Ї-дискусія
Для Ющенка це «питання честі». А для нас?
Аскольд ЄРЬОМІН
Високий Замок, 27.04.2005 №77(3009)
“А що кажуть у Львові про Цвинтар Орлят? - запитував мене у Варшаві практично кожний співрозмовник. - Ваш Ющенко, коли тут був, сказав, що до кінця червня відкриють”.
Що я мав відповісти? “Можливо, відкриють. Але, не виключено, що домовитися буде нелегко”… Співрозмовники щиро дивувалися. “Навіть зараз, після того, як поляки захоплено підтримали помаранчеву революцію? У Польщі це не сприймуть”. Я не впевнений, що всі львів’яни розуміють, наскільки важливою для майбутнього польсько-українських відносин є справа військових поховань на Личакові. Можливо, жителі міста Лева прислухаються до Ющенка, якого (принаймні, на словах) вони так гаряче підтримують? У Варшаві Президент України сказав, що справа Цвинтаря Орлят є для нього “питанням честі”.
Про Цвинтар Орлят Ющенкові нагадав у Варшаві його польський колега - великий друг України Кваснєвський. “Цей проект має символізувати наші нові відносини, - відгукнувся Ющенко. - Це та мить, коли українська сторона повинна продемонструвати високу духовність, моральність, коли вона має згадати настанови Івана Павла ІІ. Впевнений, що на це питання українська сторона дасть гідну відповідь”. У Варшаві Ющенко також заявив: “Беремо відповідальність за врегулювання справи Цвинтаря Орлят”. А польські ЗМІ, посилаючись на прес-службу нашого Президента, повідомили: “справу має бути залагоджено до кінця червня”.
Попросивши львів’ян “простягнути полякам руку”, Ющенко перерахував чотири досі не узгоджені двома сторонами питання, через які, власне, польські військові поховання на Личакові досі офіційно не відкрито. Це напис на плиті Могили невідомого солдата (поляки хочуть, аби там ішлося про “героїчно” загиблих воїнів), встановлення кам’яних левів, що нібито є символом польського Львова, меч-“щербець” на плиті, який нібито символізує польську військову експансію на “східні креси”, а також пам’ятники загиблим у 1920 році американським льотчикам і французьким піхотинцям.
При бажанні аргументи для мотивації сприйняття чи несприйняття позицій, які обстоювали досі польська та українська сторони (а точніше, Рада охорони пам’яті війн і мучеництва й Львівська міська рада), знайти дуже легко.
У війні з українцями поляки гинули “героїчно”? Такий напис є неприпустимим, бо у 1918 році поляки вели несправедливу, загарбницьку війну, в якій справжніми героями були українці…
Кожна країна має право сама визначати, як загинули солдати, що воювали за її інтереси. Визнавши, що противниками українців були “герої”, ми підкреслюємо велич українського військового подвигу: адже на рівних битися з героями можуть лише герої!
Величезні фігури левів перетворять цвинтар на помпезний пантеон польської військової слави…
У Львові стільки левів, що цих двох ніхто й не помітить! На гербі міста теж лев - чому він не символізує “польськість” Львова?
Навіщо на плиті меч? Хай буде хрест. Меч-“щербець”, защерблений колись на київських Золотих воротах, є символом перемоги польської зброї.
Це військове поховання, тому там має бути меч. І хтозна, де його “защербили”? Зрештою, можуть поміняти на інший - цілий…
Це цвинтар, а не мистецька галерея - навіщо там пам’ятники? До того ж прах цих французів і американців вивезено зі Львова…
Кому заважатимуть фігури пілотів і піхотинців, що загинули у польсько-більшовицькій війні? Не з українцями ж вони воювали!
Якщо дискусія щодо поховань на Личакові знову піде в такому ключі, то, боюся, “питання честі” нашого Президента знову зависне у повітрі (з приводу Цвинтаря Орлят Ющенко звертався до львів’ян, ще коли був прем’єром). Цю дискусію можна вести нескінченно! І кожна зі сторін у чомусь матиме рацію…
Де вихід? Треба шукати компроміс. Чи можливий він без взаємних поступок? Звичайно, ні. Хто першим має на них відважитися? Це питання залишу без відповіді. Просто нагадаю: поляки щиро підтримали нашу помаранчеву революцію, не згадуючи про те, що у Львові не вирішено болюче для них питання. Поляки допомагали українцям не тому, що сподівалися - “ми зробимо разом із ними революцію, а вони нарешті відкриють Цвинтар Орлят”. Ні, поляки були разом із нами тому, що побачили: ми, як і вони, готові боротися за свою свободу, ми, як і вони, хочемо жити в демократичній державі, хочемо сповідувати європейські цінності. (А це, зокрема, історична толерантність, здатність порозумітися й простити нагромаджені минулими конфліктами, навіть кривавими війнами, глибокі образи). Підтримавши помаранчеву революцію, поляки підтримали Україну. Підтримавши Україну, поляки раз і назавжди підтвердили: як би вони не любили Львів, яке б місце він не займав у їхніх серцях, це місто буде українським - ЗАВЖДИ. Навіть якщо цвинтар справді стане схожим на “пантеон польської військової слави”… Українському Львову це не загрожуватиме.
