Ї-дискусія
Високий Замок, 10.07.2002 №153 (2283)
Виклики для Львова
“Треба зруйнувати “мур” між польськими та українськими могилами”
Олександра ХАРЧЕНКО
Злободенну тему про відкриття польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові обговорювали вчора громадські діячі, політологи та історики. В одній залі зібралися такі відомі люди, як Анатолій Романюк, Тарас Возняк, Мирослав Маринович, Орест Друль, Ярослав Грицак, Андрій Павлишин, Степан Курпіль. Ця зустріч стала першою у циклі “Виклики для Львова”, який підніматиме актуальні проблеми міста.
Доцент кафедри політології Львівського національного університету ім. І. Франка, депутат міськради Анатолій Романюк навів югославську паралель до львівського конфлікту. І це вже був перший виклик. “Уроки Югославії, де громада віддала право звертатися до себе лише купці людей, хворих на псевдопатріотизм, звертаються до нас тисячами вбитих у Косово, Вуковарі, Сребреніце, - сказав він. – Ми маємо своїх непримиренних, які стали ними, завдячуючи і тому, що ми їм дозволили такими стати. Але кожен народ має право самостійно визначати, як оцінювати загибель власних дітей, хоча вони і були в солдатських одностроях. Ми не повинні дозволяти комусь будувати додаткові “Берлінські мури” між народами. Відносини на прикордонні занадто чутливі, щоб по них їздити бульдозерами, навіть тупотіти чоботами. Треба знести той мур, який розділяє два поля з солдатськими могилами. А ще я категорично не погоджуюся з точкою зору про необхідність віддачі полякам “їхнього” (недавно прозвучала пропозиція “вирішити” проблему - віддати Польщі її військові поховання у Львові). Адже це не лише їхні гробівці, а й наші – львівські. У Львові жили представники різних народів, для яких ця земля була Батьківщиною”.
Дещо іншу думку на цю проблему має шеф-редактор газети “Поступ” Орест Друль. За його словами, Львів незаслужено дістав ксенофобську славу. “А тим часом польський Пантеон на Личаківському цвинтарі стоїть…”, - каже він. Нагадаємо, каменем спотикання у конфлікті стало одне слово у написі на плиті – “героїчно”, у польському варіанті “bohaterski”. А семантика цього слова в обох мовах різна, - зазначив Орест Друль. - “Bohaterski” може перекладатися не тільки як “героїчно”, а й як “мужньо”. Натомість в українській мові герой – не тільки сміливець, а й переможець. У цьому сенсі “мужньо” – більш лояльне слово, ніж “героїчно”.
На зустрічі згадали і про українсько-польську комісію щодо “цвинтаря орлят”. Її члени вже двічі зустрічалися, але компромісу так і не знайшли. Анатолій Романюк обурений тим, що ця комісія створювалася кулуарно. До того ж, каже він, немає прозорості в її роботі. Ніхто з членів комісії не коментує результатів своїх зустрічей. За словами головного редактора газети “Високий Замок” Степана Курпіля, треба нарешті знайти компроміси. “Якщо проблема буде заганятися у напівтаємну комісію, це ні до чого не призведе, - впевнений він. – Треба передусім розтлумачити людям, в чому суть проблеми, підготувати громадську думку”.