«Зелений» кордон України

Як закрити його для незаконних мігрантів?

№31 16.02.2001 © «День»

За минулу добу в Україні було затримано 15 незаконних мігрантів: два в Одеському аеропорту і 13 — у Закарпатті. Такі затримання, за даними прикордонників, повторюються на кордонах України практично щодня. Минулого тижня Бельгія звернулася до країн ЄС із пропозицією «укріпити» східні кордони Євросоюзу. Ця вимога, насамперед, була обумовлена тим, що велика кількість нелегальних мігрантів осідає в цій європейській країні, що, в свою чергу, сприяє зростанню злочинності, поширенню небезпечних захворювань та виникненню підпільного ринку праці. Ця проблема вже давно стала чимось на кшталт дамоклового меча для країн Європи, відповідно, цілком закономірно чекати заходів, спрямованих на зміцнення кордонів, і з боку країн, які ще тільки готуються вступити до Євросоюзу.

Нелегальна міграція на сьогоднішній день внаслідок своєї специфіки вже вийшла на міжнародний рівень і, як повідомили «Дню» в прес-центрі Прикордонних військ України, за прибутковістю посідає третє місце після контрабанди зброї і наркотиків. Щорічний обіг у сфері нелегальної міграції становить близько 15 млрд. доларів. І якщо 1991 року при спробі переходу через український кордон було затримано 48 чоловік, то минулого року кількість їх збільшилася до п’яти з половиною тисяч. При тому, що це не найбільша кількість затриманих нелегальних мігрантів. 1999 року, наприклад, при спробі перетнути кордон прикордонниками було затримано близько п’ятнадцяти тисяч нелегалів. У повний голос про цю проблему заговорили в нас тільки 1993 року, коли кількість затриманих на кордоні «азіатів» iз чужими або підробленими документами перевищила 17 тисяч. Нині частина нелегальних мігрантів використовує можливості приїзду в Україну цілком легально: за службовими, туристичними і приватними візами, а також буцімто на навчання. При цьому організатори подібних «турів» активно використовують, по- перше, недостатню ефективність в Україні процедури ідентифікації особистості без документів, а по-друге, відсутність у прикордонних військах перекладачів зі знанням непоширених мов, і, по-третє, відсутність коштів на утримання і депортацію нелегалів до рідної країни. Все це сприяє тому, що Україна внаслідок географічного положення країни, яка межує з вісьмома державами і розташована практично на кордоні Європи і Азії, протягом останніх десяти років перетворилась на своєрідну буферну зону для нелегальних мігрантів. Перебуваючи в Україні, державі також не з найнижчим у світі рівнем безробіття, вони зазвичай тимчасово працевлаштовуються і чекають слушного моменту для «кидка» на Захід.

Особливо популярною є така тактика. Прибуваючи до численних закарпатських прикордонних містечок, нелегали розміщуються по квартирах і готельних будинках. На превеликий жаль, серед наших співгромадян є чимало бажаючих поселити, прийняти до себе «квартирантів», спроможних заплатити за дах над головою на кілька днів. Перебування у своєрідному підпіллі триває в середньому дві-трі доби. При цьому нелегали дотримуються надсуворої конспірації. Навіть їжа для них постачається з дотриманням запобіжних заходів, аби уникнути розголосу. Цікаво, що за порушення правил конспірації нелегали зазнають великих штрафних санкцій з боку організаторів «рейсу».

Треба визнати, що нелегальний «бізнес» — справа серйозна. І цією справою займаються не якісь нетямущі дилетанти, а люди, що мають певний досвід. Більшість із них раніше займалася переправлянням через кордон крадених автомашин.

У тому, що переправляння людей за кордон приносить чималі гроші організаторам «спецрейсів», сумніватися не варто. Як свідчать оперативники, виготовлення фальшивого паспорта коштує близько 1000 доларів, підроблeної візи — близько 500 доларiв. Послуги провідника через так званий «зелений» кордон («зеленим» прикордонники називають весь кордон за винятком КПП) з усім необхідним екіпіруванням (надувні човни, ліхтарики, постачання безпосередньо до кордону) — 1000 — 5000 «зелених», живлення й нічліг у будь-якому перевалочному пункті — 100 доларів.

