Львівська газета, 22 січня 2004 (№ 335) http://www.gazeta.lviv.ua

Потом і кров’ю

20% українців, які працюють за кордоном, заробляють більше, ніж вся Україна з її чиновниками, олігархами та кланами

Українська економіка тримається на грошах заробітчан. За приблизними оцінками, майже 5 млн. наших співвітчизників працюють за кордоном. Більшість із них – нелегали, які виконують некваліфіковану роботу. За європейськими мірками заробляють мізер, але ці гроші, як свідчить дослідження “Газети”, вже перевищують державний бюджет України. І це дуже обережні оцінки.

Багато хто в Україні негативно ставиться до заробітчан. Вони, мовляв, їздять за кордон, піднімають економіку західних країн, натомість українська господарка занепадає. Та реальний стан справ є протилежним – фактично, економіка України функціонує за їхні гроші.

Точної кількості заробітчан за кордоном не назве ніхто. Важко сказати, скільки вони переказують в Україну. Принаймні статистики цього не ведуть – надто вже децентралізовані дані, та й відомості про перекази суворо охороняє банківська таємниця. За різними підрахунками, нині за кордоном на заробітках перебувають 5-7 млн. українців, тобто 15-25% працездатного населення. У світі прийнятною вважають норму, згідно з якою за кордоном працюють до 3% працездатного населення країни. За цим показником Україна – перша.

Як заробляють?

Не назвуть точної кількості наших заробітчан і в тих країнах, де вони працюють. Зрештою, це зрозуміло, бо українці, як правило, працюють нелегально й уникають будь-яких контактів із місцевою владою. Є лише приблизні дані.

Найбільше українців працюють у Росії – близько 1 млн., майже 500 тис. – в Італії, 300 тис. – у Польщі, 200 тис. – у Чехії, 150 тис. – у Португалії, ще 100 тис. – в Іспанії.

Заробітки є різними. Однак, як запевнили “Газету” заробітчани зі стажем, у Європі зарплати нелегалів суттєво зменшилися. Ще минулого року в Італії українці заробляли 500-1000 доларів щомісяця (в еквіваленті), нині – 350-600 євро. Такими є заробітки на півдні Європи, тобто в Іспанії, Греції, Португалії й Італії, і не в останню чергу через значний “дисбаланс” попиту та пропозиції – шукати щастя приїжджають усе більше українців, а роботи для всіх не завжди вистачає.

Більшими є зарплати у Великобританії, але там дуже важко нелегально працевлаштуватися через прискіпливість місцевої імміграційної служби. Українці ж, яким пощастить отримати дозвіл на працю у Великобританії, заробляють близько 800 фунтів стерлінгів на місяць.

Скільки інвестують?

Заробітчани, як правило, дуже мало витрачають у країні перебування. Вони заощаджують на всьому і щонайменше половину заробітку надсилають додому родичам. Які суми надходять у такий спосіб в українську економіку – можна лише здогадуватися. НБУ, який мав би володіти бодай приблизною інформацією, її не розголошує вже кілька років. Відкритими є дані за 2000 рік. Тоді в Україну переказами від фізичних осіб (більшість із яких, як вважають фахівці НБУ, становлять саме заробітчани) надійшло 40 млрд. доларів США. Зазначимо, що ця сума перевищує держбюджет України-2000 майже вшестеро – у доларовому еквіваленті головний фінансовий документ держави становив 6,8 млрд. доларів США.

Вражаючі цифри, чи не так?

Фінансові потоки від заробітчан щороку зростають. У 1997 році, за підрахунками НБУ, в українську економіку відтак “влилося” 10-15 млрд. доларів США.

А втім, є й інші оцінки. Наприклад, відомий економіст Віктор Пинзеник вважає, що заробітчани надсилають на Батьківщину близько 2,5 млрд. доларів США. При цьому пан Пинзеник зазначає, що ця сума є дуже приблизною та суб’єктивною.

– Оскільки відсутні будь-які офіційні дані, то можна керуватися лише власними оцінками, – сказав він у розмові з кореспондентом “Газети”. – Очевидно, що гроші заробітчан – це не тільки чинник, який допомагає вижити більшості українських родин. Це той чинник, який, можливо, не головний, але дуже важливий, який підтримує українську економіку. Кошти, які надходять від заробітчан, – дуже відчутна підтримка українській гривні, золотовалютним запасам й економіці загалом.

Думку Віктора Пинзеника поділяє й економіст, народний депутат Євген Жовтяк.

– Це твердження доволі справедливе. Є понад 5 мільйонів заробітчан, кожен із них щось надсилає додому. Звичайно, це значні вливання в економіку, – сказав він “Газеті”.

Якщо припустити, що заробітчанин щомісяця надсилає чи відкладає бодай по 100 євро, то сума утвориться дуже серйозна – 6 млрд. євро на рік.

Депутат парламенту Степан Гавриш вважає її дещо меншою. На його думку, щороку в Україну заробітчани привозять до 4 млрд. доларів США.

– Це вигідно державі. Це легальні гроші, їх перераховують на рахунки в банки, вони йдуть в економіку, – зазначив він нещодавно в інтерв’ю “Радіо Свобода”.

Натомість громадські організації, які займаються проблемами заробітчан, називають значно більші суми. Наприклад, лише вихідці з найменшої області в Україні – Чернівецької – щомісяця надсилають родичам понад 60 млн. доларів США. Таку суму оприлюднив минулого тижня голова громадської спілки “Буковинська партнерська агенція” Арсеній Анциперов.

– За рік буковинські заробітчани вливають в економіку понад 720 млн. доларів, – каже пан Анциперов. – Це при тому, що річний бюджет Чернівців становить приблизно 25 млн. доларів, а обласний – трохи більше 100 млн.

Можна припустити, що аналогічні вливання в економіку Львівщини є, як мінімум, не меншими і сягають мільярда доларів щорічно. Для порівняння: за роки незалежності Львівська область отримала 282,79 млн. доларів США прямих іноземних інвестицій. Цю суму мешканці області, які працюють за кордоном, переказами перекривають за три місяці.

На що витрачають?

Зароблені важкою працею долари та євро українці, як правило, витрачають на нерухомість і освіту для дітей. Інвестувати у відкриття власного бізнесу в Україні не ризикує майже ніхто.

– Переважно витрачають на облаштування житла. Повернувшись на Батьківщину, заробітчани вкладають гроші або в будівництво домівок, або у придбання квартир, – каже Євген Жовтяк.

Про те, що на ринок нерухомості сильно впливають заробітчани, також підтверджують і представники рієлторських компаній. У Львові найбільше купують помешкання середнього класу, що і зумовило різке зростання цін в останні два-три роки.

– Щонайменше 50% придбань припадає саме на частку заробітчан, – вважає Еліна Сеннікова, директор львівського рієлторського бюро “Маклер”. – Люди, які повернулися із заробітків, купують квартири, які коштують до 30 тис. доларів США. Дорогі помешкання зазвичай купують бізнесмени.

Ще однією статтею витрат є вища освіта. В Україні стрімко зростає кількість студентів, хоча державне замовлення не змінюють. У найпопулярніших вузах Львова, наприклад у ЛНУ ім. І.Франка, кількість студентів-“платників” уже перевищила кількість тих, хто вчиться безкоштовно. Більшість із них – діти заробітчан.

Уляна Куйдич, Юрій Чорней