Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Травмована пам’ять

Інна Пукіш

http://www.wz.lviv.ua Високий Замок 27.02.2003 №39(2471)

Без взаємного прощення українсько-польські відносини і далі кровоточитимуть.

Польська сторона готова сприяти європейській інтеграції України і залучатиме до цієї підтримки країни Євросоюзу. Про це заявив під час свого візиту до Києва шеф Бюро національної безпеки Польщі Марек Сівєц. Поляки пропонують Україні своє плече, сподіваючись, що і сама вона докладе усіх зусиль для свого європейського поступу і цивілізованого розв’язання двосторонніх конфліктів, які ще кровоточать в українсько-польських відносинах. Одна з таких трагічних сторінок – волинська трагедія 1943 року.

У вівторок Марек Сівєц мав зустріч з Президентом України, на якій обговорювали шляхи поглиблення українсько-польських відносин. У відповідь на запевнення польського гостя щодо глибоко партнерських настроїв Польщі Леонід Кучма наголосив, що Україна готова активно підтримати поляків у здійсненні концепції “східної політики Євросоюзу”.

Напередодні діалогу з українським Президентом Марек Сівєц зустрівся з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином, який заявив, що Україна вважає недостатнім рівень відносин з Польщею і має намір посилити їх. “Є добра воля, є прагнення, є бажання зміцнити наше співробітництво, - сказав спікер. – Ті домовленості, які ми маємо, треба перевести у площину практичної діяльності”. Ця заява стосується, зокрема, створення українсько-польської міжпарламентської асамблеї, перше засідання якої запланували на весну.

Одна з головних тем, пов’язаних з візитом Марека Сівєца, - наближення 60-ї річниці збройного українсько-польського конфлікту на Волині, жертвами якого стали десятки тисяч поляків і українців. У ході зустрічей з українським керівництвом польські гості домовилися про підготовку заходів щодо вшанування пам’яті тих, кого не оминули ці трагічні події 1943 року. Вже у березні в Києві відбудеться наукова конференція, присвячена цій проблемі, куди запросять і польських експертів. “І українцям, і полякам треба знайти відповідь на просте запитання: “Якими словами змалювати все те, що відбувалося під час Другої світової війни?”. Коли частина українського суспільства мріяла про незалежну державу і водночас йшла на злочин. В цьому головна проблема. У нас є ще час, щоб вчені й інтелектуали змогли зблизити наші позиції та погляди”, - заявив Марек Сівєц. Зі свого боку українська сторона запропонувала відкрити доступ до всіх архівів як у Польщі, так і в Україні, щоб осмислювати волинську трагедію на основі точної і неупередженої інформації. У Києві також сподіваються, що примирювачем українців і поляків може стати Папа Римський Іван Павло ІІ.

А тим часом представники української еліти оприлюднили відкритий лист з приводу сумної річниці збройного конфлікту на Волині, у якому виклали своє бачення українсько-польського примирення. “Хоч якими ретельними будуть дослідження істориків, фактологічна правда – це лише половина справи. Навіть найнезаперечніші факти, якщо вони ляжуть на ненависницьку основу душі, стануть джерелом нової незгоди й нових історичних порахунків. Тому ми закликаємо обидва наші народи у сповідальному акті сумління знешкодити у своєму серці зерна ворожнечі, визнаючи цим самим нашу віру у вищу правду любові”, - йдеться у зверненні, під яким підписалися, зокрема, письменник Юрій Андрухович, ректор Львівського національного університету ім. Івана Франка Іван Вакарчук, директор Інституту історичних досліджень Ярослав Грицак, директор Інституту релігії та суспільства Українського Католицького Університету Мирослав Маринович, директор Інституту філософії НАН України Мирослав Попович, письменник, культуролог, літературний критик Микола Рябчук та багато інших авторитетних людей. Назвавши події на Волині “чи не найболючішою травмою в пам`яті нинішніх поколінь”, автори листа звернулися до українців і поляків, щоб вони прислухалися до слів президента Польщі Олександра Кваснєвського: “Глибока людська формула “вибачаємо і просимо вибачення” має сенс навіть тоді, коли над кимось не тяжіє безпосередня відповідальність за те, що відбувалося у минулому”. “Ми схиляємо голови перед тими українцями, які в роки воєнного лихоліття під тиском обставин і з власного вибору взялися за зброю, щоб захищати свою землю і свої родини… І складаючи їм шану, просимо всіх учасників згаданих подій, які сьогодні ще серед нас, а разом з ними і все українське суспільство по-християнськи простити провини тих, хто з польського боку став причиною їхніх понівечених доль. Водночас ми просимо вибачення у тих поляків, долі яких були понівечені українською зброєю”, - йдеться у листі. Його автори переконані, що перепусткою у майбутнє українсько-польських відносин має бути не сокира месника, а щире покаяння і добросусідство обох народів.

“Цей лист був задуманий ще у грудні, і писала його близько місяця ціла група авторів, - сказав у коментарі для “Високого Замку” головний редактор культурологічного журналу “Ї” Тарас Возняк, чий підпис теж стоїть під зверненням. - Він жодним чином не прив’язаний до якихось конкретних приїздів- від’їздів офіційних осіб Польщі чи України. Ми просто повинні осмислити події – що відбулося і чому так відбулося – щоб будувати майбутню українсько-польську співпрацю на доброму фундаменті. Безвідносно до того, якою б гіркою не була правда з обох сторін”.

“Безумовно, це звернення буде помічене, і його вже помітили, - коментує появу відкритого листа Мирослав Маринович . - Вже була реакція у польській газеті “Жечпосполіта”. Стаття написана дуже прихильно, але, думаю, не все, про що йдеться в листі, зустрінуть у Польщі схвально. Скажімо, наше абсолютне переконання у тому, що Україна ще не вшанувала, як слід, героїв УПА, у польському контексті не прозвучить. Оскільки більшість населення Польщі мислить категоріями штампу: ОУН-УПА – це злочинці. Зрозуміло, для нас така позиція не може бути прийнятною, тому ми намагалися показати, за що ми вибачаємося, а в чому полягає наша національна святиня. Але у Польщі вже віддавна лунають голоси, що бачення українсько-польських проблем лише у чорно-білих тонах (українці – це злочинці, а поляки – герої) не відповідає історичній дійсності, що поляки теж повинні переосмислити свою історію. Так що тут ми не обганяємо Польщу”.