Це тільки на перший погляд здається, що виявити і затримати «візитерів зі Сходу», хоча б завдяки їхній зовнішності, не така важка справа. Але так було тільки на початку. Сьогодні, коли незаконне переправляння людей «за бугор» міцно стало на комерційні рейки, майже всі нелегальні групи діють з обов’язковою рекогносцировкою. Попереду нелегального «кортежу», як правило, їде легковичок-розвідник, оснащений сучасним радіозв’язком. За ним на безпечній відстані швидкісними і маневровими авто прямують нелегали. Якщо на шляху в «розвідника» з’являється наряд прикордонників або міліцейський пост, нелегальний караван отримує інформацію про це за кілька секунд. Тодi постачання «живого товару» за кордон здійснюється або іншою дорогою, або операція взагалі відкладається до кращих часів.

Українські прикордонники практично щодня затримують групи нелегальних мігрантів, але боротьба з нелегальною міграцією ускладнюється ще й тим, що нелегали постійно знаходять нові канали для переправляння на Захід натомість прикритих прикордонниками. Відсутність в Україні договірно-правової бази, механізмів та коштів для виселення і депортації виявлених нелегалів також роблять її особливо привабливим трампліном для них. Тільки за останні три роки правоохоронними органами України було виявлено 138 тисяч іноземців, які підлягають депортації. Однак, як повідомили «Дню» в інформаційно-аналітичному центрі Держкомкордону, через нестачу коштів фактично цього зроблено не було. Затримані, як правило, є громадянами країн Південно-Східної Азії і Близького та Середнього Сходу, зокрема, Афганістану, Китаю, Шрі-Ланки. Основним же джерелом «постачання» нелегалів є Росія. Як наслiдок, чисельність іноземців, більшість яких становлять нелегали, в Україні, за оцінками фахівців Міжнародної організації міграції, перевищує загальноєвропейські норми в 25 разів. З цим пов’язане й те, що в листопаді минулого року під час проведення розширеного засідання колегії Державного комітету у справах охорони кордону України Президент підтримав пропозицію командуючого Прикордонними військами генерала-полковника Бориса Алексєєнка про посилення дій Прикордонних військ щодо охорони східного кордону держави. Як повідомив «Дню» начальник прес-служби Прикордонних військ полковник Анатолій Самарченко, за попередні роки ефективність роботи суттєво знижувалася через фінансові ускладнення: недостачу коштів на закупівлю обладнання, пально- мастильних матеріалів і навіть обмундирування. Проте за останній рік ситуація кардинально змінилася, і надходження необхідних коштів дало можливість не тільки розрахуватись із заборгованостями перед офіцерами iз заробітної плати, але й закупити спеціальне обладнання для тих, хто працює на так званому «зеленому» кордоні. Все це сприяло тому, що зараз потік нелегалів через кордони України все-таки суттєво зменшився.

КОМЕНТАР

Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону, командуючий Прикордонними військами України генерал-полковник Борис АЛЕКСЄЄНКО:

— Проблема нелегальної міграції, справдi, є дуже серйозною для України. Це і поширення інфекційних захворювань, і збільшення безробіття, і, найголовніше, — те, що незаконнi мігранти є хорошим «матеріалом» для кримінальних структур. Тобто людина, яка перебуває в країні нелегально і якій потрібні гроші, може зважитися на будь-який злочин. Проблема дійсно дуже серйозна, і її треба вирішувати. Зараз вже багато зроблено в цьому напрямi: Президент підтримав пропозицію щодо реформування Прикордонних військ, за останній рік істотно покращилася матеріально-технічна база Прикордонних військ. Так, минулого року ми змогли купити біля 600 радіостанцій, декілька десятків одиниць автотранспорту і навіть літак для патрулювання акваторій Азовського та Чорного морів. У цьому році на східних кордонах, з метою їх зміцнення, буде розгорнено додатково шістдесят підрозділів Прикордонних військ. Тут необхідно відзначити, що, «відгороджуючись», ми захищаємося не від Росії, а від криміналітету і нелегалів. Особливо в ситуації, коли ЄС вирішив укріпити кордон з Україною, проникнення нелегалів до нас може особливо загрожувати безпеці держави. Я вважаю, що і надалі необхідно приділяти більше уваги проблемам охорони кордону, тому що саме кордони є одним з основних атрибутів існування держави.