Не можна забувати і про велику політику. Ну не може, не має права Україна, що розпочала нелегкий шлях до Європейського Союзу, псувати відносини з Польщею! Варшава є нашим найбільшим і, зізнаймося щиро, наразі єдиним “європейським адвокатом”. Львів’яни багато говорять про те, що підтримують Ющенка. Європейський вибір є для Президента не менш важливим “питанням честі”, ніж Цвинтар Орлят… Маємо довести, що для нас також.
Чи знайдуть полеглі нарешті вічний спокій?
“Я просив львів’ян про це, будучи ще прем’єром, а тепер прошу їх як президент якомога швидше закінчити суперечку навколо “Цвинтаря Орлят”. Це слова Президента України В.Ющенка, сказані ним польському виданню “Gazeta wyborcza”. Дійсно, час іде, а проблема залишається і надалі.
Вже, мабуть, кожен львів’янин чув, скільки суперечок точиться навколо “Цвинтаря Орлят”. І зустрічалися українська та польська сторони, і вели переговори, однак проблема залишається невирішеною. Видається, що компроміс вдасться знайти ще не скоро. Директор Личаківського кладовища І.Гавришкевич зазначає, що польська сторона самовільно встановила на центральній могильній плиті меч замість хреста. Його ж українські історики вважають символом загарбання українських земель. До центральної могильної плити приносять квіти як поляки, так і українці. Однак львівські міські депутати вважають, що поляки, опираючись на делікатність української сторони, просто намагаються скористатися моментом.
Другим моментом конфлікту є напис на центральній могильній плиті. Свого часу Львівська міська рада затвердила такий варіант напису: “Невідомим польським воїнам, полеглим за Польщу у 1918 – 1920-х роках”. Польська сторона вимагає додати слово “героїчно”. З однієї сторони, нагадує директор Личаківського кладовища І.Гавришкевич, колись ці воїни боролися проти Західно-Української Народної Республіки. Українська сторона посилається на текст Женевської конвенції, де сказано про те, що питання облаштуваня військових поховань стосується тієї сторони, на території якої вони розташовані. Питання, здавалося б, на цьому і повинне було б вичерпатися. Однак конфлікт не вчухає.
На даному етапі офіційного відкриття Пантеону ще не було, але всі поховання впорядковані згідно з тими рішеннями, які прийняла сесія Львівської міської ради. Чи не час зацікавленим сторонам піти на взаємні компроміси і нарешті вирішити всі спірні питання, щоб нам і нашим нащадкам не було соромно перед прийдешніми поколіннями?
Компроміс міг би бути близьким, була б добра воля зацікавлених сторін. Скажімо, голова Об’єднаних товариств депортованих українців В.Середа запропонував у написі на центральній плиті замість слів “невідомим польським воїнам…” викарбувати слова “невідомим полякам…”.
Війна була братовбивчою, саме про це, на думку львів’ян, мала б свідчити меморіальна таблиця. Але, здається, суперечки довкола написів – лише дрібниця на фоні загальної тяганини із офіційним відкриттям цвинтаря. Звичайно, українській стороні також необхідно висунути вимогу щодо впорядкування українських військових поховань на території Польщі, яких там налічується також немало. Але це не повинно заважати знаходженню компромісу українською та польською сторонами у вирішенні конфлікту з відкриттям "Цвинтаря Орлят” у Львові. Ми усі прагнемо у Європу. Тож чи не час навчитися розв’язувати конфлікти по-європейськи, шануючи один одного та пам’ять полеглих?
М.Тарнавський, політолог, заступник начальника Управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної адміністрації
Львівська газета, 12 квітня 2005 № 65 (631)
Політичне зобов’язання
Учора Президент України відбув із дводенним офіційним візитом у Польщу – державу, яка завжди активно підтримувала демократичні процеси в нашій країні і глава якої відіграв вагому роль у мирному завершенні помаранчевої революції.
