Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Війна в Іраку – віртуальна подія для України

Джангужин Р. Н., Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник

Період периферійного простору і часу, в якому ми всі перебували протягом усієї безконечно довгої непритомності радянської “нірвани”, минає. Ми входимо у реальний історичний час, у якому вже немає директивного органу, що брав би на себе всі рішення, і щодо нашого приватного життя, і щодо дози інформації, характеру і напрямку нашої колективної реакції на ту чи іншу подію, що відбувається з іншого боку від нашого “добра” – в тамтешньому “злі”.

У повноцінному суспільстві постановка питання у формі “якщо” зумовлює наступні (розумові чи практичні) акти/акції “тоді”… Адже наше входження до глобального простору як рівноправного суб’єкта міжнародного процесу, вже відбулося. Хоча б де-юре. І воно ніяк не обмежується тими ерзацартефактами, що символізують для нас образ “”суспільства споживання”. І якщо ми не здатні артикулювати “тоді”, доведеться погодитися з тим, що ми все ще живемо у стані, який я умовно визначив для себе як “синдром відкладеної незалежності”. Він виявляється в інерції нашого мислення, що змирилося з обмеженням своїх повноважень проявляти себе в повному обсязі як інтелектуальна воля і трансформована форма універсальності буття.

Розглянемо лише один аспект даної проблеми.

Сучасний етап переоблаштування світу проходить під видимим впливом технологій маніпулювання свідомістю. За великим рахунком, ці технології прості і здійснюються за схемам, описаними ще З. Фройдом і його послідовниками, коли вони реконструювали феномен “масової свідомости”. Результатом впливу цих технологій стає формування сучасних PR-технологій. Зокрема, для досягнення необхідної мети використовуються механізми демонізації об’єкта, який формує у масовій свідомості образ абсолютного зла, роль якого виконує ідеологія зразка фашизму – ваххабізм, з одного боку, і групи країн, що відстоюють ідеали гуманізму і справедливості – країн західного альянсу, з іншого.

Очевидна безпідставність заміщення понять справді терористичних груп з ісламом, як з історико-культурною спільнотою, в основи якої закладено ідеали миру і справедливості, у даному випадку не істотна. Для досягнення необхідного результату потрібні зовнішні атрибути та їх семіотика – зелений прапор, обряди і т.п. Тому терористична суть політичних груп набуває у масовій свідомості набирає виразної формули, згідно з якою, приналежність до ісламу, як до однозначно демонізованої сили, перетворюється на беззаперечний звинувачення. Підсиленню негативного впливу служить і неймовірна підстановка фактів. Недавно “з’ясувалося”, що ще донедавна непримиренні опоненти “Аль-Каїда” і Усама бін Ладен є соратниками Саддама Хусейна. І це при тому, що режими С.Хусейна і М.Каддафі є відверто світськими.

Таким чином, шляхом підстановки і перекодування фактів засобами тотального інформаційного впливу, попередньої мети зомбування під гаслом: “Іслам – основа тероризму” – досягнуто, даючи “переможцям” легітимне право “здолати зло” і отримати відкритий доступ до світових запасів вуглеводної сировини на територіях, що належать “терористам”…

Нам пропонують обговорити силогізм: “якщо завтра війна, тоді...”

А не буде жодного “тоді” доти, поки ми самі не станемо повноцінними суб’єктами світової політики. Доки образ дзвону Джона Дона не перестане бути для нас лише літературним образом. Доки ми самі не відчуємо у собі потреби стати повноцінними громадянами своєї країни і громадянами світу. А це означає брати на себе персональну відповідальність за те, що відбувається у нашій власній країні і у навколишньому світі в цілому. В іншому випадку ми будемо приречені залишатися пасивними об’єктами маніпуляцій тих чи інших “груп інтересів”.

Що ж стосується “інформаційного приводу”, якому присвячено наше обговорення, то відповідь на нього у мене буде сумно вітчизняна. Війна в Іраку для наших співвітчизників не більше, ніж віртуальна подія. За своїм сугестивним впливом, за значимістю для повсякденного життя вона мало чим відрізняється від тих серіалів, якими ми заповнюємо своє життя.

У цьому сенсі можна говорити лише про те, що сфери наших інтересів розміщенні на периферії реальних подій. А отже – у передісторії чи “по іншу сторону” нашого штучного світу, в якому зло уособлюють іграшки – олов’яні солдатики, а добро – чарівні барбі. Очевидно, що всі вони мають відношення до реального світу настільки віддалене, як ковток джерельної води до опису хімічної формули води.

Потрібно усвідомити, що незалежність і суверенітет – не зовнішня даність, а внутрішньо усвідомлений і вистражданий долею стан, що спонукає незалежну, суверенну особистість співставляти своє приватне життя з ритмом історичного часу, аби впливати на нього.

Тільки незалежне мислення відтворить у собі всю повноту світу, в якому розуміння майбутніх змін, їх напрямів і суті є його практичним втіленням.

Переклад з російської
Журнал Ї