Дзеркало тижня, № 12 (387) 29 Березня - 5 Квiтня 2002

Володимир Павлюх

Не кожен нелегал дійде до Європи... Проте бажаючих - тисячі

© Дзеркало тижня 2002

Про проблеми нелегальної мiграцiї через територiю України вихідцiв iз країн Азiї i Африки писано-переписано. Уже й мiжнародний семiнар iз цiєї проблеми проводили минулого року в Ужгородi, а ситуацiя залишається складною. У 2001 роцi на територiї Закарпаття затримано 2497 нелегалiв iз «теплих» країв.

Закарпаття межує вiдразу з 4 європейськими країнами: Угорщиною, Словаччиною, Румунiєю та Польщею — тому цим регiоном України й найбiльше цiкавляться тi, хто стоїть за навалою «чорних» гостей. Користуючись невилiковним потягом до захiдного Ельдорадо мешканцiв бiдних Шрi-Ланки, Iндiї чи В’єтнаму (список цей виходить за десяток) та страхом за своє життя мешканцiв зруйнованих вiйнами Афганiстану чи Iраку, мiжнароднi «заправили» нелегальної мiграцiї беруть за доставку на Захiд iз кожної «голови», за рiзними оцiнками, вiд 3 до 5 тисяч доларiв. Мiсцевi ж мешканцi, якi переховують у себе нелегалiв, заробляють на кожному в середньому по 5 доларiв за добу.

Як свiдчать компетентнi органи, темношкiрi нелегали потрапляють в Україну з Росiї або легалiзуються у Києвi як студенти якогось вузу. Добре, що всi вони схожi мiж собою зовнi, й iмена мають подiбнi, так що на якогось Ху Яо Бiна чи Алi Iбн Хасана можна наклепати з 20 «лiвих» посвiдчень особи. До речi, на Закарпаттi кiлька рокiв тому серед групи нелегалiв було затримано навiть... колишнього генерала держбезпеки Афганiстану.

Доставка нелегалiв до кордону йде партiями (бувало, прикордонники затримували й по 100 чоловiк вiдразу), грошi беруться наперед, тому тiньовики оперують величезними сумами. Ну, а за добрi грошi не важко й тямущих провiдникiв пiдшукати. Нi для кого не секрет, що не гребують цим видом «пiдзаробiтку» й окремi нашi правоохоронцi. Час вiд часу в пресi проходять повiдомлення, як на супроводi «живого товару» затримували то офiцера-прикордонника, то убозiвця чи навiть есбiста. Уже цього року на Закарпаттi на супроводi нелегалiв попався колишнiй капiтан збройних сил.

Судячи з даних начальникiв полiцiй лише двох словацьких округiв — Кошице та Пряшiв, — за 1999 рiк уже їхнi стражi кордонiв затримували на своїй територiї вiдповiдно 1400 та 1000 нелегалiв, якi якимось чином «пройшли» нашi кордони. Так що закарпатськi провiдники свою роботу добре знають... Утiм, мусимо обмовитися, що саме на 1999 рiк i припав пiк найбiльшої нелегальної мiграцiї. У той рiк, за словами начальника Мукачiвського прикордонного загону полковника Олександра Бiньковського, на Закарпаттi було затримано рекордну кiлькiсть нелегалiв — 7500 душ. Темношкiрих гостей не мали тодi де тримати, тому просто на спортмайданчику розбили кiлька великих наметiв.

Прикордонники наведуть вам десятки прикладiв, коли одних i тих же нелегалiв затримували у нашому краї по 3—5 разiв. I нiхто не знає достеменно, що з ними робити. Депортацiя лише одного нелегала на його далеку батькiвщину коштує України тисячу доларiв! Тому максимум, що можна зробити, так це посадити групу затриманих на солотвинський чи харкiвський потяг i довезти до Львова чи трохи далi, слiзно попросивши їхати додому...

Затриманi мiгранти об’їдають i без того наших голодних солдатикiв. Але найгiрше, що якийсь Алi чи Зульфiя можуть принести з далекої Африки чи Азiї якусь екзотичну хворобу, з якою у нас i боротися не знають як. Тому найкраще, аби їх «фiльтрували» через якийсь один спецоб’єкт. Наприкiнцi минулого року обласне керiвництво запросило пресу на вiдкриття пункту для тимчасового утримання нелегальних мiгрантiв, обладнаного у колишньому мiстечку ракетникiв у селi Павшино Мукачiвського району. Областi цей пункт обiйшовся у 270 тисяч гривень. Одночасно там можна утримувати 150—300 мiгрантiв. Але бiда в тому, що Павшинський спецпункт i досi не приймає «гостей», бо його нiяк не можуть передати з балансу прикордонникiв — МВС. Тому виходить, що вiн поки «нiчий», а значить, i не фiнансується...

