Ї-дискусія
Перепоховання патріотів
Дирекція ЛКП музею “Личаківський цвинтар” звертається до громадськості
Львова та області, зокрема до молодої генерації патріотів Української
держави, з проханням узяти участь у ритуальній процесії перепоховання
останків основоположника патріотичної організації “Пласт” Олександра Тисовського
та коменданта Січових Стрільців –Михайла Галущинського у крипти Стіни
пам’яті меморіалу “Воїнам Української Галицької Армії” на території музею
“Личаківський цвинтар”, куди також пізніше планується перепоховати державного
секретаря військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського, його ад’ютанта Юліана
Чучмана, міністра військових справ в уряді ЗУНР полковника В.Курмановича,
отамана УГА, заступника державного секретаря військових справ ЗУНР Петра
Бубела, сотника УГА Миколу Стронського. Перепоховання Олександра Тисовського
та Михайла Галущинського буде здійснено відповідно до розпорядження міського
голови Львова від 13 серпня ц. р. за №329.
Панахида з нагоди перепоховання відбудеться на площі головного входу до
музею 24 серпня 2002 р. о 15 годині.
Ритуал перепоховання за участю організації Пласт закінчиться на території
меморіалу “Воїнам УГА” Личаківського кладовища.
Ігор Гавришкевич,
директор музею “Личаківський цвинтар”
Джерело: За вільну Україну. – 2002. – 23-24 серпня.
Іван БЕСЯДА
Меморіал УГА на Личаківському цвинтарі буде!
Конфліктна ситуація довкола польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові затінила не менш, а для нас, українців, – більш важливу проблему – спорудження меморіалу воїнів Української Галицької Армії. Як відомо, цей меморіал має складатися з двох частин. І якщо його першу чергу, тобто верхню частину, вдалося спорудити і тепер вона на стадії завершення, то роботи на другій черзі (нижній частині) меморіалу практично зупинилися. І не .через те, що хтось намагається чинити перешкоди, “вставляти палиці в колеса”, а через бажання декого використати нагоду для доброго заробітку.
Власне це призвело до серйозних непорозумінь у погодженні остаточного, реального для виконання ескізного проекту другої черги меморіалу. Конфлікт виник між замовником – дирекцією ЛКП музей “Личаківський цвинтар” та виконавцем – авторським колективом, до якого увійшли такі відомі митці як Микола Посікіра, Дмитро Крвавич, Михайло Федик. Річ у тому, що за запропонованим цією групою митців проектом тільки авторський гонорар, за попереднім підрахунком, мав би скласти близько одного мільйона вісімсот тисяч гривень, а вартість усіх скульптурних виробів склала б близько п’яти мільйонів. Відтак будівництво усього меморіального комплексу сягнуло б напевне десь за 12 мільйонів гривень. Коли високі державні чиновники ознайомилися з перспективою таких затрат, то однозначно заперечили можливість фінансування у зазначених сумах. Отож підписати відповідні угоди та розпочати втілювати запропонований, до того ж ще й остаточно не погоджений проект для дирекції музею означало б приректи його на “вічне” будівництво.
Зрозуміло, що для реального продовження проектних та будівельних робіт і Львівський міськвиконком, і замовник в особі дирекції музею зацікавлені в суттєвому коригуванні проекту щодо його здешевлення. Здавалося б, нічого хитрого в тому нема: зі складнішого завжди можна зробити простіше і без шкоди для справи. Але так не є.
Річ у тому, що роботу над створенням як самої концепції меморіалу, так і його ескізного проекту було започатковано досить давно. Далі – уже розроблений названим тут авторським колективом проект був розглянутий на спільному засіданні містобудівельної ради при Головному управлінні архітектури та містобудування і Вченої ради ЛКП музею “Личаківський цвинтар” ще 15 квітня 1998 року. Відповідно до Протоколу .№ 5 цього засідання автори зобов’язані були доопрацювати і представити даний проект на повторний розгляд. Але цю вимогу виконавці проігнорували. Та попри те інститут “Містопроект” розпочав виконання робочої документації другої черги. Приводом стали стислі строки, в які треба було вкластися з проектуванням та будівництвом усього меморіалу. Адже нагадаємо: його мали відкривати разом із польськими військовими похованнями президенти України та Польщі. Однак, як відомо, того не сталося.