Головною подією візиту стало відкриття Року України в Польщі. Коментуючи її, Віктор Ющенко заявив, що розцінює це як великий гуманітарний проект, який ставить своїм завданням показати нову країну, представити полякам наше мистецтво, культуру, традиції, аби вони краще зрозуміли Україну й українців.
Віктор Ющенко провів зустріч із президентом Польщі Алєксандром Кваснєвським у форматі “віч-на-віч” і в розширеному колі. Як повідомляє прес-служба В. Ющенка, за її результатами підписано угоду між Кабінетом Міністрів України й урядом Республіки Польща про академічне визнання документів про освіту та рівноцінність ступенів, а також угоду між урядами держав про співпрацю у сфері інформатизації.
Президенти Польщі та України обговорили питання активізації двостороннього співробітництва й тему інтеграції нашої країни до Європейського Союзу. Алєксандр Кваснєвський укотре нагадав що Варшава підтримує європейського курсу української держави.
– Ми переконуватимемо Європу, що Україна має знайти місце у ЄС, – наголосив президент Польщі.
Віктор Ющенко закликав польську сторону до лібералізації візового режиму з Україною. Президент Польщі висловив свою підтримку, заявивши, що ЄС повинен подумати про студентів, молодь, науковців, і пообіцяв сприяти обговоренню цієї проблеми. Також було порушено питання щодо перетину українськоо-польського кордону.
– Це не є честю для нас, коли дві-три тисячі машин чекають на кордоні, – сказав Віктор Ющенко.
За результатами розмови, глави держав пообіцяли доручити відповідним міністерствам і відомствам упродовж двох тижнів подати ініціативи щодо оптимізації роботи пропускних пунктів.
Також сторони обговорили декілька інших тем, таких як урегулювання придністровського конфлікту, ситуація в Іраку та можливість спільних проектів із відбудови країни. Особливу увагу лідери держав приділили газовому консорціуму і спільній участі в енергетичних проектах. Окрім того, як повідомив Віктор Ющенко, Україна ініціює проведення багатосторонніх переговорів стосовно добудови нафтопроводу “Одеса-Броди-Гданськ”.
На думку українського Президента, це – раціональний проект, один із найважливіших на континенті за останні десять років. Єдине, що заважало проекту повноцінно функціонувати, за словами Віктора Ющенка, його занадто велика політизація.
– Тепер українська сторона відкидає політичні нюанси проекту і виходить із того, що він є раціональним, – заявив Президент України.
Серед найважливіших питань зустрічі, які віддавна перешкоджали в нормалізації польсько-українських відносин, – вшанування місць історичної пам’яті. Віктор Ющенко зауважив, що йому буде надзвичайно приємно взяти участь в офіційному відкритті каплиці-пантеону над могилою Михайла Вербицького, яке відбудеться сьогодні.
– Україна бере політичне зобов’язання до червня остаточно вирішити питання щодо “Цвинтаря Орлят” у Львові, – пообіцяв Президент України.
Варто зазначити, що виконання цієї обіцянки залежить, передовсім, від міської ради Львова.
Член комісії з військових поховань Львівської міськради Андрій Стецьків дивиться з оптимізмом на це зобов’язання.
– Нині ми маємо унікальну нагоду, щоб остаточно розв’язати питання польських військових поховань, – сказав у коментарі “Газеті” Андрій Стецьків. – Для цього найперше потрібно бажання всіх сторін. Наша комісія звернеться з ініціативним листом до Віктора Ющенка, в якому ми дамо відповідь на польські пропозиції. Після цього узгоджуватимемо з польською стороною подальші подробиці.
Як повідомив Андрій Стецьків, сторони розходяться щодо чотирьох пунктів. По-перше, українська сторона пропонуватиме замінити в основному написі на “Цвинтарі Орлят” “Невідомим польським воїнам, героїчно полеглим за Польщу в 1918-1920-х роках” слово “героїчно” на “самовіддано”. По-друге, на думку депутата, варто погодитися на встановлення на цвинтарі пам’ятників американським авіаторам і французьким піхотинцям. Натомість українська сторона не підтримує пропозиції спорудити пілони левів, оскільки леви – гербові символи Львова. Нарешті, вона категорично відкидає змогу встановити на цвинтарі меч-”щербець”. Андрій Стецьків вважає його символом загарбницької політики тодішньої польської держави і пропонує замінити на хрест.
Урегулювання конфлікту навколо “Цвинтаря Орлят” упродовж трьох місяців видається доволі примарним. Із певністю можна сказати одне: розв’язання питань вимагатимуть важких переговорів та активного пошуку компромісів і з польської, і з української сторони.
