Андрій Клименко, Тетяна Гучакова

Київський Майдан і Чорноморський регіон

"Ніколи не заходять так далеко, коли не знають, куди йдуть"
Франсуа де Ларошфуко

Події в Україні, що продовжуються і зараз, початковим приводом для яких стала відмова керівництва країни від підписання Асоціації з ЄС на Вільнюському саміті в листопаді 2013 року, крім українсько-європейського та українсько-російського вимірe, мають і більш широкий - не претендуючи на слово «глобальний», скажімо так: у всякому разі – чорноморський вимір.

Авторам вже доводилося говорити, що у Чорноморському регіоні зримо наростає процес формування нової «лінії розлому» між двома інтеграційними проектами, тобто Європейським Союзом та Митним Союзом, який планує плавно перетекти в Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС).

Якщо спокійно розібратися в суті того, що відбувається, то виявиться, що природні для все більш глобалізованої світової економіки ХХІ століття зусилля цілого ряду країн регіону з розвитку зон вільної торгівлі і на Схід, і на Захід раптом отримала абсолютно зайвий з точки зору цієї економіки окрас геополітичного суперництва. Суперництва за вплив на Україну, Молдову і країни Кавказу між Росією і Західним світом.

Це суперництво за «зони впливу» йде в глиб століть. І автори не мають наміру тут його аналізувати і, тим більше, проводити банальні аналогії. Зауважимо, однак, що одна абсолютно неприємна аналогія все ж напрошується сама собою - все більш запекла полеміка в дипломатичному та інформаційному просторі, яка нерідко змушує уряди країн до підвищення градуса конфронтації, викликає із здавалося б небуття риторику «холодної війни».

Як і чому розширення зон вільної торгівлі викликало на початку ХХІ століття ці геополітичні примари з попередніх століть? Цим питанням, на наш погляд, варто зайнятися фахівцям. Здається, що зарано поховали геополітику і це її реінкарнація, чи, може, це якась її остання конвульсія?... Ми ж тільки нагадаємо відоме висловлювання, приписуване знаменитому французу Франсуа де Ларошфуко та іншому, більш древньому джерелу: «Ніколи не заходять так далеко, коли не знають, куди йдуть».

Не викликає сумнівів, що Україна стала першою жертвою нової геополітичної війни ХХІ століття в Чорноморському регіоні. Зверніть увагу не тільки на слово «перший». Треба чесно визнати, що ця «нова холодна війна» в Чорноморському регіоні стала фактом.

Зрозуміло, що це конфлікт між РФ і Західним світом, але при цьому автори зовсім не збираються заявляти про те, хто на їх думку правий, а хто не правий. Бо на певному етапі розвитку конфлікту це вже не настільки важливо.

Наступними жертвами цієї холодної війни будуть Молдова і Грузія, тобто ті, хто парафували у Вільнюсі майбутню асоціацію з ЄС. Показовою жертвою може стати і Азербайджан - через запланованоний вступ Вірменії до Митного Союзу.

Все найнеприємніше (у сказаному вище контексті) розпочнеться, найімовірніше, після Олімпіади в Сочі... Передвісники цього ми бачимо практично кожен день - на нашій новинній стрічці.

Автори не хотіли б описувати можливі сценарії навколо Нагірного Карабаху, Придністров'я, Гагаузії, Абхазії та інших конфліктних точок регіону.

По-перше: нічого викликати з диявола пекла, він і сам вийде.

По-друге: всі ці сценарії не складає труднощів уявити собі, володіючи найбільш елементарною логіко.

По-третє: ми вже детально говорили про це 3,5 роки тому в статті Чорноморські трикутники: чи є рішення?

Проте, не можна ще раз не відзначити, що крім історичних геополітичних конфліктів в Чорноморському регіоні і «заморожених конфліктів» періоду розпаду СРСР, в регіоні з'явилися нові конфліктні конфігурації, які активно «нашаровуються» на старі конфлікти.

У регіоні наростає конкуренція енергетичних проектів - як на морському шельфі, так і на маршрутах енерготранзиту, різко загострюється конкуренція між морськими портами і... проектами протиракетної оборони. Для уважних читачів BSNews не є секретом і наростаюча тенденція мілітаризації регіону в цілому.

На нашу думку, проблема, яку останнім часом прийнято називати «геополітичним вибором» України, не має вирішення всередині України. Так само як і ті ж проблеми Молдови та Грузії. Навряд чи можна знайти їх швидке і оптимальне рішення і у двосторонніх форматах, до яких такий схильний ЄС, та й у деяких тристоронніх форматах за участю РФ.

Виглядає логічним, щоб питання про загальне бачення майбутнього Чорноморського регіону в сучасному світі було розглянуто на міжнародній конференції високого рівня за участю не тільки лідерів цих країн, не тільки регіональних міжнародних організацій (ОЧЕС і ПАЧЕС), але і глобальних гравців.

І чим раніше це відбудеться - тим краще. В іншому випадку найближчі роки можуть виявитися для Чорноморського регіону дуже сумними - бо бочка з гасом вже розкоркована, а коробки з сірниками розібрані усіма бажаючими.

***

У лютому 1945 в Ялті - як би це не критикували - були закладені основи світу на наступні 50 років. Пора знову зустрічатися в Ялті. Бо мова йде про розлам не де-небудь у далекій Африці, а тут. Поруч. У нас. Дістане всіх…

BSNews