Олександр Жакун

Український неофеодалізм

Ми звикли вважати, що королі, дворяни і лицарі Середньовіччя - це люди шляхетні, мудрі і готові віддати своє життя за честь.Принаймні, такими їх малюють Голлівуд і популярна література. Однак це уявлення далеке від реальності. По суті, феодальна драбина являєсобою ... одну велику банду. Мета у банди досить проста: забезпечувати свій добробут за рахунок залежних селян і міст. Селяни були зобов'язані підтримувати феодалів продуктами своєї праці, натомість ті повинні були забезпечувати їм безпеку від... інших таких же банд, що живуть за іншими «поняттями».

З часом королі, які стояли на чолі цього ладу, зрозуміли: ефективніше створювати вертикальні структури для грабунку населення, ніж ділитися прибутком із свавільними феодалами. Так з'явилося те, що ми називаємо централізованою або унітарною державою. Всі їїструктури замикалися на особистості монарха, який їх і контролював. Але суть держави не сильно змінилася – її завдання розподіляти вироблені блага на користь самої себе.

Однак там, де почався перехід від традиційного способу господарювання до індустріального, а, отже, з'явився досить вільний і впливовий клас буржуазії, починалася криза. Буржуазія не збиралася ділитися з державою доходами на її умовах. І тоді відбувалася революція, яка призводила або до повної заміни устрою, як у Нідерландах та Франції, або до фундаментальної трансформації, як в Англії, державних структур.

Після розпаду Радянського Союзу Україну поглинув неофеодалізм. На початку дев'яностих реальною владою в багатьох населених пунктах стали місцеві банди, які наживалися вже не на селянах, а на бізнесі, надаючи тому "дах". З часом криміналітет або зрісся з інститутами влади, зокрема силовими органами, або ці органи витіснили бандитів і стали виконувати їхню функцію.

Таким чином в Україні побудований справжнісінький неофеодалізм, в якому існує демократичний фасад. Але за цим фасадом існують бандитські за своєю суттю структури МВС, прокуратури, судів, податкової, дозвільних органів та інших структур, наскрізь просякнутих корупцією та хабарництвом. І ці структури завжди будуть прагнути до того, щоб тримати український народ у страху, безпорадності та злиднях ... Але з кожним роком зростає кількість українців, які розуміють, що так далі жити не можна.

Наша країна активно йде шляхом побудови постіндустріального суспільства. Інтернет дозволяє поширюватися інформації про будь-якунесправедливість і злочини за лічені хвилини. Народний бунт у Врадіївці показав, що неофеодалізм повинен бути демонтований. Інакше події можуть отримати абсолютно непередбачуваний оборот.

Громадянська революція.

Помаранчева революція, на яку покладали свої надії мільйони українців, не привела не тільки до кардинальних позитивнихреформам у країні, а й фактично підготувала дорогу для приходурежиму Януковича. Чому так сталося? Причин багато. Але найголовніша з них: Помаранчева революція так і не стала революцією. Неофеодальна система влади не була демонтована, змінилися лише ті, хто її формально очолював. Становище народу України фактично не зазнало змін.

Тому варто скептично дивитися на нинішню боротьбу парламентської опозиції за владу. Без революційних реформ, плану яких поки що не спостерігається, ніяких змін на краще очікувати не варто. Неофодалізм має бути повністю демонтований, якщо ми хочемо бачити Україну в числі розвинених постіндустріальних держав.

Демонтувати нинішню систему влади варто в три етапи.

Перший етап полягає в тому, щоб кардинально оновити правоохоронні органи і суди. На жаль, інший сценарій, крім грузинського, нам не походить, оскільки в корупції загрузли більшість працівників силових структур. Необхідно звільнити всіх міліціонерів, працівників прокуратури, суддів та інших, хто заплямував себе корупцією і набрати на їх місце нових людей. Також необхідно запровадити вільне володіння зброєю, щоб громадяни мали можливість захищати своє життя та майно. Нові правоохоронні органи повинні спробувати розкрити якомога більше фактів корупції в органах влади, довести їх до суду і до відома громадян.

Другий етап - прийняття нової Конституції, яка закріпить федеративнийустрій в Україні. Ідея федерації в нашому суспільстві дискредитована різними сепаратистськими заявами, але по суті, вона полягає в тому, щоб передати більшу частину повноважень місцевим громадам, які формуватимуть муніципальні, окружні, обласні і вже в останню чергу центральні органи влади, повноваження яких будуть сильно урізані. Бюджети теж повинні формуватися за цим принципом.

Третій етап, перевибори рад усіх рівнів, парламенту і президента. Формування новими радами нових органів влади, в яких чиновники перетворяться з наглядачів влади у найманих менеджерів, які допомагають громадянам облаштувати свій добробут.

Тільки після цих заходів можна говорити про європейський та реформаторський курс України і перемогу над неофедалізмом. Звичайно, це болісний шлях, але інакше ми ризикуємо остаточно поставити хрест на Україні, як державі.

Джерело: http://www.3republic.org.ua/ua/analytics/11414