Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

"Це замирення, безперечно, буде одним з найважливіших фактів, які формують нове обличчя Європи"

Коментар Павла Бромського 2003-02-17 [www.ukraine-poland.com]

З 1-го липня, Польща вводить візи для українських громадян, оскільки цей обов’язок зв’язаний з нашим входом до Євросоюзу.

Минулого тижня, у цій справі, зустрілися в Івано-Франківську (колишньому Станіславові) президенти Польщі та України. Узгодження, які прийнято, здивували не лишень українців, але й поляків.

Після зустрічі, президенти несподівано повідомили, що, щоправда Польща мусить ввести в’їзні візи, але українці отримуватимуть їх безкоштовно, а поляки, надалі зможуть їздити в Україну без віз. Це не усі несподіванки. Після цієї доброї новини для польсько-українських стосунків, президент Кучма проголосив, що Україна дуже серйозно готується відзначити 60-ті роковини трагедії на Волині та в Галичині, під час якої загинуло майже 100 тисяч поляків.

Ця інформація для поляків дуже важлива, оскільки на території колишніх Східних Кресів, з вуст українців можна почути, що 60-ть років тому на цих землях точилася громадянська війна, а не заплановане людовбивство.

Українці протягом кількадесятьох років, в офіційних підручниках і роботах істориків, приховували правду про те, що влітку 1943-го року, - з надією, що в результаті ІІ світової війни вдасться створити нову державу, - частини українських націоналістів заатакували польські села на Волині, а згодом також в Галичині.

Акція тривала кільканадцять місяців. Траплялися ночі, коли атаковано кількадесят, а то й кількасот польських селищ. Скрізь здійснювано заплановану масакру населення, вбиваючи усіх чоловіків,

Жінки і діти примушені були покинути свої домівки. Акцію проведено на те, щоб зробити місце для українського населення в нових кордонах майбутньої держави.

Розпочався масовий ексодус (вивіз) поляків з Волині до Генеральної Губернії. Але ті, хто лишився, стали створювати частини самооборони. Дійшло до кривавої боротьби, чисельних екзекуцій і акцій відплати між польським і українським підпіллям. У цих битвах, загинуло сто тисяч поляків і приблизно 20-ть тисяч українців.

До сьогодні не вияснено багатьох справ. що стосуються подій на Волині. Між істориками триває спір, в якому одні стверджують, що метою командування УПА було застрашити польське населення, акція мала примусити поляків покинути Волинь, тільки потім не вдалося опанувати спіраль насильства. Інші історики стверджують однак, що ці події були холоднокровно запланованим людовбивством.

Проблеми з узгодженням правди посилює факт, що успадкований від радянського КҐБ, український архів, в якому зберігаються документи УПА, надалі залишається недоступним для істориків з Польщі. Однак після розмов з польським президентом, президент Кучма запевнив, що у річницю подій на Волині, історики отримають повний доступ до цих документів.

Президенти порозумілися також щодо спільної підготовки урочистостей заради вшанування пам‘яті жертв волинських подій і узгодили, що 2004-тий рік буде Роком Польщі в Україні, а 2005-тий Роком України в Польщі.

Це добрі повідомлення, на які чекали ми майже 60-ть років. Можливо при цій нагоді вдасться здолати різниці в розумінні спільної історії Польщі та України. Можливо завдяки правді про події на Волині вдасться досягти повного замирення між обома народами. Це замирення, безперечно, буде одним з найважливіших фактів, які формують нове обличчя Європи.