Львівські регіональні новини

№№ 276 (1048)

випусковий редактор: Наталія Зубрицька

19 червня 2002 р., середа, 17 год. 00 хв.

Громадські ініціативи

звернення

Почесні громадяни Львова запропонували Президенту України створити сприятливі умови для перенесення в майбутньому Пантеону Слави війська Польського у Львові на територію сучасної Польщі

Львів, 19 червня 2002 року, Медіа Простір. —

Почесні громадяни Львова художник Володимир Патик, композитор Микола Колеса, громадський діяч Юрій Шухевич, відомий футболіст Карло Мікльош, історик Ярослав Дашкевич та академік Олег Романів звернулися до Президента України Леоніда Кучми з відкритим листом з приводу ситуації, що склалася навколо відкриття польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові.

Подаємо повнотекстово:

“Вельмишановний пане Президенте України!

Від часу проголошення незалежності України у Львові існує інститут Почесних громадян міста. З нині сущих Почесних громадян лише 5 постійно проживають у Львові.

Саме ми, постійні мешканці Львова, почуваємося до обов'язку звернутися до Вас, шановний Леоніде Даниловичу, напередодні Вашої зустрічі з Президентом Польщі у місті Ряшеві.

Ми, люди старшого покоління, пам’ятаємо довоєнний Львів, воєнні лихоліття, післявоєнні втрати і надбання та встановлення нашої незалежності.

Протягом століть нас обпікало тавро меншовартості, бо ні поляки, ні росіяни не визнавали нашої державності.

Нам дуже не хотілось би, щоб нинішні відносини між нами і нашими сусідами несли на собі відбитки давніх кривд, несправедливостей і принижень.

Зараз ми рівні, бо маємо національні держави і хай Бог оберігає нас від намагань звеличувати нині здобутки і втрати минулих наших непорозумінь.

Не нам переконувати Президента України в природній потребі наших громадян дбати про національну та особисту гідність. Ми не можемо дозволити собі терпіти на нашій землі існування чи відтворення об’єктів у формі пам’ятних таблиць або монументальних споруд, що нагадують нам про наше підневільне колоніальне минуле.

Прикладів неповаги до нашої національної гідності на нашій же землі маємо багато. Та як мешканці Львова привертаємо Вашу увагу до Личаківського цвинтаря у нашому місті. Розділивши разом з більшовицькою Росією Україну і анексувавши Західноукраїнські землі, Друга Річ Посполита в міжвоєнний період відкрила військовий цвинтар оборонцям Львова і спорудила величний Пантеон Слави війська Польського на Личаківському кладовищі для відзначення перемоги Польщі над ЗУНР.

Нам прикро, що відновлюючи сплюндровані за радянської влади польські військові поховання часів Українсько-Польської війни 1918-1919 років, польська сторона домоглася відновлення Пантеону Слави війська Польського з довоєнною символікою та ідеологією.

Довоєнна українська громадськість Львова негативно сприймала ідею спорудження Пантеону Слави війська Польського. Подібно ж сприймаємо сьогодні ідею відновлення цього Пантеону.

Шановний Пане Президенте!

В ім'я справедливості, в ім'я добросусідства з Польщею і доброї пам'яті прийдешніх поколінь львів’ян про нас — нинішніх почесних громадян Львова і Вас — другого Президента України, просимо Вас розглядати польські військові поховання часів Польсько-Української війни 1918-1919 років і Пантеон Слави війська Польського на Личаківському цвинтарі у Львові як два окремі, незалежні комплекси, що несуть протилежні ідеологічні та моральні навантаження.

Віримо, що відкриваючи Польські військові поховання, які, до речі, є чи не найкраще впорядкованим військовим кладовищем в Україні, і меморіалу української Галицької Армії(без Пантеону Слави війська Польського) Ви створите сприятливі умови для перенесення в майбутньому Пантеону Слави війська Польського у Львові на територію сучасної Польщі.

В іншому випадку при будь-яких коливаннях наших взаємовідносин з Польщею Пантеон Слави війська Польського у Львові нагадуватиме львів’янам і всім українцям про принижену нашу національну гідність.

Уповаємо на Ваш Державний Розум”.

Громадські ініціативи

Звернення

“Пантеон тріумфу хай з часом переміститься до Польщі” — попросили у своєму відкритому листі почесні громадяни Львова польського Президента

Львів, 19 червня 2002 року, Медіа Простір. —

Почесні громадяни Львова художник Володимир Патик, композитор Микола Колеса, громадський діяч Юрій Шухевич, відомий футболіст Карло Мікльош, історик Ярослав Дашкевич та академік Олег Романів звернулися до Президента Польщі Олександра Кваснєвського із відкритим листом з приводу ситуації, що склалася навколо відкриття польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові.

Подаємо повнотекстово:

“Вельмишановний пане Президенте Польщі!

Ми, почесні громадяни міста Львова, що постійно мешкаємо у Львові, хочемо запевнити Вас, пане Президенте, в щирих почуттях дружби й поваги Львівської громади до поляків та польської Держави.

Наша і Ваша Незалежність дозволяє нам і Вам бути добрими сусідами і відповідальними партнерами в побудові нового спільного Європейського дому.

Старше покоління львів’ян добре пам’ятає довоєнний Львів, воєнні лихоліття , післявоєнні втрати та надбання і тернистий шлях до нашої Незалежності. Нам дісталися в спадок старі кривди, замулена історична пам’ять і спотворене розуміння чужого й власного гонору.

В листопаді 1918 року розпалася Австро-Угорська імперія і на її руїнах виникли нові національні держави, в тому числі Західно-Українська Народна Республіка й Польща.

У кровопролитній братовбивчій війні Польща перемогла Західно-Українську Народну Республіку і в її столиці нашому Львові, спорудила Пантеон Слави польської зброї, символ тріумфу перемоги над першою, під час упадку великого Галицько-Волинського князівства Українською Державою на західних землях українського етносу.

Відновлені польські військові поховання часів польсько-української війни 1918 – 1919 років на Личаківському цвинтарі у Львові (і ми гордимося цим) є кращим військовим кладовищем в Україні. Не можемо зрозуміти одного – навіщо було польській стороні наполягати на реставраційному відновленні Пантеону тріумфу польської зброї зі старою ідеологією та символікою. Чи може нам встид і Польщі на славу? На встид сусідові якого Польща запевняє у власних добрих і теплих почуттях і який через довготривалу відсутність державницьких традицій, вдає, що не зауважує свого приниження.

Ваш відомий сучасник пан Яцек Куронь у цьогорічній травневій “Газеті Виборчей” писав: “У жодному місці Польщі, у жодному польському місті немає Пантеону тріумфу німецької, російської чи ще якоїсь зброї. Польща би на це не погодилась”.

Пане Президенте ми віримо в щирість Ваших запевнень щодо польсько-українських відносин. Але нас і наших нащадків завжди болітиме Пантеон тріумфу польської зброї на Личаківському цвинтарі.

Хай з Богом спочивають в Львівській землі ті, що загинули за незалежну Україну і незалежну Польщу. Та Пантеон тріумфу хай з часом переміститься до Польщі.

Бо дивимось в майбутнє об’єднаної Європи і не хочемо постійного нагадування про старі кривди.

З щирою повагою й сподіванням на розуміння нашої позиції”.