Не можна сказати, що закарпатськi правоохоронцi усунулися вiд вирiшення проблеми нелегальної мiграцiї. Упродовж 2001 року слiдчим вiддiлом УСБУ (порушення кордону — це їхня пiдслiднiсть) порушено 62 кримiнальнi справи по 91 органiзатору нелегальної мiграцiї. 25 справ, по яких проходять 39 закарпатських «сусанiних», уже передано до суду. Проте бiда в тому, що по тих справах практично нiкого реально не «садять». Злочин цей чомусь вважається з розряду неважких, тому передбачає здебiльшого умовне покарання або амнiстiю. Та й на лавi пiдсудних, чого грiха таїти, опинялися поки не справжнi «боси», а лише виконавцi — перевiзники «живого товару». Аби не бути голослiвними, наведемо лише два випадки iз судової практики.

У жовтнi минулого року Перечинський районний суд розглянув справу по обвинуваченню 44-рiчного Миколи, мешканця Хустщини. Наш герой за попередньою змовою з невстановленими особами (читай на замовлення органiзаторiв) поїхав у липнi на КамАЗi (машина належить iншiй особi) до Києва, де у лiсi завантажив у спецiально облаштований тайник у кузовi 35 нелегалiв з Iраку та В’єтнаму. Уночi хустянин вирушив на Закарпаття. Якимось дивним чином проїхав численнi пости ДАI на дорогах, а з Хустщини ввечерi наступного дня виїхав у напрямку Перечина. Мав доставити мiгрантiв у прикордонну смугу, де їх, мабуть, уже чекали потрiбнi люди. Прокол в операцiї стався тодi, коли КамАЗ несподiвано зупинили для перевiрки (гадали, мабуть, що «фура» везе якийсь товар без документiв) оперативники податкової мiлiцiї...

У судi пiдсудний свою вину визнав частково, розповiвши власну версiю про те, як у Хустi якийсь невiдомий чоловiк запропонував йому заробити 300 гривень... на перевезеннi до Ужгорода ящикiв iз порожнiми пляшками. Мовляв, при завантаженнi машини вiн присутнiм не був, а замовник опiсля супроводжував КамАЗ до Перечина на ВАЗ-21099. Ящики з пляшками в кузовi дiйсно були, але за ними принишкли 35 нелегалiв...

Вирок суду був таким: 5 рокiв позбавлення волi умовно, звiльнивши з-пiд варти негайно в залi суду. А от КамАЗ, яким перевозили нелегалiв, конфiскували в дохiд держави.

У другiй кримiнальнiй iсторiї, вирок по якiй винiс у листопадi минулого року Ужгородський районний суд, навiть машини, якою перевозили нелегалiв, не конфiскували. А пiдсудний вiдбувся 3400 гривнями штрафу. Стосувався вирок 27-рiчного Михайла, мешканця Iршавщини.

Нiчної пори 8 травня 2001 року Михайло як посiбник органiзацiї незаконного переправлення осiб через держкордон України, керуючи КамАЗом, який належить мукачiвськiй фiрмi, та напiвпричепом, власник якого достовiрно не встановлений (знову «нема людини — нема злочину»...), намагався незаконно вивезти за кордон 39 нелегалiв-азiатiв. Дорогою вантажiвку зупинили даiшники, у яких виникла пiдозра щодо достовiрностi документiв на машину. Лише наступного дня, пiсля детального огляду, в напiвпричепi в майстерно зробленому тайнику пiд обшивкою мiлiцiя виявила 39 нелегалiв!

Як i в попередньому випадку, пiдсудний почав розповiдати «казочки». Мовляв, знайомий попросив перегнати КамАЗ до Нiредьгази, аби забрати звiдти якийсь товар. Передав в одному iз сiл на Ужгородщинi ключi та документи на авто. Про те, що в машинi люди, вiн не знав, бо нiхто нiчого не казав. Дiзнався про «пасажирiв» лише наступного дня...

Цього разу суд не конфiскував КамАЗ, вважаючи, що авто належить не пiдсудному, а iншiй фiрмi, по якiй не встановлено, що та надавала його для перевезення нелегалiв. Конфiскували лише причеп.

Коментар начальника вiддiлу контррозвiдки УСБУ в Закарпатськiй областi полковника Олександра ВАРЕНКОВА:

— Закарпаття є кiнцевою ланкою на шляху транзиту нелегальних мiгрантiв iз країн Азiї до розвинених держав Європи. В Україну нелегали в основному потрапляють iз Росiї, хоча є й канали через Молдову та Бiлорусь. Окрiм закарпатських кордонiв, мiгрантiв везуть до Європи також i через Балкани.

