Ї:
дискусія |
Ї:
дискусія |
Виборці Тернопільщини будуть обирати кота у мішку
Під час виборів в органи місцевого самоврядування жителі Тернопільщини не будуть знати імена тих людей, за яких вони, ймовірно що проголосують. Підтвердженням цієї думки є декілька аргументів, перший з яких - це сама процедура формування виборчих списків на партійних конференціях. Насамперед дивує кількісний склад делегатів конференції. Якщо після помаранчевої революції провладні партії на своїх міських чи обласних конференціях збирали по 300-500, а то й іноді до 800 делегатів, то під час формування виборчих списків такої пишності уже не було помітно. 100-120 делегатів - це мабуть максимум, на який спромігся блок “Наша Україна”. Хоча під час деяких конференцій ситуація була навіть близькою до парадоксу - 65 делегатів формують виборчий список, який складається з шестидесяти чоловік, чи 120 делегатів формують список з 120 чоловік. Тобто самі себе обираємо, проблема тільки в тому, щоб розподілити місця у списку. Причина такої скромності у кількості делегатів є дуже проста - чим менше народу, тим менше обурених і невдоволених. Другий момент, який викликає подив, це те, що будівничі демократії на подібні заходи не вважають за потрібне запрошувати журналістів. На конференції політичних партій та блоків можна було потрапити за трьох умов - якщо ти під час виборчої кампанії працюєш прес-секретарем цієї політичної сили, якщо з виданням є домовленість про написання політичної реклами і якщо журналіст виявив настирливе бажання об'єктивно висвітлити перебіг подій під час формування списків і від нього вже просто нікуди подітися. Хоча на випадок присутності представників третьої категорії журналістів, партії були підготовлені і на більшості конференцій нічого цікавого там побачити майже не вдалося. Сценарій конференцій такий - лідер партії чи блоку зачитує першу п'ятірку виборчого списку і дає характеристику кожному з її учасників. Вже до десятого місця зачитуються тільки прізвища та імена, а далі тільки прізвища, та й то з якомога більшою швидкістю, щоб не можна було ні запам'ятати, ні записати. Далі іде майже одностайне голосування, яке свідчить про єдність у рядах партії чи блоку. Тобто, конференції у більшості випадків стали лише формальністю, насправді усе вирішувалося іще заздалегідь до їх проведення. Усе це виникає підозри, що виборчі списки формувалися не зовсім прозоро, але це ще не основне. Більше турбує те, що політичні партії та блоки не зацікавлені у тому, щоб ці списки були доступні широкому загалу. Тут доходить справа навіть до парадоксу - рядові партійці однієї впливової політичної сили самі не знають, хто від їхньої партії потрапив у загальний список блоку. Починається певне з'ясовування ситуації, яке у розпал виборчої кампанії може вихлюпнутися у політичний скандал. А у пресу партії та блоки скидають інформацію про кандидатів у мери та переважно перші п'ятірки, чи у кращому випадку - перші десятки виборчих списків. Отримати решту списку можна буде пізніше після реєстрації усіх кандидатів у територіальних виборчих комісіях, але поки це трапиться - пройде трохи часу. А відповідно у бажаючих прошерстити виборчі списки і виявити хто є хто у цих списках буде менше часу для ґрунтовного аналізу. Тим паче, що таких бажаючих у Тернополі буде небагато. У ряді місцевих друкованих ЗМІ висвітлення виборчого процесу зводиться до розміщення політичної реклами. І все... А таке поняття, як місцеві інтернет-видання, у Тернополі поки що тільки зароджується. Тому пересічним громадянам почерпнути інформацію про те, кого веде в обласну раду “Блок Юлії Тимошенко” чи блок “Наша Україна” практично ніде. Самі ж лідери виборчих перегонів не надто поспішають знайомити виборців із тими людьми, які незабаром будуть представляти їх інтереси у місцевих органах самоврядування. Хоча мали б це робити, адже “Наша Україна” чи БЮТ у Тернопільській міській чи обласній раді - це не тільки перша п'ятірка. Така пасивність має свої пояснення - блоки не змогли успішно впоратися з формуванням своїх виборчих списків. Так, у виборчих списках “Нашої України” можна буде знайти кілька осіб, до яких є суттєві запитання у виборців. У БЮТу таких осіб менше, хоча б тому, що у списках фігурують у переважній більшості нікому невідомі партійці. Тому фаворити виборчих перегонів, і не тільки фаворити, у Тернополі намагаються акцентувати якомога менше уваги на місцевих політиках і на місцеві вибори ідуть під прикриттям всеукраїнської популярності. Так, у тому ж таки БЮТі сподіваються на те, що людина, яка голосує за Юлію Тимошенко у Верховну Раду, аналогічно проголосує за БЮТ і у міську, районну чи обласну раду. Аналогічні ставки робить і Народний блок Литвина, у деякій мірі на це сподівається і “Наша Україна”. Пересічні виборці від цієї ситуації тільки страждають. Адже голосуючи за політичну силу на парламентських виборах і проводячи паралелі з місцевими виборами, вони навіть не підозрюють, яке щастячко можуть собі обрати у міську чи районну раду. Якщо по Тернополю є надія, що якийсь більший обсяг інформації усе ж таки просочиться, то по районах ситуація взагалі безнадійна. Тому й так виходить, що на місцевих виборах мешканці Тернопільщини уже вкотре будуть обирати кота у мішку. Василь Солтис, 06.02.2006 10:23:58 |