Тепер же, аби наблизити проект будівництва меморіалу до реалій сьогодення, тобто зробити його реальним до виконання, дирекція музею “Личаківський цвинтар” звернулася до авторського колективу з відповідними пропозиціями. Але автори на них ніяк не прореагували. Ситуація фактично зайшла в тупик. І тут, аби уникнути колізій, які склалися при будівництві пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові, коли через недосконало складені угоди Львівський міськвиконком у судовому порядку зобов’язаний доплачувати авторам пам’ятника гонорар майже на півмільйонну суму, директор музею Ігор Гавришкевич, який, до слова, є членом Спілки художників України, знайшов свій вихід. Згадавши, що відповідно до вже підписаних угод він є також членом авторського колективу, який розробляє проект меморіалу на безоплатній основі (а отже, співавтором проекту), Гавришкевич самотужки доопрацював ідеологічну концепцію меморіалу, а також композиційне завершення його другої черги. Недавно доопрацьовану ним концепцію затвердила комісія у справах військових поховань Львівської міської ради. Тому на ній варто зупинитися детальніше.
Головними мотивами формування концепції є створення величного місця вшанування борців за волю України, яке узагальнило б розкидані нині по всій території цвинтаря поховання січових стрільців, старшин УГА, членів уряду ЗУНР, а також сформувало б осередки поховань інших борців за волю України, зокрема воїнів УПА, політв’язнів та інших. Крім увічнення пам’яті, загальний задум концепції передбачає, що меморіал покликаний формувати відчуття поваги до боротьби українських патріотів за Незалежність, сприяти патріотичному вихованню молодого покоління.
Щодо архітектурної композиції меморіалу, то його верхня частина, яка вже на стадії завершення, охоплює скульптуру Архистратига Михаїла на гранітній колоні (центральний елемент), престіл пам’яті зі списком загиблих в обороні Львова в 1918-1919 роках, Стіну пам’яті з барельєфами видатних військовиків та політичних діячів того часу.
У нижній частині меморіалу центральною має стати каплиця з колонами у вигляді ротонди, усередині та навколо якої розміщені крипти. У крипти навколо каплиці планується перепоховати останки воїнів УГА з усієї території Личаківського цвинтаря, а можливо, з інших місць. Усередині каплиці будуть крипти для перепоховання останків членів уряду ЗУНР, котрі поховані як на території цвинтаря, так і з інших місць. У каплиці також планується подати повний перелік осіб зі складу уряду ЗУНР, які були репресовані.
Іншими двома елементами композиції, що суттєво впливають на формування нижньої частини меморіалу, є прямокутні хрести-пілони з 42-ма криптами по 10 поховань біля підніжжя та стела у вигляді стилізованої бандури з двома пілонами біля підніжжя, в яких також розмістяться 34 крипти по 10 поховань у кожній, в які планується перепоховувати воїнів УПА. Вершину стели планується увінчати хрестом. До стели має прилягати архітектурний елемент із колоною, на якій буде встановлено символічну скульптуру галицького воїна з щитом. З боку поховань мають бути встановлені два барельєфи з гербами України та Львова.
Між описаними двома елементами будуть розміщені чотири поля для поховань. Сюди, на підставі рішення Львівської міської ради від 13 травня 1999 року за № 229, будуть ховати колишніх відомих політв’язнів і репресованих – борців за волю України середини XX століття. Загалом планується, що на меморіалі буде 1400 поховань.
Усе, так детально тут описане, втілено Ігорем Гавришкевичем у макеті. Маючи величний вигляд, гідний пам’яті українських героїв, загальна композиція елементів меморіалу будується на засадах максимального спрощення творчого і технічного виконання їх форм. Унаслідок того кількість скульптур з десяти запропонованих авторським колективом зменшується до чотирьох. Це майже удвічі здешевлює грошову вартість спорудження меморіалу і робить його реальним для будівництва. Водночас меморіал не втрачає у мистецькому плані, у чому можна переконатися, порівнявши макети авторського колективу та Ігора Гавришкевича (див. фото).
Проте
група авторів, виявляється, з такою постановкою питання не згідна і, керуючись
власними амбіціями, а очевидно, й не тільки амбіціями, зайняла позицію
оскарження дій директора музею “Личаківський цвинтар”. З іншого боку,
директор відповідає за всю територію цвинтаря, а не тільки за меморіал,
а тому мусить мати важелі впливу на будівництво. З огляду на останні наради
в міськвиконкомі щодо спорудження меморіалу, складається враження, що
авторський колектив намагається забрати в нього ці важелі.
Щоправда, остаточного рішення у цьому протистоянні ще не ухвалено. Але є очевидним, що задля інтересів справи авторській групі для створення проекту меморіалу воїнам УГА та директорові музею “Личаківський цвинтар” варто було б дійти спільної думки, щоб якнайскоріше і гідно пошанувати пам’ять борців за волю України. Не кажучи вже про те, аби не давати підстави нашим недругам, та навіть і сусідам, закидати, що українці, мовляв, не вміють шанувати пам’ять про своїх Героїв...
За вільну Україну. – 2002. – 23-24 серпня.