повернутися Ї-інформ

http://www.radiosvoboda.org/programs/ukandwd/2002/07/20020731145043.asp

Українська редакція Радіо „Свобода”
Середа, 31 липня 2002

Ганна Стеців

Міністерство закордонних справ Польщі не закрило, як планувалося, україномовну редакцію Радіо Полонія

Зменшило лише фінансування на підготовку й реалізацію програм українською мовою. Також звільнили редакторів – відомих симпатиків України, польських громадських діячів Мацєя Лентовського та Боґумілу Бердиховську, які багато зробили для популяризації в середовищі польської діаспори ідеї польсько-українського зближення.

Чутки про це, що польське Радіо Полонія перестане транслювати програми українською мовою кружляють уже кілька місяців. Може з того часу, як міністр закордонних справ Польщі Влодзімєж Цімошевіч відгукнувся про українську редакцію Радіо Полонія як про таку, що не виправдовує свого існування. Йшлося про те, що все менше поляків за кордоном слухає польське радіо українською мовою і що вкладені в це кошти не оплачуються. Треба сказати, що з цього приводу в Україні навіть кружляли спекуляції, мовляв, поляки закривають українське радіо. І тут необхідно внести ясність – йшлося про передачі п'ятої програми Польського Радіо для польської діаспори в Україні. Ці програми готувалися і транслювалися українською мовою. Не дасться не зауважити того факту, що заступник головного редактора п'ятої програми Польського Радіо Боґуміла Бердиховська є відомою громадською діячкою центроправиці, віддавна заангажованою в українські справи. Перші демократичні семінари в Україні, в яких брали участь такі знані польські політики, як Яцек Куронь, Богдан Борусєвіч, Ян Марія Рокіта не обходилися без Бердиховської. Рівно ж цю польську діячку не раз можна побачити в неділю в українській церкві у Варшаві. Без неї не обходиться жодна більш-менш важлива польсько-українська імпреза. Треба згадати також про десятки, якщо не сотні статей на тему польсько-українських відносин, які вийшли з-під пера Боґуміли або, як її називають в українському середовищі в Польщі, Боґусі Бердиховської. Так ось, будучи заступником головного редактора і відповідаючи за підготовку україномовних програм, Боґуміла Бердиховська робила все, аби існувала рівновага між програмами українською, російською, німецькою та англійською мовами, аби україномовні програми не були ні в чому гіршими від інших. Але 30 липня Боґумілу Бердиховську звільнили від керівництва п'ятою програмою Польського Радіо. А новий уряд радіо підписав з міністерством закордонних справ Польщі нову угоду. Згідно з цим документом привілеї дістали програми німецькою та англійською мовами. Навіть радіопрограми на есперанто будуть фінансуватися потужніше і матимуть більше ефірного часу, ніж програми україномовні. Це звичайно, промовистий факт і він дуже добре демонструє вагу, яку має в очах польського зовнішньополітичного відомства мова п’ятдесятимільйонного народу. Звичайно, не можна мати претензій до поляків за те, що вони не вважають за потрібне надавати по-українськи програми для польської діаспори у Львові, Києві, чи, наприклад, у Житомирі... Претензій мати не можна. Але, погодьмося, що певний гіркий осад від цієї історії залишається. До речі, від повного закриття україномовних програм врятували особисті розмови з міністром Влодзімєжем Цімошевічем і навіть з президентом Александром Кваснєвським достатньо авторитетних осіб з середовища польської та української еліти, в числі яких і Богдан Осадчук із Берліна.


Марекові Сівцові,
Міністрові Канцелярії Президента РП,
Шефові Бюро Національної Безпеки

5 липня 2002

Шановний Пане Міністр!

З повідомлень ЗМІ ми довідалися, що Польський Уряд планує припинити діяльність Української Служби Польського Радіо, заснованої у 1991 році з метою інформувати громадян України про події в Польщі, польсько-українське співробітництво, життя польської діаспори в Україні та української в Польщі та про польську і українську точку зору на всесвітні події. Українська громадськість дуже здивована таким розвитком подій, оскільки Президент РП Александр Квасьнєвський та представники Польського Уряду неодноразово заявляли про бажання Польщі інтенсивніше розмовляти зі своїми східними сусідами, особливо у період вступу Польщі до Європейського Союзу, про бажання Варшави ділитися з українцями своїм досвідом періоду економічної трансформації та залучення до євроатлантичних структур, а також про поширення через мас-медіа ідеї польсько-українського примирення. Останнє завдання, досягнення якого ставила і ставить перед собою демократична українська громадськість, ускладнене сьогодні запланованим запровадженням Польщею візового режиму. В цих умовах скорочення одного з каналів об’єктивного і зичливого інформування української громадськості, а також громадян Польщі, які розуміють українську мову, шкідливо відобразиться на стратегічних цілях, окреслених українцями і поляками задля спільного європейського майбутнього.

Звертаємося до Вас, Пане Міністре, із проханням зробити усе можливе, аби Українська Служба Польського Радіо працювала й надалі, виконуючи своє благородне завдання.

