|
Німецька Хвиля, 13.10.2005 Сусіди захищають ЄС від нелегалівПісля нещодавніх масових штурмів „європейських укріплень” у анклавах на півночі Африки чиновники ЄС вирішили пришвидшити розробку нових підходів до питання міграції. Спільна міграційна політика стала темою позачергової зустрічі міністрів юстиції і внутрішніх справ країн ЄС, яка відбулася у середу у Люксембурзі. З огляду на драматичну ситуацію, що склалася навколо Сеути і Мелільї - іспанських анклавів у Африці, віце-президент Європейської комісії, комісар у справах свободи, безпеки і юстиції Франко Фраттіні на зустрічі у Люксембурзі представив своїм колегам–міністрам програму першочергових дій, узгоджену Іспанією і Марокко для вирішення цієї проблеми. Речник комісара Фраттіні пан Фрізо Рокам-Аббінґ в інтерв’ю „Німецькій хвилі” відзначив, що Європейська Комісія усвідомлює, що для вирішення проблеми африканських біженців потрібен комплексний підхід: “Ми повинні розробити превентивну політику, яка би запобігала нелегальній міграції. Для цього необхідно боротися із бідністю, із неуцтвом, необхідно домагатися того, аби влада у країнах, з яких тікають люди, дотримувалася прав людини у стосунку до своїх громадян. Також ми повинні дати захист тим біженцям, яких ми не можемо прийняти. Ми маємо дати їм змогу повернутися, але ми повинні також мати чіткий механізм того, як не порушуючи їхніх прав змусити їх повернутися, якщо вони уникають цього". Роскам-Аббінґ зазначив, що Єврокомісія у боротьбі з нелегальною міграцією має намір об’єднати свої зусилля із урядами країн Африки: “Комісар Фраттіні зокрема висловив переконання, що вже найближчим часом має на найвищому рівні відбутися конференція між експертами і посадовцями Європейського Союзу і африканських країн. Ми маємо також вирішити, як боротися з таким кримінальним явищем як заробляння грошей на нелегальному переміщенні людей. Ми маємо спільно протидіяти злочинцям, які за гроші перевозять втікачів, обіцяючи їм золоті гори у Європі. Але ж це злочинна брехня”, - обурюється речник єврокомісара. Роскам Аббінґ відзначає, що запропонований план дій має велике значення для вирішення проблем нелегальної міграції не лише на півдні, але і на Сході Європи: „Це не іспанська програма, а програма, яка має відображати позицію всього Європейського Союзу, у цьому питанні має бути вироблений спільний європейський підхід. Адже як країни Південної Європи, так і країни на східних межах ЄС, приміром Словаччина, перебувають під сильним міграційним тиском. Вони вимагають розробки спільної всеосяжної політики вирішення цієї проблеми”. Натомість експерт з міграційної політики брюссельського Центру студій з європейської політики Серґіо Каррера висловлює застереження щодо пропозицій Європейської комісії: “Заходи, які мають стати частиною майбутньої спільної міграційної політики ЄС заслуговують на критику з точки зору вимог Женевської конвенції з прав біженців. У правозахисників є сумніви щодо того, що при втіленні у життя запропонованої політики буде дотримано прав людини. Біженці відчують на собі негативні наслідки майбутньої політики, яку буде впроваджено в інтересах Європейського Союзу. Зростання потоку біженців, які прагнуть потрапити до ЄС, має підштовхнути політиків до розробки більш докладного плану дій. До вирішення цієї проблеми необхідно залучити неурядові організації, які мають достатню інформацію про проблеми мігрантів, мають великий досвід допомоги цим людям”. За словами Фрізо Оскама-Абінґа, Європейська комісія у боротьбі з нелегальною міграцією надає великого значення новому пілотному проекту захисту біженців, який стосуватиметься двох регіонів – Танзанії, а також України, Білорусі та Молдови. Реалізація програми розпочнеться не раніше початку наступного року, а нині лише розглядаються пропозиції, як має виглядати цей проект. Речник єврокомісара так визначає мету проекту: “Наше завдання ми бачимо у тому, аби допомагати цим країнам дати собі раду з тими потоками мігрантів і біженців, з якими їм доводиться мати справу. Цей проект розробляється у тісній співпраці з комісією ООН у справах біженців. Він передбачає фінансову, технічну і правову допомогу, допомогу у розробці міграційного законодавства, а також законодавства щодо біженців. Тренінги для співробітників міграційних служб, аби вони були краще підковані знаннями відповідних законів і могли більш оперативно приймати рішення у кожній ситуації. Звісно, будуть вживатися заходи для того, аби створити можливості тимчасового утримання мігрантів у більш гідних умовах”. Фрізо Роскам-Аббінґ відзначає, що регіональні програми ЄС із захисту біженців розробляються спільними зусиллями ЄС і країн, на території яких вони реалізовуватимуться: „Жоден крок не буде здійснюватися без повної згоди урядів цих країн. Спільно із ними, а також з урядами країн ЄС, протягом наступних місяців ми будемо розробляти програму дій. При цьому ми будемо виходити із наявних фінансових ресурсів. Ми глибоко переконані у тому, що цей проект матиме успіх лише в тому разі, якщо він розроблятиметься у тісній співпраці із урядами країн”. Попри запевнення представників Європейської комісії у врахуванні інтересів таких „транзитних країн” для нелегалів як Україна, експерт Центру студій з європейської політики Серґіо Каррера критикує політику ЄС. Він вважає, що в даному випадку Євросоюз консультуватиме Україну у вирішенні проблем, які просто не хоче вирішувати сам: “Те, що пропонує Європейський Союз, на мою думку, не відповідає принципу солідарності. Месидж ЄС є простим: ми не хочемо мати справу із біженцями на нашій території. Ми хочемо, аби цей головний біль взяли на себе ваші хлопці. Це не наш клопіт”. Євген Тейзе |