www.ji-magazine.lviv.ua

Адам Йойна

У київському ліберальному курнику - переполох. Півні та курки столичної прогресивної громадськості захлинаючись обговорюють Карася, що зазирнув у тихе болото київської мерії з ножичком, подивитися, як там що і що по чому. Хтось по-гошистски глузливо приколюється з «молодого і глуповатого», а хтось - захищає і вигороджує, як журналіст Соболєв, наприклад.

Карась з ножем у Київраді - такі реалії політичного життя столиці країни переможного археомодерну. Карась цей - Євген, відомий у київських навколополітичних молодіжних колах під кличкою Вортекс, керівник київської праворадикальної молодіжної організації «Січ» (В leet speak-івському написанні - «С14», згадаємо кодовий гасло білих наці 14/88), що об'єднує у своїх лавах молодих українських наці(оналі)стів, людей, часто з вищою освітою, які знають не з чуток, що таке вулична політика, виживання, конспірація, тактична і фізична підготовка, силові акції проти лівих активістів та представників субкультури. Організацію цю «кришує» ВО «Свобода».

Що таке ВО «Свобода»? Це точно не Олег Тягнибок та Ірина Фаріон, і тим більше не Богдан Бенюк, градус політичних бажань яких вже давно перебуває на рівні живота і миски з варениками. Всі ці люди - пострадянські політики, і вони нічим не відрізняються від Чечетова, Ющенка і Колесніченка, всі вони одного поля ягоди. Все, на що вони здатні, - це бризкати слиною з приводу мовного питання і, заковтнувши слину, прикусити язика, коли справа стосується того ж горезвісного сланцевого газу, наприклад, про що блискуче написав Андрій Золотарьов у статті «Партія ВО «Свобода» здала Україну. Недорого» (на ресурсі «Хвиля»  Партия ВО «Свобода» сдала Украину. Недорого).

Справжня «Свобода» - це, Юрій Михальчишин та Андрій Іллєнко, люди, мислення – люди, свідомість яких сформувалася в умовах незалежності, люди, які незважаючи на свої молоді роки пройшли горнило вуличної політики і вибороли собі депутатські мандати і доступ до розподілу ресурсів у прямій сутичці з троглодитами української політики - регіоналами.

Це сотні, якщо не тисячі, молодих активістів у всіх регіонах України, які регулярно проходять курси навчання в парамілітарних тренувальних таборах, вивчають теорію та історію українського націоналізму, міфологічно осмислюють його досвід. І я говорю не про маргіналів, а про звичайних молодих людей, у яких є сім'ї і діти, які працюють на більш-менш престижних роботах.

Молодий свободівець Євген Карась не побоявся прийти в урядову установу з холодною зброєю і в бронежилеті. І нехай ліві ліберали і ліваки скільки завгодно сміхуйочків відпускають з цього приводу - тепер, що б Карасеві не «світило» за носіння ножа, він з цієї ситуації вийде сильнішим, злішим, нарваним і впевненим у своїй правоті і правизни. А для тих же Ільлєнка з Михальчишин витягнути Карася з виру - це вже не просто справа честі, а тест на наявність сталевих яєць і готовність відповідати за своїх побратимів. Адже, як не крути, а отримання будь-якого строку, так само як і уникнення від покарання лише підбадьорить любителів доводити свою расову правоту за допомогою мови, ножа і «свідомости».

І якщо ви одного разу вранці прокинетеся, а по Хрещатику марширують чорносорочечники (сорочки вишиті, звичайно ж, вишиванки) з гайдамацькими ножами наголо, то не дивуйтеся, це сьогоднішні болотні карасі, що виросли в акул. Український марш на Рим, точніше, на Київ, хоча, враховуючи кількість українських емігрантів в Італії, то цілком можливо, що і на Рим, може стати таким же сюрпризом для українського суспільства і світу, як свого часу перехід Ганнібала через Альпи.

Тому що, якщо ви думаєте, що питання насильницького взяття влади і встановлення фашистської диктатури в Україні - це, як мінімум, компетенція та фінансові ресурси німецького або якогось іншого генштабу, як це говорили і говорять про Леніна і більшовиків, то ви наївна і недалека людина. У умовах, що сформувалися в Україні, за рік-два організована сила в кілька десятків тисяч осіб може перевернути всю країну, а бюджет цього заходу при умілих плануванні, управлінні, конспірації і оргроботи не перевищить декількох десятків тисяч доларів.

Так, Тягнибок, Фаріон та інші старпери будуть грати так, як вони звикли - щоб і рибку з'їсти і зручно сісти, конвертуючи отримані бонуси у джипи та інше показне споживання. Але крихти з їхнього столу перепадуть карасям-вортексам, Іллєнкам та Михальчишиним. Більш того, ці молодики з депутатськими посвідченнями самі, навіть ціною «первородного гріха» - якої-небудь корупційної оборудки ... Зрештою навіщо! Вони банально, просто на свої депутатські зарплати та невеликі жертовні внески, які по-любому знайдеться кому дати, зможуть організувати матеріальну базу фашистського перевороту по-українськи.

А тоді - життя тримайся! Чим закінчується український бунт дуже добре знають представники не однієї національності, що проживає в Україні. Але іронія полягає в тому, що вибух проржавілого українського котла, як правило, найбільш плачевно відбивається на самих «щирих» українцях - історія не дасть збрехати. Так що, включаємо мізки і починаємо працювати і думати, думати і працювати, дорогі мої, а то спричинений неробством сон розуму породжує чудовиськ, як казав класик.

hvylya.org