Возняк Тарас, філософ, політолог, головний редактор Незалежного культурологічного журналу "Ї"
Гошко Тетяна, історик, доцент Львівського національного університету
Грицак Ярослав, доктор історичних наук, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету
Зайцев Олександр, історик, доцент Львівського лісотехнічного університету
Кирчів Андрій, спеціаліст зі зв'язків з громадськістю ВАТ “Львівська пивоварня”
Кісь Оксана, етнограф, наукова співробітниця Інституту народознавства
Маринович Мирослав, професор, проректор Львівської Богословської Академії, директор Інституту релігії і суспільства
Павлишин Андрій, історик, перекладач, заступник редактора Незалежного культурологічного журналу "Ї"
Пограничний Олесь, журналіст, секретар українсько-польського медіатовариства
Подоляк Ірина, громадська діячка
Потятиник Борис, професор Львівського національного університету
Прихода Мирослава, філолог
Цибенко Лариса, літературознавець, перекладачка
Редько Дмитро, політолог, журналіст

Хома Тетяна, юрист
Чушак Христина, випускниця факультету міжнародних відносин ЛНУ
Юраш Діана, координатор медіа-проектів соціально-гуманітарного консорціуму “Генеза”


№116 03.07.2002 «День»

Варшава може припинити мовлення українською

Петро ДНІПРОВИЧ

Достовірні джерела, наближені до міністерства закордонних справ Польщі, повідомили українську службу Бі-Бі-Сі, що протягом найближчих тижнів зовнішньополітичне відомство, яке фінансує програму для закордону Польського радіо — «Радіо Полонія», припинить діяльність Української Служби Польського Радіо. Українська Служба Польського Радіо була заснована у 1991 році з метою інформувати громадян України про події в Польщі, польсько-українське співробітництво, життя польської діаспори в Україні та української в Польщі та про польську і українську точку зору на всесвітні події. Українська Служба Польського Радіо випускає кожного дня на коротких хвилях три години передач, крім цього на ультракоротких хвилях кожен день україномовне польське радіо слухають львів’яни. Згідно з планами МЗС Польщі, провідними редакціями Польського Радіо віднині мають стати служби есперанто, німецька та англійська.

Досі міністерство закордонних справ офіційно не повідомило, що буде закривати російську, українську та білоруську служби Польського радіо.

Міністр закордонних справ Польщі Влодзімєж Цімошевич, коментуючи ситуацію, сказав:

«На основі знань наших дипломатичних представництв та розмов з поляками, які мешкають на Сході, я смію твердити, що єдиною службою, яка має велике зацікавлення у всесвітньому маштабі, є служба есперанто. Я не зустрів поляка, який мешкає на Сході, який сказав би, що слухає «Радіо Полонія». «Отже, я замислююся, який є сенс витрачати громадські гроші при такій ефективності», — сказав міністр Цімошевич.

Заява відомства закордонних справ Польщі про бажання розвивати насамперед службу есперанто за рахунок української чи білоруської є щонайменше незрозумілою. Адже, як український оглядач, смію твердити, що українську службу Польського Радіо в Україні слухає не лише наша польська діаспора, але насамперед українці, а журналісти часто користуються роботою цієї структури у щоденній роботі, коли доводиться аналізувати польську зовнішню політику, або події в Польщі. Крім цього, неодноразово доводилось чути від речника українських інтересів на міжнародній арені, президента Республіки Польща Александра Квасневського та керівника польської дипломатії Влодзімєжа Цімошевича заяви про бажання Польщі інтенсивніше розмовляти зі своїми східними сусідами, особливо у період вступу Польщі до Європейського Союзу. Польські лідери часто говорили про бажання Варшави ділитися з українцями своїм досвідом періоду економічної трансформації та залучення до євроатлантичних структур, а також про поширення через мас-медіа ідеї польсько-українського замирення. Українські оглядачі та суспільство чули з Варшави голоси про прагнення переконувати українців, що запровадження Польщею візового режиму буде можливо найменш дошкульним для українських громадян. Врешті, на останьому економічному саміті в червні в Жешуві президент Польщі Александр Квасневський в черговий раз підкреслив необхідність перенести ефективність польсько-українського співробітництва з президентського рівня на рівень підприємців та суспільств.

Питання в тому, як це можливо здійснити, якщо під загрозу поставлено єдину україномовну радіостанцію з Варшави? Беручи до уваги великі заслуги президента Квасневського та колишніх міністрів закордонних справ Польщі Броніслава Геремека та Владислава Бартошевського, чинного міністра Влодзімєжа Цімошевича, у розвитку польсько-українського співробітництва, а також бажання Варшави підтримувати тісний зв’язок iз українським суспільством та формувати не лише свою східну політику, але у майбутньому — також і спільну зовнішню політику ЄС, було б логічно сподіватися на подальшу підтримку польським МЗС роботи української служби Польського Радіо. Відкриваючи українську службу Польського Радіо в 1991 роцi, Варшава продемонструвала, що серйозно ставиться до Києва. Теперішнє рішення польської влади і в Україні, і в Польщі схильні характеризувати якщо не як крок назад, то, принаймні, як серйозну зміну акцентів у політиці.