Якщо взяти нацiональний склад нелегалiв, то за минулий рiк найбiльше (54,5%) серед затриманих на Закарпаттi було афганцiв, 16% — iндiйцiв, 12% — зi Шрi-Ланки, 4,5% — Пакистану, 4% — Китаю тощо.

За нашою iнформацiєю, на Закарпаттi дiє близько десятка органiзованих груп, якi займаються переправкою нелегалiв. До них причетнi й окремi посадовi особи та навiть правоохоронцi. Зрештою, це не лише проблема України. Скажiмо, нещодавно в угорськiй пресi з’явилося повiдомлення про затримання декiлькох угорських полiцейських та прикордонникiв, якi причетнi до переправки нелегалiв.

Окрiм СБУ, з проблемою нелегальної мiграцiї бореться i мiлiцiя, i прикордонники. Ми керуємось указом Президента України «Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною мiграцiєю» та аналогiчним розпорядженням Кабмiну.

Звiсно, ускладнює проблему й недостатня технiчна оснащенiсть українських кордонiв. Скажiмо, ми не можемо собi дозволити встановити у прикордонних дiлянках спецiальнi тепловi датчики цiною по 15—20 тисяч доларiв, якi фiксують перемiщення всiх живих iстот на територiї до 5—8 кiлометрiв. У сусiдiв-угорцiв такi датчики є. Мають вони й апаратуру, котра може виявляти мiгрантiв i в опломбованому транспортi.

У нас же доводиться керуватися здебiльшого не технiкою, а попередньою iнформацiєю. Трапляються й казуси. Скажiмо, минулого року у Чопi прикордонники перевiряли КамАЗ iз причепом. Двiчi запускали туди собаку, котрий нiяк не реагував. I лише коли ми наполягли на тому, аби прикордонник вилiз на дах причепа й добряче потупцювався, з’ясувалося, що в камiонi обладнано хитромудрий тайник. На вiдстанi до метра пiд верхом було покладено дошки, на них лягли кiлька десяткiв нелегалiв, а зверху все прикрили тентом. Службовий собака не реагував на запах тому, що в камiонi везли велику кiлькiсть шкур худоби, якi й перебили своїм запахом людський...

Нерiдко трапляється, що нелегалiв, якi заплатили по 3—5 тисяч доларiв за доставку в Нiмеччину чи Австрiю, просто дурять. Провiдники висаджують їх на Закарпаттi десь у лiсi чи в полi й переконують, що це вже Словаччина, Угорщина або Нiмеччина. Одну групу торiк висадили просто на мукачiвському цвинтарi...

Мушу вiдзначити, що останнiм часом кiлькiсть затриманих на Закарпаттi нелегалiв суттєво зменшилася, що свiдчить про посилення боротьби українських правоохоронцiв iз цим негативним явищем. Скажiмо, уже цього року за матерiалами УСБУ порушено 5 кримiнальних справ щодо органiзаторiв каналiв нелегальної мiграцiї. Але знову ж таки повторимось: кардинально цю проблему треба вирiшувати на державному, а то й мiждержавному рiвнi. А поки Україна продовжує захищати схiдний кордон Європи за свiй рахунок...

P.S. 19 березня на українсько-словацькому кордонi трапилося НП. Поблизу словацького мiста Петровцi рейсовий автобус зупинив невiдомий чоловiк i попросив, аби його пiдвезли. Коли водiй запропонував заплатити кронами, то незнайомець пояснив, що має лише євро. Запiдозривши в незнайомці нелегального мiгранта, водiй автобуса зателефонував iз мобiльного телефона на прикордонну заставу. Приїхав наряд на чолi з командиром вiддiлення Яном Пало i запропонував незнайомцю «проїхати куди слiд». У службовому авто молодик зненацька вихопив пiстолета i застрелив самого Яна Пало та одного солдата. Та далеко втекти зловмиснику не вдалося. Його швидко вiдшукали i пiд час перестрiлки застрелили. При цьому вiн встиг важко поранити одного полiцейського. Застрелений не мав жодних документiв, наразi встановлюється його особа. Словаки пiдозрюють, що це або чеченець, або росiянин, або українець.

Цей трагiчний випадок став предметом надзвичайного обговорення у мiнiстерствi внутрiшнiх справ та мiноборони Словацької Республiки. Прем’єр-мiнiстр Словаччини Мiкулаш Дзурiнда пообiцяв представникам комiтету закордонних справ Європарламенту, котрi саме перебували з вiзитом у Братиславi, запровадити ще жорсткiшi методи контролю за українсько-словацьким кордоном.