Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Міст над Волинню

Марек Зюлковскі, Посол Республіки Польща в Україні

Відзначення 60-ї річниці трагічних подій на Волині було важливим випробуванням міцності і єдності польської політики по відношенню до України. Її основа переконує в тому, що Польща та Україна мають попереду передусім сучасність і майбутнє. Успіх полягає у тому, що інтерпретація польсько-українських подій не стала головним критерієм польсько-українського сьогодення. Особливо те, що суперечці щодо історії ми надали шляхетну форму зусиль до народного поєднання, так як у спільній заяві Президентів Республіки Польща і України "Про порозуміння та поєднання" п'ять років тому.

Підготовка річниці подій на Волині показала, що правда про цю трагедію є надалі болісною як для поляків, так і для українців. Доповіді Президентів РП і України і проголошена ними у Павлівці заява про поєднання, а також заява парламентів у зв'язку з 60-ю річницею Волинської трагедії залишаться у хроніці польсько-українського сусідства як одне з найбільш важливих його історичних досягнень.

Відновлення пам'яті

Майже рік в Україні інтенсивно і всезагально тривають дискусії на тему Волинської трагедії. Адже декілька поколінь радянських ідеологів працювали, часто успішно, над тим, щоб стерти багато сторінок української історії.

У Польщі ми часто розглядаємо історію України через призму польсько-українських подій, які відбулись на Західній Україні. Сучасна Україна, натомість, отримала значно ширшу перспективу, історія Польщі - це для неї передусім історія сусіда. Ми не можемо очікувати, що після 12 років незалежності Українці сформують єдиний і цілісний погляд на свою історію. Досить пригадати, наскільки різноманітні політичні і культурні фактори впливали протягом останніх століть на західну, південну і східну частини України. Окрім того, там, де поляки говорять, що де два поляка - там три точки зору, українці говорять, що де два українця - там три гетьмана. Це прислів'я має безпосереднє історичне підґрунтя: майже кожен з гетьманів проводив іншу політику. В Україні вже розпочалася дискусія на цю тему з приводу 350-ї річниці у 2004 році Переяславської угоди, відомої у Польщі завдяки постаті гетьмана Богдана Хмельницького і "Вогнем і мечем" Сєнкєвича.

Без висновку, хоча з добрим вступом

Як виглядають українські дебати на тему Волинської трагедії? Починаючи з осені минулого року - це кілька десятків повідомлень, докладів, статей або інтерв'ю у центральній і регіональній пресі, також кілька десятків програм і фільмів по телебаченню щомісяця. Правда про трагедію на Волині є, на даний момент, більш медіальним фактом, ніж обґрунтованою історичною точкою зору. Нам залишається відповісти самим собі, чи можуть здійснитись сподівання, щоб за рік була відкрита і стверджена в Україні вся правда щодо трагедії 1943-1944 рр. І усвідомлюючи, що це неможливо, ми повинні з повагою прийняти таку живу і драматичну дискусію. Вона також пов'язана з відкриттям досліджень тих подій, які довгий час були заборонені.

Одним з переломних моментів у цій дискусії стала зустріч Президентів РП і України 11 липня 2003 року і вшанування ними пам'яті жертв цієї трагедії і правди про неї. Часто задавалось питання, що ми почуємо від Президентів. Це не могла бути вся правда, оскільки в Україні знання про Волинську трагедію тільки формуються. Ми повинні дати історикам обох країн більше часу для дослідження і конфронтації власних тез. Сьогодні ми повинні потурбуватися хоча б, як це зробили Президенти, про представлення, згідної з правдою, логіки подій, тобто факту, що Волинська трагедія розпочалася з винищування польського народу.

Пам'ять про жертви

Одже, здається, що вшанування правди стало більш моральним постулатом, ніж визнанням масштабу трагедії поляків на Волині. Дуже важливою була також готовність вшанувати пам'ять жертв українською стороною. Ще донедавна це було неможливим. Ми маємо право вимагати від України вшанування місць, де загинули десятки тисяч поляків, доступу до них для родин загиблих. Здається, що урочистості 11 липня у Павлівці (Порицьку) були символічним здійсненням Україною цього морального обов'язку. Поряд з вшануванням пам'яті жертв Волинської трагедії можуть бути глибші роздуми про те, що важливіше: моральне і політичне вшанування пам'яті жертв, чи засудження тих, хто вчинив цей злочин. В Україні у радянські часи штучно розбудовували пантеон героїв, а жертвам надавали лише номери у військових статистиках. Ми можемо за допомогою вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії стати учасником відновлення історичної свідомості нашими сусідами, не тільки з точки зору героїзму, але також вартості людського життя.

Порозуміння та поєднання

Чи потрібні українцям порозуміння та поєднання з поляками? Зрозуміння - напевно. Поєднання - також, з приміткою, що багатьом українцям, особливо зі Східної України, бракує елементарного знання історії польсько-українських відносин. Потрібно визнати, що ця позитивна відповідь є незвичайним успіхом нашої політики. Почалось з відкриття кордонів та визнання незалежності України. Наша країна, не так як в XIX столітті далека Америка, стала для наших східних сусідів місцем сезонної роботи, навчання, політичних зустрічей і різноманітних торговельних зв'язків. Підвищився інтерес до польської мови. Кілька десятків українців вчить польську мову, і часто польською мовою викладаються управління чи бізнес. Така зацікавленість створила реальні підстави для переконання рішучої більшості українців в особливій вартості добросусідських стосунків з Польщею.

Не будемо обминати також факту існування середовищ, які неприязно ставляться до Польщі. Однак це середовища, які є другорядними, або окремі особи.

Міжнародний авторитет

Про ідею і причини підготовки до урочистості 60-тої річниці Волинської трагедії нас запитували у Києві дипломати багатьох країн. Вони вважають, що ушанування пам'яті жертв надає Польщі та Україні насправді міжнародний авторитет. Такими є результати французько-німецького чи польсько-німецького поєднання. Як ми знаємо з останніх років XX століття, не всі сусіди в Європі спромоглися на таке поєднання. Сьогодні поляків та українців розділяють не конфлікти і відкриті суперечки, а скоріше упередження, стереотипи і важка історія. Їхнє подолання стає черговою перепусткою до визнання міжнародними партнерами в Європі (і не тільки) стратегічного значення польсько-українського сусідства. Сьогоднішня дискусія навколо трагедії на Волині записала у цій перепустці перші речення: про відновлення пам'яті, про вшанування пам'яті жертв, про необхідність морального і політичного засудження цих подій. Можна також підкреслити, що полякам та українцям вдається будувати міст згоди і порозуміння, а не суперечки, між минулим і майбутнім. Українці одночасно доводять нам, що їхня зацікавленість Польщею йде не лише від потреб нинішньої політики і торгівлі, а також від почуття політичної та історичної відповідальності за дружнє сусідство з поляками.

Київ, 17 липня 2003 року.

Неофіційний переклад з польської