Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Ґжеґож Мотика: "Боюся, щоб поляки і українці не повернулися один до одного спинами з почуттям добре виконаного морального обов'язку"

Поступ 13 травня 2003 р. http://postup.brama.com

-- В Україні про події на Волині вголос почали говорити зовсім недавно. Чи в Польщі ця тема для досліджень також стала популярною за останні кілька років, чи дослідження провадилися і раніше?

-- У Польщі дослідження на тему Волині почали проводитися ґрунтовно після занепаду комунізму в 1989 році. До цього часу вивчення подій такого типу були заборонені. Зрештою, взагалі не можна було досліджувати присутності поляків на східних землях. Це стосується не лише західної Україні, але й західної Білорусі та Віленщини: на ці теми було накладене комуністичне ембарго. Але за десятиліття незалежності дослідження на ці теми просунулися далеко вперед. Щодо подій на Волині, то хоча серед польських істориків існують певні групи осіб, які по-різному дивляться на ті чи інші речі, та практично всі погоджуються між собою щодо засадничих моментів: що у 1943 році на Волині дійшло до масових вбивств польського люду, що це зробила Українська Повстанська Армія за наказом керівництва УПА на Волині. Щоправда, треба ще дослідити, чи цей наказ був виданий локальним волинським керівництвом, чи рішення йшло від центрального проводу ОУН(б)? Відомо також, що найкривавіша акція відбулася в липні 1943 року. Зокрема, 11 липня було винищено щонайменше 99 польських сіл разом з усім населенням. Через рік "антипольську акцію" було проведено також у східній Галичині. Але тут УПА виразно йшлося про те, щоб переселити поляків із цих теренів.

-- Ви назвали факти, з інтерпретацією яких польські історики в основному погоджуються між собою. А які факти спричиняють розбіжності в поглядах? Адже існують, напевно, у польських істориків якісь суперечки щодо цієї проблематики?

-- Таких моментів є багато, але це швидше проблема інтерпретації. Думаю, що найістотнішою є суперечка про причини, що призвели до трагедії. Польські історики виділяють кілька таких причин: діяльність і провокації німців і совітів, неможливість порозуміння між польським та українським партизанськими рухами, ідеологія українського інтеґрального націоналізму та політика ІІ Речі Посполитої щодо національних меншин. Тобто хоча в Конституції Речі Посполитої були гарантовані рівні права для всіх, та в практиці нацменшини, в тому числі і українці, часто були громадянами нижчої категорії. Отже, польські історики, в основному, сперечаються про дві останні причини: котра була важливішою? Яка стала визначальною при прийнятті рішення керівництвом УПА? Частина каже, що визначальною була причина політики ІІ Речі Посполитої, під час якої було зле трактовано українців і в результаті чого в українському суспільстві наростали антипольські настрої. Але є й інша група істориків, яка вбачає основну причину в існуванні українського інтеґрального націоналізму, а все інше називає другорядним.

Я особисто є прихильником тези, що визначальними є усі чотири причини і що в жодному випадку не можна говорити, що котрась з цих причин домінує над іншими.

-- А якщо говорити про дискусію, яка існує між польськими та українськими вченими? Що тут є предметом найбільших суперечок?

-- Як це не дивно, але дискусія між польськими й українськими істориками так само точиться навколо причин, що призвели до трагедії, та польської реакції на антипольські акції. Зрозуміло, що серед причин українські історики виділяють політику ІІ Речі Посполитої. До речі, в багатьох українських статтях на цю тему можна мало довідатися про те, що ж насправді тоді відбулося на Волині, натомість можна отримати ґрунтовну інформацію про причини, які до цього допровадили. І тут українські історики творять таку модель, що рішення УПА було закономірним і іншого бути просто не могло. Я з цим засадничо не погоджуюся. Взяти хоча б Тараса Бульбу-Боровця, одного з керівників так званої "першої" УПА, який протиставився вбивствам поляків і не підпорядкувався рішенню бандерівців винищити цивільне населення. Тарас Бульба-Боровець воював проти польських партизанів -- проти Армії Крайової, воював за незалежну Україну, але водночас відмовився нищити цивільне населення.

Друге питання -- це проблема реакції поляків. Польські історики визнають, що у відповідь поляки почали винищувати українців і що загинуло їх 15-20 тис. Проте ці акції не можна поставити на рівні з акціями УПА. Натомість українські історики неодноразово твердять, що польські акції мали ще більший розмах і що кількість українських жертв навіть дорівнювала кількості жертв польських...

-- Засадничі факти трагедії, що сталася у '43 р., уже відомі. Проте які ще існують "білі плями", які є цікавими для вивчення?

-- Думаю, що потрібно дослідити ще багато деталей. Немає сумніву, що було рішення волинської УПА про ліквідацію поляків. Але, наприклад, ми би хотіли довідатися більше про те, які були механізми появи цього рішення, для чого було прийняте таке рішення, чи це було рішення однієї особи чи цілого штабу.

-- У дискусії дуже важливо почути думку іншої сторони, інакше дискусії як такої не відбудеться. Наскільки в Польщі є відомою і популярною думка українських вчених, наприклад, на тему подій на Волині?

-- Донедавна українські історики мали дуже мало інформації щодо волинської трагедії. Це була просто тема табу. Зараз натомість можна спостерігати правдиву дискусію на цю тему. Фрагменти її доходять і до Польщі. Власне йдеться про передрук найцікавіших статей. Але цього все-одно замало. На мою думку, в Польщі є замало інформації про те, що взагалі така дискусія точиться в Україні. Тому направду тішуся, що в Любліні така зустріч була організована, і що там виступали українські історики.

-- Окрім причин, що призвели до тодішніх подій на Волині, зараз в Україні також активно дискутується питання, чи повинна вся Україна нести відповідальність за рішення, що тоді було прийняте кількома людьми. Зрештою, в Україні досі немає однозначного ставлення до ОУН-УПА і досі не відбулося реабілітації вояків УПА. Але все-таки, Ви як поляк, як науковець, який добре знається на цій проблематиці, якого жесту чекаєте від України?

-- Це дуже складне запитання. Бо, по-перше, це суто українська справа. І лише українці мають вирішити, як зараз реагувати на те, що тоді сталося на Волині. Чи відповідальність за трагедію падає на всю державу? У Польщі нещодавно точилася дискусія на тему Єдвабного -- такого собі маленького містечка, в якому поляки замордували місцевих євреїв. Ці поляки були звичайними людьми, які не репрезентували ані жодної політичної сили, ані організації. І хоча ці люди, швидше за все, діяли з німецьких інспірацій, але в Польщі визнано, що це були поляки, отже, моральна відповідальність лягає на всю Польщу. Чи польський досвід Єдвабного можна застосувати, говорячи про Волинь? На це питання мусять відповісти самі українці. Натомість, на мою думку, найважливішим є те, щоб назвати речі своїми іменами -- сказати, що тоді дійшло до вбивства поляків, що були масові винищення, що це стало результатом рішення провідників УПА -- це, по-моєму, найголовніше. Чи після того буде якийсь жест -- це вже справа українська. Важливо, щоб було погодження засадничих моментів.

Розмовляла Оля Ігнатова, Люблін