Нові бар’єри еміграції до Німеччини

Львівська газета, 15 червня 2004 (№ 429)  http://www.gazeta.lviv.ua

Упродовж двох років у Бундестазі тривали дебати, в результаті яких досягнуто згоди між опозицією й діючою червоно-зеленою коаліцією й ухвалено новий закон про імміграцію. Хоча канцлер Герхард Шредер категорично наголосив опозиції, що “торгівлі не буде”, чинній коаліції довелося піти на низку істотних компромісів, тим паче, що і профспілки, і церква, і промисловці застерігали уряд: обмежена імміграція спричиняє серйозну загрозу німецькому ринку праці.

Згідно з новим законом, найбільше значення надають підвищенню кваліфікації та працевлаштуванню іноземців, які вже проживають у Німеччині. А новоприбулим посвідки на право проживання видаватимуть лише за умови “не виникнення негативного впливу”. Як трактувати зовсім неюридичний термін “негативний вплив”, вирішують органи місцевої влади під час працевлаштування. Також у законі зазначено, що іноземцям – випускникам місцевих вищих навчальних закладів – надають можливість працювати в Німеччині “для запобігання відтоку кваліфікованих кадрів до інших розвинутих країн”.

Закон про імміграцію передбачає в’їзд у Німеччину дітей до 18 років із батьками-іммігрантами, які раніше отримали статус політичних біженців або є висококваліфікованими спеціалістами. Але відтепер в’їзд для “возз’єднання” з батьками, які вже мешкають у Німеччині, дозволяють лише дітям до 12 років за умови володіння німецькою мовою й “потенційної можливості інтегруватись у німецьке суспільство”.

За новим законом, так звані біженці від громадянських воєн, жертви політичних переслідувань, переслідувані за нетрадиційну сексуальну орієнтацію чи віросповідання отримають лише гарантію “захисту від депортації з подальшим полегшенням виходу на ринок праці”. Таку норму ухвалили на вимогу “зелених”. Проте вже нині практика свідчить, що саме цієї частини закону про надання притулку іноземцям фактично не виконують.

Осіб, яким оголошено про те, що вони повинні покинути Німеччину, можуть “обмежувати у свободі пересування аж до переміщення у спеціальну установу”. Такі установи створюють федеральні відомства. В них проводитимуть ідентифікацію особи, фотографуватимуть, зніматимуть відбитки пальців і перевірятимуть на ймовірну причетність до скоєння правопорушень. На думку законодавців, такі дії сприятимуть у встановленню потенційних терористів. Тих, хто подав неправдиві дані про особу біженця та його державну приналежність, відтепер суворо каратимуть. Якщо іноземець продовжує термін перебування в Німеччині, не маючи для цього достатніх і доведених підстав, йому припинять надавати соціальну допомогу.

У законі про імміграцію встановлено мінімальні вимоги для інтеграції: вивчення мови й обов’язкові курси з права, історії та культури Німеччини. Раніше таке навчання оплачувала держава, тепер, “з урахуванням платоспроможності слухача імміграційних курсів, від нього можуть вимагати “помірної” оплати”. Однак закон не визначає, хто встановлює цю оплату та її розмір – чи місцеві органи влади, чи викладачі курсів для іммігрантів. Зрештою, ухиляння від участі в імміграційних заходах суттєво впливатиме на продовження терміну візи і права перебування на території Німеччини. Дозвіл на проживання переселенцям продовжуватимуть через кожних три роки.

Як виняток статус іммігранта можуть надати за клопотанням земельного уряду, якщо “обставини виправдовують подальше перебування іноземця на території Німеччини”.

На думку фахівців, в’їзд іммігрантів до Німеччини, принаймні легальний, знизиться, що може суттєво вплинути на ринок праці в країні, де невпинно зменшується кількість населення.

Володимир Ткач, Німеччина