Підсумовуючи зустріч зі своїм польським колегою, Президент України подякував усім присутнім за чудову атмосферу, в якій проходит візит і заявив, що наша держава завжди пам’ятатиме і високо цінуватиме роль Польщі та, зокрема, президента Кваснєвського, які виступили гарантами врегулювання ситуації під час найважчої політичної кризи в листопаді 2004 року.
Сьогодні Президент перебуває в Підкарпатському воєводстві, в Перемишлі та Млинах. Там, як планували, Віктор Ющенко візьме участь в офіційному відкритті каплиці-пантеону над могилою Михайла Вербицького і зустрінеться з українською громадою.
Тарас Бик
Дискусія на «Цвинтарі Орлят»
11.04.2005
Антін БОРКОВСЬКИЙ „Україна молода”
11—12 квітня Президент України їде з офіційним візитом до Варшави. Візит, за задумом, насичений не так нагальною потребою, як політичним символізмом, адже Польща — найвірніший європейський партнер України. Планується, що самим фактом цього візиту Віктор Ющенко відкриє Рік України в Польщі.
Ющенко планує у вівторок вклонитися могилі Вербицького — автора Гімну «Ще не вмерла Україна», який похований у Східній Польщі. Але це подія для українців, а не для поляків. Непоганим дарунком полякам, як гадалося в Києві напередодні, стало б офіційне відкриття львівського військового «Цвинтаря Орлят». Проте є сумніви, що львівські власті так просто подарують таку нагоду.
Вага «Орлят» для поляків помітна. Так, посол РП Марек Зюлковський минулого тижня приїздив до Львова саме для обговорення цієї теми з місцевими властями.
Напруга навколо відкриття у Львові польського військового меморіалу, який має назву «Цвинтар Орлят», розгорається з новою силою. Те, що мало стати кроком назустріч, якщо не сказати — подарунком Віктора Ющенка при зустрічі з президентом Польщі Александром Кваснєвським, незабаром може виявитись ляпасом національній гідності Польщі.
Відновлення конфлікту почалося з необачної фрази секретаря ради Охорони пам'яті боротьби та мучеництва Анджея Пшевозніка про те, що поляки сподіваються на потепління клімату у справі цвинтаря після помаранчевої революції. Нічого надто «провокаційного» Пшевознік не сказав, але його виступ полонофобські кола потрактували як спекуляцію на доброму ставленні українців до Польщі після помаранчевої революції. Я щиро сумніваюсь, що добре обізнаний з ситуацією Пшевознік мав намір шантажувати українців революційною допомогою. І навряд чи сотні поляків, котрі поїхали в революційну Україну, спеціально сподівались на подяку. Не той гонор. Навряд чи й президент Кваснєвський літав до Києва, перекресливши стосунки з Росією, заради того, щоби «розкрутити» міську раду на відкриття майже збудованого меморіалу.
Загалом справа відкриття цвинтаря являє собою клубок навмисно сплутаних проблем. Перша — спроба трактувати полонофобами польський меморіал винятково як військове поховання і розглядати його, апелюючи до Женевської конвенції, що вимагає тримати військові поховання в стані «санітарної побілки». Друга — намагання долучити до нього огидні торги з приводу занехаяних у Польщі українських цвинтарів, котрими, за логікою речей, мала би опікуватись українська держава. І третій — це невпорядкованість розташованого поруч із «Цвинтарем Орлят» Меморіалу воїнам Української Галицької Армії.
Окремо стоїть особиста мотивація борців за «невідкриття» цвинтаря. Директор музею-заповідника «Личаківський цвинтар», на території котрого розташований польський меморіальний комплекс, Ігор Гавришкевич, який відповідав за створення комплексу воїнам УГА, справу так і не завершив, адже постав непереконливий, порівняно з польським меморіалом, і сумнівної художньої цінності комплекс. Це в той самий час, як уже легендарний міський голова Любомир Буняк волів би зайнятись перебудовою Високого Замку до 750- річчя міста замість, наприклад, створення українського меморіалу.
Меморіальний комплекс варто або відкривати цілісним, або не відкривати взагалі. Натомість каменями спотикання і торгів є центральний напис, фігури левів з написами «Тобі, Польще» і «Завжди вірні», жалобні фігури американського авіатора і французького піхотинця, котрі не мають жодної мілітарної навантаженості, і зображення меча, який потрактований як символ польського експансіонізму «меч-щербець», що був надщерблений об Київську браму за часів Русі. Зрештою, лише останній може «тягнути» на мілітарний символ, і то при бажанні, адже має хрестоподібну форму, котра відповідає солдатському похованню.
