Написати відповідь

Вячеслав Хаврусь: Відповідь Т.Возняку, або ще раз про гонор та розчарування

http://maidan.org.ua/static/mai/1139179096.html

Поштовхом для написання цього матеріалу стала підсумкова фраза Тараса Возняка, висловлена ним в статті “Про три бочки з медом/дьогтем або справа зроблена”: “Тільки проголосувавши проти всіх… ми можемо зберегти хоч якусь гідність”. Оскільки такі люди, як Тарас Возняк, завдяки своїй посаді (він є головним редактором журналу “Ї”) впливають на умонастрої багатьох людей, я не міг стриматися, щоб не розставити всі крапки над “І” в питаннях, пов’язаних з виборами. Тим більше, що подібна заява з пропозицією голосувати “проти всіх” помаранчевими виборцями є відверто шкідливою в умовах можливого реваншу янучар на найближчих парламентських виборах.

Але давайте про все по порядку. Фактично наведена нижче моя стаття є рімейком статті “Skapirus: Закон про вибори: розподіл місць у багатомандатному окрузі”, яка з’явилася на Майдані перед парламентськими виборами 2002 року. Головною відмінністю цих виборів порівняно з попередніми є зниження прохідного бар’єру до 3% та те, що вибори проводяться виключно на пропорційній основі за партійними списками. На жаль, багато з тих, хто голосував за В.Ющенка на виборах Президента в 2004 році, розчарувалися в спроможності помаранчевої влади надати бандитам тюрми та навести порядок в країні. Тому вони відмовляються від голосування, планують проголосувати “проти всіх” або прикриваючись своїм гонором та порядністю, голосують за відверто непрохідні партії, наївно вважаючи, що таким чином вони висловлять протест та комусь щось доведуть в цьому світі. Як і багато чого в нашому несправедливому світі, вибори – це лохотрон, тому без знання принципів його дії дуже легко вскочити в халепу, коли Ваш голос фактично дістанеться тому, кого Ви на духу не переносите. Саме обговоренню таких “тонкощів” присвячена дана стаття.

Для їх розуміння найкраще ознайомитися з Законом “Про вибори народних депутатів України”, а саме його 96 статтею, чч.3-9, які для Вашої зручності наведені в кінці даної статті. Цей Закон передбачає, що вибори відбудуться за будь-якої явки виборців. З іншого боку, для оцінки механізму дії Закону зручно скористатися результатами опитувань, які постійно нині проводять різноманітні соціологічні служби. Саме для цього мною були використані результати опитування 2000 громадян, оприлюднені 1-го лютого центром “Соціс”. Взагалі-то до результатів опитувань треба ставитися з певною часткою скептицизму, оскільки в них теж є засоби для прихованої маніпуляції, але шляхом порівняння декількох опитувань можна скласти певні уявлення щодо безумовно прохідних партій та блоків, які складуть депутатський корпус обраної найближчим часом Верховної Ради (ВР).

В колонці 2 Таблиці (див. в кінці статті) наведена кількість опитаних, які готові голосувати за ту чи іншу політичну силу, а через дріб їх відсоток відносно загальної кількості громадян, які прийдуть на виборчі дільниці. Відповідно до Ст.96 ч. 3 Закону виходячи з прохідного бар’єру (3%) до Верховної Ради в розглянутому прикладі не попадають “Громадянський блок ПОРА-Партія Реформи і Порядок", Український Народний Блок Костенка і Плюща, а також інші партії та блоки (див. рядок “Інші”), кожна з яких згідно з наведеним опитуванням цими днями набирає менше 3% голосів виборців. Їх голоси, як і голоси тих, хто проголосував “Проти всіх” будуть розподілені між переможцями, як це неявно випливає з ч.4 цитованої статті.

Після цього відповідно до ч.6 згаданої статті підбивається сума голосів виборців, які проголосували за партії, що подолали прохідний бар’єр, та відповідно до ч.7 ділиться на кількість депутатів у ВР (450) як це проілюстровано в 3-й колонці таблиці. В результаті одержуємо т.зв. виборчу квоту – кількість виборців, які потрібні для обрання 1-го депутата у ВР. В нашому випадку вона складає ~2.93 виборця за місце.

Після цього проводиться зворотна операція відповідно до ч.8, в ході якої кількість голосів виборців, поданих за відповідного переможця, ділиться на виборчу квоту, в результаті чого одержуємо число, ціла частина якого становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати у депутати від цієї партії (блоку). А от дробові залишки складають такий собі призовий фонд та враховуються при розподілі відповідно до частини дев'ятої цієї статті решти депутатських мандатів. Одержані результати щодо точно наданих депутатських мандатів та дробових залишків наведена в 4-й колонці. В 5-й колонці відповідно до ч.9 Статті 96 проведений остаточний розподіл 5 депутатських місць між тими, хто має найбільші дробові залишки.

Отже, як бачимо, голоси людей, які голосуватимуть “проти всіх” та за непрохідні партії і блоки поділені між переможцями. В колонках 6 та 7 Таблиці представлені втрати переможених та здобутки переможців. Якби не було прохідного бар’єра, то пропорційно до кількості одержаних голосів великі партії одержали б набагато менше голосів, ніж вони на це заслуговують відповідно до діючого Закону. Але завдяки прохідному бар’єру та неврахуванню інтересів громадян, які проголосували “проти всіх”, їм задурно дістається майже 53 місця в парламенті.

Звичайно, можна багато розмірковувати щодо необхідності та рівня прохідного бар’єру, потреби врахування інтересів тих, хто проголосував “проти всіх”, відмінностей законів для виборів народних депутатів та депутатів місцевих рад, але можу зауважити, що будь-який закон є недосконалим. І треба лише трошки часу, щоб зрозуміти, де існують в ньому вади, які роблять надзвичайно шкідливими заяви, подібні тій, яку висловив Т.Возняк.

Додаткові матеріали з Майдану для читання та роздумів по темі:
[24-01-2006]: Галя Койнаш: Весьма циничный и беспардонно примитивный подход...
[25-02-2005]: Михайло Свистович: Мені не сподобалася виборча система, запропонована Віктором Шишкіним
[20-02-2005]: Максим Ісаєнко: Майбутня виборча система України очима Віктора Шишкіна

Доречні цитати з Закону “Про вибори народних депутатів України”