Британія працевлаштує міґрантів

Всеволод ПОЛІЩУК

Поступ, 24 лютого 2004 р. http://postup.brama.com

Великобританія стала другою країною з-поміж чинних членів Європейського союзу, яка дозволить працевлаштовуватися на своїй території громадянам країн, які приєднаються до ЄС 1 травня. Щоправда, британський прем'єр Тоні Блер озвучив таке рішення уряду доволі оригінально. За його словами, міґранти з нових країн-членів "мають або працювати, або залишити країну".

Нагадаймо, що наразі лише Ірландія погодилася не створювати жодних обмежень для доступу нових євросоюзівців до свого ринку праці. Натомість навіть Швеція та Нідерланди, які під час попередніх переговорів обіцяли діяти так само, тепер вводять жорсткі обмеження. Деякі інші країни взагалі не хочуть допускати східноєвропейських друзів на свій ринок праці за будь-яких умов.

У Британії ж, як бачимо, ситуація особлива. Уряд цієї країни зовсім не проти того, щоби громадяни, скажімо, Польщі чи Чехії працювали на британських теренах. Натомість, як заявив Тоні Блер в ефірі ВВС, він не хоче бачити у своїй країні імміґрантів, які не зможуть забезпечити себе і проїдатимуть соціальні допомоги та пільги. Працівники з нових держав-членів зовсім не лякають урядовців із Давнінг-стріт. Навпаки, вони вважають, що нові фахівці заповнять прогалини, які стають помітними у багатьох сферах британської економіки. З іншого боку, керівництво Великобританії хоче переконатися, що іноземці приїжджатимуть заробляти гроші працею, а не випрошуватимуть допомогу для безробітних.

Можливо, заява Блера й відповідні законодавчі зміни, які британський парламент планує ухвалити найближчим часом, дещо заспокоять представників майбутніх членів ЄС. Адже їхнє незадоволення діями старої європейської гвардії наростає. Протягом останнього тижня одразу кілька східноєвропейських урядовців різко засудили політику західних партнерів щодо обмеження ринків праці.

"Такі кроки є несправедливими й незаконними", -- сказав в інтерв'ю французькій газеті Le Figaro міністр закордонних справ Словаччини Едуард Кукан, -- 2001 року, коли ми вели переговори, багато членів ЄС обіцяло, що не вводитимуть обмежень щодо наших громадян і що після 1 травня вони зможуть працювати в цих країнах. Відтоді нічого не змінилося, тому ми не розуміємо, чому ці питання обговорюють зараз". Польський колега Кукана Владзімєж Цімошевич висловив розчарування тим, що "уряди, які мали раніше одну позицію, тепер мають іншу". Речник угорського МЗС назвав політику чинних членів ЄС "кроком назад", а представники Чехії бідкаються через віроломність урядовців зі Швеції та Нідерландів, які роздавали найбільше обіцянок.

Найбільша ж проблема у тому, що дії західноєвропейських урядів можна деякою мірою вважати несправедливими, однак їх аж ніяк не назвеш незаконними. Адже в угодах, які підписали всі 25 країн, чорним по білому написано, що чинні країни-члени можуть обмежити вільний рух робочої сили на термін до п'яти років, а в деяких випадках потім іще на два. А всі обіцянки окремих урядів були не більше, ніж усними деклараціями.