Справу «Цвинтаря Орлят» намагаються подати крізь призму уособлення полонофобів — підбурювачів з міської ради з національними інтересами. Найцікавіше, що проводиться подібне уособлення тим таки десятком націоналістів з міської ради, котрі приватизували голос громади і говорять від її імені. Саме вони є найактивнішими під час створення депутатських груп і комісій, дотичних до справи Меморіалу.
Чомусь польсько-українська «війна» в присутніх викликала асоціації з Другою світовою, а аналогії проводяться просто образливі. Неможливість відновлення польського меморіалу порівнюють із неможливістю створення нацистських пам'ятників у Вроцлаві. Тим більше непереконливими є намагання потрактувати символи Львова меморіальні «фігури левів» як намагання продемонструвати перемогу польської зброї. Очевидно, що монтували левів, бо і бої точилися саме за Львів? Наразі борці з польською присутністю не зауважили, що у Львові майорить польський прапор, і є символ польського експансіонізму та шовінізму — польський орел, щоправда, на Генконсульстві. Невже це спровокує закриття консульства?!
Львівська газета, 08 квітня 2005 № 63 (629)
Тест на європейськість
Відкриття цвинтаря польських військових поховань на Личаківському кладовищі, відомого громадськості як “Цвинтар Орлят”, має всі шанси на ще одне відтермінування.
Депутати і громадськість Львова хочуть нарешті закрити це питання. Але всі вони одностайно стверджують: не можна йти на поступки польській стороні в усьому, особливо, що стосується національних взаємовідносин і мілітарних символів.
На “круглому столі” громадськість Львова говорила про вироблення єдиної позиції щодо польських військових поховань. Отже, українська сторона пропонує: щодо напису на центральній плиті – не вписувати слова “героїчно”, а залишити текст у попередньому вигляді: “Невідомим польським воїнам, полеглим за Польщу в 1918-1920-х роках”. Окрім цього, українці хочуть, аби напис був польською й українською мовами. Поляки ж наполягають на написі лише рідною полеглим мовою.
Політики та громадськість також вважають неприйнятними встановлення відреставрованих поляками пам’ятників американським летунам і французьким піхотинцям. Хоча Андрій Стецьків, член комісії з військових поховань, певен, що львів’яни нічого не втратять, якщо ці пам’ятники з’являться.
Третій момент: встановлення біля пілонів левів із польськими гербами та написами “Тобі, Польще!” Проти цього категорично виступили всі учасники “круглого столу”. Левів не потрібно, оскільки це гербові символи Львова, про що вже неодноразово йшлося.
Не буде й меча-“щербця”. Усунути з центральної плити цю деталь, встановлену вже наприкінці ХХ століття, пропонує українська сторона. Згідно з легендою, цей меч польський король Болеслав Хоробрий надщербив об київські Золоті Ворота. “Щербець” є також символом коронації польських монархів, який розуміють як символ польського панування на наших землях. “Меч-“щербець” – символ польської зброї, мілітаризму. Йому тут не місце. Це занадто”, – наголосив Володимир Рудницький, депутат міськради. Андрій Стецьків, зокрема, запропонував замінити меч-“щербець” на хрест.
“Ми повинні максимально виважено підійти до вирішення негараздів. Наш Президент здійснює політику на вхід України в Європу, а там є свої цінності. Тому мусимо підходити під певні стандарти. Позитив від вирішення проблеми буде виграшним для України геополітично”, – зазначив він.
Натомість від інших осіб можна було почути чимало нарікань. Мовляв, у Польщі не переймаються станом українських військових поховань,
і ніхто з українських політиків не висуває стосовно цього жодних претензій. Володимир Рудницький, зокрема, стверджував, що бачив поховання вояків УПА в Польщі, де на плитах було написано, буцім це воїни “СС”. Андрій Стецьків зазначив: якщо ми поважаємо себе, то повинні бути гордими й виділити кошти для впорядкування військових поховань на території Польщі.
“Ви поїдьте до Вроцлава, – радив присутнім Ярослав Лемик, член комісії з військових поховань, директор Благодійного фонду “Карітас-Україна”. – І подивіться на німецькі цвинтарі, які там залишилися. Якщо знайдете написи на плитах німецькою, то я запрошу вас до ресторану”.
Залишається сподіватися, що і польська сторона нарешті припинить політичне нагнітання проблеми і підходитиме до польських військових поховань з метою вшанувати пам’ять полеглих.
