпні про план багатоходової інтриги, націленої на зрив угод з ЄС , західні дипломати були приголомшені, але нічого не могли зробити. Сковуючи Україну, Росія продемонструвала, що вона бачить в Європі не партнера, а загрозу. Загрозу своїй сфері впливу: Кремль хоче сам окреслювати межі Європи, не питаючи чужої думки, і захищати свою позицію, не вибираючи засобів. Ніби холодна війна все ще триває.

Те, що Путін хоче відродити колишню радянську імперію, було відомо давно. Однак керівники багатьох країн старої Європи успішно ігнорували цю новину, прикриваючись гаслом стратегічного партнерства з Росією. Закручування гайок усередині Росії пояснювалося російською специфікою і неможливістю прищепити демократію в цій країні. Однак зараз захищати наївні тези про дружбу з Москвою стало вже неможливо.

Зростання розчарування особливо помітне у німців. Фрустрація охопила навіть бізнесменів , які раніше закликали політиків не захоплюватися критикою Кремля. Бізнесом у роздиртій корупцією Росії займається тільки кілька великих концернів, глави яких мають доступ до Путіна. Керівники підприємств середнього розміру платять хабарі, але все одно не можуть пробитися через російську бюрократію.

Минулого тижня сталася безпрецедентна подія: виступаючи в Бундестазі, канцлер Ангела Меркель погрозила Росії пальцем. Путін не прийняв цього близько до серця, але це був красномовний сигнал про те, що відносини між країнами переживають кризу: адже попередник Меркель Герхард Шредер і коло проросійських експертів запевняли світ, що Путін - демократ чистої води.

Європі доведеться переглянути свої відносини з Росією і розмовляти з нею рішуче і злагоджено. Кремль веде все більш жорстку гру, і від цього страждає не тільки Литва, яка підтримуює зближення України з ЄС, але навіть скептична щодо цього процесу Голландія. Москва наклала ембарго на імпорт молочної продукції з цих країн, а голландцям загрожує також заборона на постачання тюльпанів.

Це не означає, що ми повинні махати перед Росією кулаками. Путін, який хоче ізолювати свою країну від Заходу, щоб тим самим позбавити підтримки опозицію, прагне виставити ЄС в ролі ворога. Європа могла б зруйнувати цей план, скасувавши візи для росіян, щоб не тільки жителі Калінінградської області, які користуються договором про малий прикордонний рух, а й інші росіяни могли вільно приїхати до Польщі, Чехії чи Францію і побачити, яка прірва (всупереч запевненням вітчизняної пропаганди) розділяє їх країну і Європу.

Gazeta Wyborcza