Борис Захаров

Україна готова до змін

З виступу на круглому столі «Як змінити Україну?» в Харкові 26 червня

Система, що нині існує в Україні, не влаштовує нікого. Навіть державні службовці – а я спілкуюся і з пожежними, і з міліціонерами - почуваються її заручниками. Якщо говорити по-щирості, то навіть той відсоток найбагатших людей Україні вже не впевнений у власному майбутньому й у власному завтрашньому дні.

Та справа ще й у тому, що президент також перебуває в стані постійного страху. Не думаю, що цей страх, який часом переростає у відвертий жах, є для нього приємним відчуттям. Він також боїться все водночас втратити.

Насправді, питання про потребу якісних змін стоїть перед кожним членом суспільства, незалежно від того, на якій частині соціальної драбини він перебуває.

Наші «цінності» здатні перемолити навіть іноземців: багато з тих, хто приїздить сюди працювати, даруйте, скурвлюються і пристають на наші «правила гри».

Отож насправді усе залежить від системи. Іноземці розбалуються й поїдуть, а нам хочеться і далі тут жити. Жити так, як живуть сусіди на Захід від наших кордонів.

Щодо цілей, мети Третьої Української Республіки, то нам навряд чи треба щось вигадувати. Найвища цінність – це свобода. Її треба розглядати як найвищу конституційну цінність і йти шляхом зменшення ролі держави в житті суспільства.

Ще один важливий момент стосується запобіганню тоталітаризмові. Є така думка, що в країнах прецедентного права тоталітаризм неможливий апріорі. Мені здається, що й Україна має рухатися в бік прецедентного права. Зокрема, Європейська конвенція з прав людини і Європейський суд – це такі його завоювання на грунті європейського континентального права. Ми ці механізми вже використовуємо, оскільки Україна є одним із лідерів за зверненнями до ЄСПЛ.

Отож зміни судоустрою є нагальними. Так само, як і зміна системи освіти, без якої не відбудеться становлення нового покоління нашої держави. За великим рахунком, планів і концепцій не бракує, не вистачає головного – зусиль по їхній імплементації на українському грунті.

Для того, що це сталося, треба кілька послідовних кроків, команду однодумців, орієнтацію суспільства, виведення його із стану заціпеніння. Врешті-решт, наші політики мають припинити практику ходіння до виборців з гречкою й дешевою ковбасою, запропонувавши натомість реальний план побудови нормальної країни. До нинішньої України – особливо у сьогоднішніх її проявах – довіри, повторюся немає, відтак є повсюдна готовність до змін.

Джерело: http://www.3republic.org.ua/ua/ideas/11384...