Віра Карпінська
Личаківська розвідка
Вікторія ПРИХІД
Поступ, 22 березня 2005 р.
До Львова приїхав генеральний секретар Ради охорони місць пам'яті, боротьби та мучеництва Республіки Польщі Анджей Пшевознік. До його честі, він зустрівся з представниками міської ради, хоча раніше поважний польський гість мав намір розмовляти лише з намісником Львівщини. Як зауважив заступник міського голови Василь Білоус, а також голова спеціальної комісії з військових поховань Львівської міськради, можливо, не останню роль у цьому відіграв і "Поступ", який порушив проблему участі міської ради в переговорах, що мали стосуватися польського пантеону.
Отож, поляки передумали говорити про таке дражливе для Львова питання поза спиною міськради, як вони це зробили торік. Додамо, що донині з представниками міста поляки не розмовляли близько трьох років. Тому сьогоднішню зустріч радше слід трактувати як розвідку, аніж як спробу реально вирішити проблему.
"Нинішній візит -- це вступна зустріч, консультаційна. Наступного разу, маємо надію, буде більше конкретики", -- сказав Анджей Пшевознік. Він погодився, що надію на врегулювання проблеми Цвинтаря орлят їм дав саме Віктор Ющенко. "Ми хочемо використати ситуацію, яку створила декларація Ющенка. Така конкретна розмова дозволила сподіватись на розв'язання цієї проблеми. Наголошую на одній речі: ми хочемо, щоб справа, яка триває кілька років, нарешті завершилася з користю для обох сторін, щоб і ті поляки, які емоційно пов'язані з цим цвинтарем, і українська сторона були задоволені", -- каже польський гість.
Досить лаконічним він був щодо компромісів, на котрі готова польська сторона. "Ми готові до розмов, а це -- найважливіше", -- сказав Анджей Пшевознік. Справді якихось намірів піти на поступки з боку поляків українська сторона так і не зауважила. "Як тільки мова зайшла про скульптури левів з написом "Тобі, Польще", як вони одразу заявили, що без левів розмови не буде", -- говорить Василь Білоус. Нагадаємо, що з цими скульптурами категорично не погоджується громадськість, яка вважає, що леви з написами символізують польськість міста і підтверджують претензії поляків на Львів.
Але, крім цих символічних тварин, суперечливими моментами залишаються встановлення пам'ятників, написи на головній плиті, пілонах та меч-щербець.
Сам пан Пшевознік побував на Личаківському цвинтарі і сказав, що загалом задоволений тим, як за територією доглядають працівники. "В цілому враження добре. Є трохи роботи, як завжди буває після зими... Дещо треба переглянути, дещо впорядкувати..." -- сказав він "Поступу". Але згодом, за його словами, до Львова має ще приїхати комісія, яка й оцінить стан поховань.
Тобто справді не було якоїсь конкретики. Очевидно, пан Пшевознік приїжджав лише для того, щоб прозондувати ситуацію у Львові перед візитом Віктора Ющенка до Польщі, можливо, щоб сформувати низку нових вимог.
Ющенкові розкажуть про Цвинтар орлят
Вікторія ПРИХІД
Поступ, 3 березня 2005 р.
Львівські депутати вчитимуть Віктора Ющенка української історії. Йому це конче необхідно, принаймні для того, щоб зрозуміти позицію львівської громади щодо польських військових поховань. Так вважають члени спеціальної комісії з військових поховань Львівської міськради, які вчора вирішили звернутися до Президента України з поясненням того, чому львівській громаді так залежить на своїй позиції.
"Ми хочемо перерахувати ті суперечливі моменти, які у є справі. Хочемо описати ті речі, де ми вже поступилися. Є ціла низка питань, які ще від початку викликали спротив і депутатського корпусу, і громадськості. Щодо деяких ми поступилися. І хочемо пояснити це Ющенку, бо вважаємо, що його можуть неправильно інформувати", -- розповів нам міський депутат Андрій Стецьків, член цієї комісії.
Цікаво, що якихось зовнішніх причин зібрати комісію (засідань якої не було близько восьми місяців) не було. Ані сам Ющенко, ані інші високопосадовці з цього питання офіційно до львівських депутатів наразі не зверталися. Були лише натяки Ющенка під час його останнього візиту, що треба погодитись на компроміс.
"Ми просто хочемо виробити свою позицію. Щоправда, перед тим хотіли би провести "круглий стіл" з громадськістю Львова. І якщо хтось звернеться, ми вже будемо готові до цього. Якщо це буде польська сторона, візьмемо до розгляду її пропозиції і будемо шукати компроміс, який можливий, але не на межі образи", -- каже пан Стецьків.
