Європа оголосила “війну” нелегальній імміграції

Щорічно в Європу прибуває півмільйона нелегалів

Міф про “казково легкий спосіб заробляння грошей” все більше і більше штовхає людей у мандри до “омріяної країни Ельдорадо”. Як правило, причини такої імміграції різні, але результати – однакові. Люди, що проживають нелегально – найбільш незахищені верстви населення в кожній країні. Притому, що працюють і живуть вони у “казковій Європі” в жахливих, майже рабських умовах. Виконуючи найбільш брудну і важку роботу, отримують за це мізерні гроші й відчувають при цьому ще й політичну дискримінацію.

Олексій Філіппов, “Старий Замок”

НОННА

Чимало іммігранток знайшли собі притулок у Португалії в масажних салонах та нічних барах, які неофіційно виконують функції будинків розпусти. Їх можна впізнати за червоними ліхтарями, які висять біля входу. Проникнувши в один із них під виглядом клієнта, я сів за столик. До мене відразу підсіла дівчина явно слов’янського походження. Замовивши собі й Нонні по коктейлю, ціна яких склала 80 євро, я зміг розговорити дівчину.

– Ось це й є моя основна робота, пояснила Нонна. – З кожного замовленого коктейлю мені платять 30%. До моїх обов’язків ще входить розважати клієнтів, можна попросити, щоб замовили ще випивки. Буває, що за вечір вживаю до семи бокалів. Раніше заважав мовний бар’єр, але я тут вже два роки, навчилася говорити. Коли приїхала в Португалію, навіть уяви не мала, що це за країна. Вже на другий день мене влаштували у цей бар, після цього й пішло-поїхало.

– А як до тебе відноситься “патронша”?

– Нормально. Таких, як я, у неї п’ятеро. В іншому кінці міста вона має такий же заклад. Там також працюють наші дівчата.

– До вашої “роботи” входить тільки випивати з клієнтами?

– Ні. Якщо йому дозволяє гаманець, ми можемо продовжити спілкування у більш інтимних умовах. На другому поверсі для цього є дві кімнати з душовими кабінками. Але, якщо мені він не сподобається, “патронша” не примушує мене працювати у постелі.

– Тож, ти сама визначаєш, кого хочеш? А скільки, якщо це не таємниця, тобі платить клієнт?

– За ніч чи за раз? ( усміхнулася при цьому). За раз – 150 євро, з них половина моя. Якщо ж у нього є квартира, можна домовитись і на ніч, але набагато дорожче.

– Хто твої “клієнти”?

– Здебільшого, це португальці, які при грошах, але буває що до нас заходять й туристи. Для них у нас окремі тарифи.

– Що тебе сюди привело?

– Я заробляю на життя, як вмію. Хтось грабує, хтось краде, хтось “стукає”. Я їх не осуджую, але й мене нехай ніхто не судить. У свої 27 я вже була заміжньою, розлучилася 5 років тому. Розчарувалася у коханні і в чоловіках. Дома, бувало, розважалася з хлопцями, але повією себе не вважала. І тут також не вважаю.

– Що будеш робити потім?

– Повертатися у нашу корумповану країну не має бажання. Хочу з подругою відкрити тут салон краси. Через три роки отримаю вид на легальне життя. Може бути, що й заміж вийду, мені вже пропонували. Але хочу поки що накопити своїх грошей, щоб не бути потім у ролі прохача.

Я встав і попрямував у напрямку виходу. “Патронша” незадоволеним поглядом проводжала мене до дверей.

МІГЕЛЬ

Мігелю майже тридцять. Він власник бара, в якому усе зроблено зі смаком та любов’ю його власними руками. Тут він проводить стільки свого часу, що здається, цей бар є його основним місцем життя. Мігель – людина незвична: скрупульозна, розсудлива. Руки має золоті, голову – як калькулятор. Навіть, розмовляючи, усі слова вимовляє повільно і чітко. Тому його не можна назвати типовим португальцем. Іноді я заходжу до нього випити чашку кави і поговорити про життя.

– Як справи, Мігель?

– Так собі…, – відповів він і потім розповів про причину.

У бар до Мігеля, який працює тільки вночі, а вдень – ні, почали навідуватися наші хлопці. Якщо хлопці наші – то цим уже все сказано. Усім відомо, як наші ходять у людні місця, особливо, якщо їх більше двох… Увалюється така собі компанія, голови бриті, обличчя наглі, перегар і матюки на повну голосову потужність. Тож зайшли вони раз, другий, третій. Хотіли порозважатися, зняти з себе сум, що накопичувався протягом дня. Коли виходили під ранок, нагулявшися досхочу, “забували” розплатитися за пиво, мартіні, крофт, які замовляли у бармена. Але не це здивувало Мігеля, а те, що такі “розваги” вони повторювали щодня. Від візитів “наших хлопців” Мігель почав втрачати свою клієнтуру. Не люблять чомусь португальці заходити у такі заклади.

– Так ти не впускай їх, – кажу Мігелю.

– Як?

– Я допоможу, якщо прийдуть.

Довго чекати не довелося. Почувши здалеку “перли” нашої риторики, я, як справжній викидайло, зайняв місце у дверях.

– Хлопці, мій шеф наказав мені не впускати вас. Тож пропоную більше його не турбувати, бо поліція про ваші розваги вже чула.

При слові “поліція” наші хлопці якось відразу обм’якли, втратили свою самовпевненість і нахабність. І тільки один вередливо спитав:

– Ми що, негри, що нас не пускають?

