Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Див. “Голос України”, 29 травня 2003 року, № 98 (3098)

Відкритий лист народних депутатів України з нагоди 60-річчя трагічних подій на Волині

Ми, народні депутати України – представники різних парламентських фракцій і прихильники різних політичних поглядів - беззастережно засуджуємо дії, що призвели 60 років тому до масової загибелі мирного польського населення на Волині. Ми закликаємо всі відповідальні політичні сили нашої країни напередодні відзначення 60 роковин цих трагічних подій підтримати нашу позицію. Адже жодні посилання на логіку національно-визвольної боротьби або інші міркування політичної доцільності не можуть виправдати застосування зброї проти цивільного населення. Вважаємо аморальними й напрочуд цинічними спроби вигородити осіб, які заплямували свої руки кров’ю жінок і дітей.

Значних втрат під час подій 1943-1944 років зазнало й мирне українське населення, зокрема у Грубешівському та Томашівському повітах на Люблінщині. Ми звертаємося до керівних кіл Польщі з закликом однозначно засудити дії, що викликали масову загибель мирного українського населення.

Вважаємо моральним обов’язком обох сторін належним чином вшанувати пам’ять про всіх жертв кривавих українсько-польських конфліктів того часу. Це тим паче потрібно, що впродовж тривалого часу правда про ті трагічні події старанно замовчувалася.

Вважаємо, що в цих умовах Верховна Рада України, інші вищі інстанції нашої країни мають виступити з заявами, спрямованими на історичне примирення з Польщею, безумовне засудження акцій знищення польської цивільної людності. Важливо також, щоб під час процедурпоминання загиблих представники польської громадськості та родичі загиблих мали змогу без перешкод провести релігійні служби, відвідати місця масових поховань і спорудити пам’ятники.

Так само важливо, щоб були встановлені всі місця загибелі мирних українців – жертв дій польських збройних формувань під час подій 1943-1944 років. Їхня пам’ять також має бути вшанована через встановлення відповідних меморіалів.

Слід також уважно поставитися до пропозицій про встановлення спільних пам’ятників жертвам волинської трагедії незалежно від їх національного походження. Ми вважаємо, що наш обов’язок - домогтися, щоб поминання загиблих сприймалося не як приниження національної гідності будь-якої сторони, а як виконання морального християнського обов’язку та крок до взаємопримирення.

Ми також вказуємо на неприпустимість спроб ряду громадських діячів і парламентарів своїм невиваженими, суто емоційними та псевдопатріотичними заявами спровокувати українсько-польські суперечки у справі волинської трагедії.

Б.Андресюк, Г.Астров-Шумілов, М.Баграєв, Т.Васадзе, В.Гошовський, Л.Давидова, Г.Дашутін, В.Драчевський, Л.Каденюк, Ю.Кармазін, М.Карнаух, О.Карпов, Л.Кириченко, С.Кіроянц, М.Круглов, Ю.Крук, П.Кузьменко, С.Ларін, В.Литвин, В.Мазуренко, В.Мусіяка, В.Наконечний, М.Павлюк, О.Петров, К.Поліщук, В.Потапов, О.Римарук, В.Самоплавський, Р.Сафіуллін, І.Сміяненко, М.Солошенко, Л.Супрун, Я.Сухий, С.Терещук, В.Тополов, Т.Чорновіл, В.Шепетін, В.Шкляр, Н.Шуфрич.

1 У оригінальному тексті вжито замість слів “остаточного примирення” слова “точного примирення”. Це є очевидною друкарською помилкою.