Нагадаємо, досі каменем спотикання залишається остаточний напис на головній плиті польського цвинтаря, встановлення скульптур американським летунам та французьким піхотинцям, та узаконення пілонів, які були встановлені без дозволу міськради. Ці елементи, на думку депутатів, наголошують на польськості Львова, а також принижують честь і гідність українців.
Цікаво, що досі не відомо, хто першим (українці чи поляки) перерве мовчанку і розпочне діалог. Логічно, якби це зробили поляки. Адже вони з 2002 року, коли вислухали пропозиції української сторони, мовчали, і досі ніхто до Львівської міськради так і не звертався, очевидно, вважаючи за недоцільне. Краще ж притиснути до стінки поступливого Ющенка перед очима світової громадськості, тим паче на своїй або євросоюзівській території, аніж домовлятись безпосередньо з львів'янами.
Тому більшість львівської комісії настроєна чекати звернення поляків. Зрештою, полякам же це потрібно. Одначе в міськраді не всі з цим погоджуються. "Я вважаю, якщо ми хочемо йти в Європу, і не бажаємо якихось конфліктів, то мали би зробити цей крок назустріч. Це є теж елементом демократії", -- вважає Андрій Стецьків. За його словами, питання треба вирішити вже, щоб ним не спекулювали, особливо напередодні польських президентських виборів.
Тарасюк прогнозує вирішення проблеми Цвинтару Орлят до кінця року
18.02.2005
Міністр закордонних справ України Борис Тарасюк прогнозує, що питання з цвинтарем „Орлят” у Львові може бути вирішене до кінця цього року.
Про це він заявив на прес-конференції із міністром закордонних справ Польщі Адамом Ротфельдом у Варшаві, де Тарасюк перебуває із робочим візитом.
За його словами він торкнувся цього питання сьогодні під час переговорів. „Багато що залежить від львівської громади, але я прогнозую, що це питання буде вирішене до кінця цього року", - каже Тарасюк.
Плановане попередньо на 2002 рік відкриття меморіалу за участю двох президентів було заблоковане Львівською міською радою. В заяві Львівської міськради від 16 травня 2002 року зокрема говориться: “Ми категорично проти відновлення побудованого у міжвоєнні роки польського панування у Львові помпезного пантеону, що мав нагадувати сущим і майбутнім поколінням поляків так звану польськість Львова. Історія показала марність цих справ. Світова історія поки що не знала випадку, щоб народ незалежної країни на рідній землі споруджував подібні пантеони своїм колишнім поневолювачам. То ж український Львів не стане у цьому відношенні прикладом, гідним осуду та зневаги”.
Наприкінці 2002 року позиція львівських депутатів вже була трохи поступливішою - засадничо вони вже не були проти відкриття Цвинтаря Орлят, але не хотіли, щоб він був, як і перед війною, пантеоном вихваляння польського орла.
Основна проблема полягала у написі. Поляки спочатку наполягали на тексті "Невідомим солдатам, які героїчно загинули в боротьбі за не залежність Польщі в 1918-1920 роках”.
Згодом під час високої зустрічі у Києві від слова незалежність вирішили відмовитися. Проте остаточного компромісу щодо написів так і не було знайдено.
Чи вдасться вирішити це питання сьогодні, - покаже час. Однак зважаючи на той величезний кредит довіри, який є сьогодні у представників центральної влади, можна сподіватися на позитивне рішення львіських політиків. Щоправда варто також очікувати, що радикальне крило львівського політикуму, очевидно, чинитиме вирішенню цього питання суттєвий спротив.
Поляки міняють своїх героїв на американських пілотів
Поступ 1 березня 2003 р.
Поляки готові відмовитися від слова "героїчно" в написі на центральній плиті польських військових поховань Личаківського цвинтаря і погоджуються на такий варіант тексту: "Невідомим польським воїнам, полеглим за Польщу у 1918-1920 рр.", що його колись затвердила Львівська міська рада. Натомість польська сторона просить українців погодитися встановити на Личакові пам'ятник американським пілотам і французьким піхотинцям. Про це українського прем'єр-міністра Віктора Януковича на початку цього тижня повідомили голова Бюро нацбезпеки Польщі Марек Сівец і генеральний секретар Ради охорони пам'яті, боротьби та мучеництва Польщі Анджей Пшевознік, що перебували з візитом в Україні.