І вони пішли у ніч, згадуючи, ймовірно, при цьому про прострочені туристичні візи в їхніх закордонних паспортах. Здивований Мігель більше їх не бачив, а його справи поступово почали налагоджуватися.

УКРАЇНЦІ ВБИЛИ ПОРТУГАЛЬЦЯ

Сутичка між працюючими в Португалії чотирма українцями і шістьма жителями Аміайш де Байшу, яка відбулася у ніч на 20 липня, зафіксована вперше за останні 10 років. Інцидент виникнув біля входу в один із містечкових барів, де четверо іммігрантів, “заправившись пальним”, почали поводитися занадто агресивно. Місцеві жителі допомогли “виставити” відвідувачів за поріг закладу. Почалася бійка. Її кривавим наслідком стало ножове поранення 22-річного португальського студента Гонсалу Белшіора. Коли він, поранений, спробував втекти, два українці ще й переїхали його на авто. Тілесні пошкодження у цій бійці отримали також двоє португальців і двоє громадянин України. Один з українців пізніше був госпіталізований за 80 км від місця пригоди тому, що місцеве населення, обурене цією “витівкою” вирішило влаштувати “суд Лінча” над кривдником. Його обличчя було понівечене до невпізнання від ударів ногами та камінням. Але на заваді народній “вендетті” стала португальська поліція. Злочин, який зробили іноземці, ще не привід для демонстрації нетерпіння і національної дискримінації. Такої думки був головний комісар відділення міграційної політики Антоніо Пінто.

ЄВРОПА ОГОЛОСИЛА “ВІЙНУ” НЕЛЕГАЛЬНІЙ ІММІГРАЦІЇ

Зараз у багатьох європейських країнах проживає 20 мільйонів іммігрантів. Ця цифра не враховує того, що до Європи щорічно прибуває біля півмільйона нелегалів із різних країн світу. Хтось втікає від війни або політичних переслідувань, когось зачаровують кращі умови життя. Так, Великобританія відмовила у в’їзді 46 645 громадянам, які підозрюються у намірі нелегально облаштуватися в цій острівній країні. А ще 50 580 осіб було затримано з цієї ж причини. Спецслужби туманного Альбіону визначили два основних маршрути, якими доставляють нелегалів у Європу. Один із них бере свій початок в Індії, а перевалочною базою є Хорватія. Другий шлях, яким доставляють людей без документів з Індії, Пакистана і Шрі Ланки, пролягає через Москву, Білорусію або Україну і закінчується у Франції або Великобританії. Щоб не допустити в’їзду “небажаних гостей”, влада Німеччини вже направила своїх агентів у Гану, Приштіну, Лаос, Москву і Кувейт. Ще 21 офіційний координатор був направлений у Францію, Італію та Іспанію. Нелегальні іммігранти, які прямують у Європу в пошуках власного “Ельдорадо”, намагаються потрапити до Старого світу також через аеропорти Лісабона, Мілана, Парижа і Амстердама. Як правило, це вихідці з Китаю, Еквадору, Бразилії, Анголи, Нігерії і Сенегалу.

Нещодавні дослідження, які були проведені “Eurobarometro”, показали, що чимало європейців стурбовані занадто великою кількістю іммігрантів і нестатком роботи. Расизм і нетерпимість, на думку багатьох європейців, будуть тільки збільшуватися. Людей страшать організована злочинність, мафія і угруповання, які тим чи іншим чином причетні до нелегальної імміграції.

На європейській зустрічі на вищому рівні, яка відбулася в іспанській Севільї, було прийнято рішення про застосування більш жорсткіших мір щодо контролю за в’їздом іноземців на територію європейських країн та їхнім пересуванням у межах кордонів Євросоюзу. Розміри нелегальної імміграції прийняли нечуваних масштабів, тому на порядку денному постало питання про створення підрозділу особливої прикордонної поліції. Формування цієї силової структури планується завершити в 2004-2005 роках, коли вся відповідальність за контроль на кордонах буде покладена на країни, що претендують на вступ до ЄС. Зараз дане нововведення проходить перевірку в окремих європейських країнах. Перший проект під назвою “Інтернаціональний план аеропортів”, участь у розробці якого приймали фахівці Європолу, Комісії Євросоюзу, співробітники прикордонних служб Іспанії, Франції, Бельгії, Італії та Германії, “обкатуватиметься” в міжнародних аеропортах декількох країн Євросоюзу, де спеціальні агенти нестимуть свою службу.

Але спочатку треба підготувати законодавчу базу, яка влаштовуватиме всі європейські країни, розробити механізми координації і кооперації, провести аналіз ситуації, яка постійно змінюється. Як зазначив Європейський Комісар внутрішніх справ і юстиції Антоніо Віторіно, необхідно подбати про створення достатньої кількості добре освічених команд у всіх країнах, а також пропорційно і рівномірно розподілити навантаження між ними.

Але не слід забувати, що в кожній із країн Євросоюзу існують достатньо могутні лоббі, які впливають на уряди своїх держав, щоб міри, які ними приймаються, не були занадто жорстокими. Адже є ще чимало підприємців, яким нелегальні іммігранти приносять чималий прибуток, погоджуючись працювати на будь-яких умовах. Якщо подивитися на ситуацію з цього боку, то виникає запитання: чи тільки іммігрантам потрібна “бабця Європа”, чи вона сама не менш потребує їх? Поки зрозуміло тільки одне, кожна країна хоче контролювати свої кордони.

P. S. Статтю підготовлено за матеріалами португальської преси.