Німецька Хвиля, 08.02.2006 http://www2.dw-world.de/ukrainian

Єврокомісар відстоює право заробляти на хліб там, де хочеться

Свобода пересування - це не розкіш, а економічна реальність. Тому європейські ринки праці мають стати відкритими для шукачів роботи з нових країн-членів Євросоюзу. У цьому переконаний комісар ЄС з питань зайнятості та соціальних справ Владімір Шпідла. У середу в Брюсселі він представив свій звіт про тенденції у пересуванні робочої сили після історичного розширення Європейського союзу в травні 2004 року.

Для комісара ЄС з питань зайнятості та соціальних справ Владіміра Шпідли підходи до свободи пересування в межах спільноти цілком очевидні. Кожен громадянин будь-якого нового члена Євросоюзу повинен мати змогу заробляти собі на хліб у тій країні ЄС, де він хоче: „Свобода пересування - це не розкіш, а економічна реальність і, звичайно, право громадян Європейського союзу.”

Занепокоєння, насамперед Німеччини та Австрії, що відкриття ринків призведе до масового напливу робочої сили зі Східної Європи, чеський комісар не поділяє. З 2004 року до країн - старих членів ЄС прибуло загалом значно менше людей, ніж комісар очікував. З огляду на цей аспект, переконаний європолітик, немає причини обмежувати притік робочої сили. У своєму насиченому цифрами та фактами звіті Європейська комісія висловлюється за цілковиту відкритість ринків праці для шукачів роботи з нових членів спільноти, і має на увазі передусім Німеччину, Францію та Австрію.

Як вважає комісар ЄС з питань зайнятості та соціальних справ, мешканці цих країн не повинні боятися конкуренції з боку східноєвропейських членів спільноти. Притік працівників зі Східної Європи навпаки стимулює розвиток економіки на Заході і зовсім не означає, що в когось відберуть роботу, зауважив Шпідла. За його підрахунками, 700 тисяч робочих місць у Німеччині попри високий рівень безробіття все ще залишаються вільними. Разом з тим, згідно зі звітом, Німеччина залишається одним з найбільш затребуваних серед робочої сили з нових членів ЄС місцем призначення. Приміром, у країнах, де повністю було скасовано обмеження на притік робочої сили, загальна кількість прибулих виявилася суттєво меншою, ніж у тій же Німеччині.

Тим часом, як наголосив комісар на презентації свого звіту через два роки після великого розширення ЄС, також усі економічні показники свідчать на користь відкриття ринків праці. Східноєвропейці просто заповнили прогалини на західноєвропейських ринках праці і не зазіхають на добробут корінних мешканців. Три країни - поки що єдині, які відмовилися від обмежень, - Великобританія, Ірландія та Швеція - від цього лише виграли, вважає Шпідла:  „Цілком очевидно, що у Великобританії це не призвело до проблеми демпінгових зарплат, що показники економічного зростання тут стали дещо вищими. Тобто можна цілком стверджувати, що це пішло на користь усім. Те ж саме стосується Ірландії та Швеції.”

Також на рівень безробіття у трьох країнах, які відмовилися від обмежень, це не вплинуло - достатня причина для Шпідли, щоб закликати країни, які хочуть далі подовжувати свої обмеження щодо притоку іноземної робочої сили, ще раз переглянути такі наміри.

Німеччина та Австрія, незважаючи на це, вже заявили про наміри ще щонайменше на три роки подовжити свої обмежуючі перехідні правила. І представлений у середу звіт у цих намірах нічого не змінить. Так прокоментував це федеральний уряд у Берліні. За висловом статс-секретаря міністерства економіки Німеччини Йоахіма Вюрмелінга, аргументація чеського комісара - це все одно, що порівнювати яблука з грушками: „У Великобританії майже не має безробіття, Ірландія дуже далеко від нових центрально- та східноєвропейських членів спільноти, а в Швеції розмовляють мовою, яку східноєвропейцям не так просто вивчити. Натомість ми в Німеччині безпосередньо межуємо з такими країнами, як Польща та Чехія, у нас високе безробіття і в зв’язку з цим ми перебуваємо під великим тиском наших громадян.”

Інші країни - старі члени ЄС поки що не визначилися, що вони робитимуть зі своїми обмеженнями - подовжать, скасують чи просто лібералізують. Для роздумів у них залишилося часу до кінця квітня - за цей строк уряди „старої Європи” повинні повідомити Брюссель, яку політику щодо відкриття своїх ринків вони провадитимуть.

Христина Ніколайчук