А львів'янам цю новину переповів відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увіковічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій Віталій Казакевич, який взяв участь у вчорашньому засіданні Комісії з військових поховань при Львівській міській раді. Учасники цієї комісії -- а це депутати міської ради, представники виконкому, музею "Личаківський цвинтар" та громадськості -- кажуть, що таке, доволі несподіване, бажання поляків поступитися своїми вимогами як компроміс трактувати не варто -- поляки радше просто погоджуються з частиною рішення, що його раніше прийняла Львівська міська рада.
Нагадаємо, що саме через те, що текст напису на центральній плиті польських військових поховань ніяк не могли узгодити, відкриття меморіалу на Личаківському цвинтарі перетворилося у перманентний українсько-польський скандал. Востаннє ця проблема загострилася торік улітку, коли український та польський президенти, попередньо домовившись між собою, оголосили дату урочистого відкриття польських військових поховань на Личакові. Однак львів'яни були, як і раніше, проти того, щоби визнавати польських вояків "героїчно загиблими", а від будь-якого іншого формулювання відмовлялися поляки. Після гнівних заяв президента Польщі Алєксандра Кваснєвського в Києві почали було навіть думати про те, щоби музей "Личаківський цвинтар" підпорядкувати столиці, однак аж так далеко справа не зайшла. Впродовж кількох місяців на українсько-польському кордоні над цим працювала спеціальна комісія, до якої входили представники обох країн. Але й там спільної мови не знайшли.
І ось нарешті поляки вирішили поступитися. Щоби пам'ятник американським пілотам було побудовано, вони фактично готові відмовитися від решти своїх личаківських вимог. А от чи піде на це тепер українська сторона, стане відомо уже 10 березня. Саме цього дня у Львові зустрінуться голова Державної міжвідомчої комісії у справах увіковічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій Валерій Череп, голова Львівської облдержадміністрації Мирон Янків, міський голова Львова Любомир Буняк та Анджей Пшевознік.
Відкриття польських військових поховань на Личаковському кладовищі дедалі затягується
06.02.2003
ЛЬВІВ. Відкриття польських військових поховань на Личаковському кладовищі дедалі затягується. У Львові очікують представників польської сторони, які мали б узяти участь у роботі спільної українсько-польської державної комісії. Повідомляє Галина Стадник:
На останній зустрічі у Варшаві обидві сторони запевнили одна одну, що питання найближчим часом буде вирішено. Зокрема, керівник Держбуду України Валерій Череп повідомляв, що не пізніше, як у лютому, спільна державна комісія розпочне роботу з залагодження текстових непорозумінь на центральній плиті меморіалу, але спочатку комісія, відповідно до українського законодавства, повинна прийняти цей новозбудований об'єкт. Голова Львівської облдержадміністрації Мирон Янків повідомив, що листи у відповідні польські управління з проханням направити до Львова представників комісії, замовника та підрядника з належною документацією, відіслано вже давно, проте ані представників, ані офіційні пояснення їх неприїзду до обласної адміністрації не надходили. За словами Мирон Янківа, польська сторона обіцяла, що після 21 січня розпочнеться робота, і всі питання буде розглянуто. Тепер, щоб прискорити цей процес, губернатор звернувся до посла України в Польщі, щоб домовленості таки виконувалися. В посольстві Республіки Польща в Україні "Німецькій хвилі" повідомили, що про домовленість знають, проте більшою інформацією не володіють. Тож питання меморіалу й надалі продовжує залишатися, як зауважив губернатор, у "нормативно-правовому" руслі.
З відкриттям “цвинтаря орлят” зволікає Польща?
Високий Замок 03.02.2003 №21(2453)
Ольга ТИШКЕВИЧ
Губернатор Львівщини Мирон Янків заявив, що польська сторона зволікає з відкриттям “цвинтаря орлят” у Львові. Про це повідомляють “Українські новини”. За словами Мирона Янківа, на сьогодні практично всі роботи з підготовки до відкриття меморіалу завершено. Залишилося тільки держкомісії прийняти поховання, але для цього необхідна участь польської сторони.
Керівник Львівської облдержадміністрації також повідомив, що на початку січня, під час відвідин Польщі в складі офіційної делегації, особисто передав запрошення польській стороні приїхати до Львова. Поляки пообіцяли, що до кінця січня приїдуть для узгодження всіх питань щодо “цвинтаря орлят”. Однак вони досі не приїхали і не повідомили про дату приїзду.
На переконання Мирона Янківа, перешкод для відкриття польського військового меморіалу немає. Наразі Львів намагається через посольство України у Польщі пришвидшити приїзд польської делегації та врегулювання відкриття меморіалу.