Німецька Хвиля, 20.02.2006 http://www2.dw-world.de/ukrainian

На Захід за довгим євро

Реклама, будівництво, архітектура, бухгалтерія, послуги перукарів та інформаційні технології – про ці найрізноманітніші галузі, що відносяться до сфери послуг йдеться у новій директиві Єврокомісії, що була затверджена у четвер. Згідно з документом, представники вищезазначених професій з однієї країни ЄС можуть працювати в іншій державі за умов, визначених її законодавством.

Фірма Belis, що розташована у Празі заробляє гроші за допомогою басейнів. Нині ж, коли за вікном зима фірма займається тим, що оновлює та переустатковує ванні кімнати у домівках пражан. Керівник фірми Петр Хорн говорить, що нова директива ЄС  щодо лібералізації ринку послуг, стане якраз у пригоді, бо компанія має зв’язки із Німеччиною:

"Нашу роботу гальмує те, що ми можемо продавати басейни до Німеччини, але не можемо їх там монтувати. Ми залюбки тепер їздитимемо туди і протягом двох днів монтуватимемо наш продукт, а тоді знов додому."

Хто хоче працювати у сфері послуг у іншій державі ЄС, має це робити відповідно до умов, що законодавчо закріплені у цій країні. Такого компромісу вдалося досягти державам Євросоюзу після тривалих суперечок.  Для Пітера Хорна – непогане вирішення проблеми, якщо до цього не додасться паперова тяганина із отримання додаткових дозволів. Тим більше, що йдеться лише про коротке перебування. Залишатися у Німеччині на довший час ніхто не планує.

"Менталітет наших працівників просто такий, що вони бажають працювати за кордоном лише не тривалий час. Туди поїхати, змонтувати, повернутися назад. Це можна сміливо робити 2-3 рази на місяць. Але ніхто не бажає їхати туди на півроку та залишати родину. Наші люди не бажають змінювати місце проживання навіть у межах Чехії, коли йдеться про роботу”. 

Тепер Петер Хорн сподівається, що нова директива ЄС про сферу послуг якнайшвидше почне діяти. Європейський союз – це все ж таки великий простір без кордонів – так говорили чехам перед тим, як їхня країна увійшла до Євросоюзу.

"Основоположний принцип  ЄС – це вільне пересування товарів та робочої сили. Тепер ми в ЄС, і наші товари можуть вільно пересуватися, але не робітники. Я думаю, це не відповідає духу Європейського союзу."

Велика Британія вже давно дозволили робітникам з країн-новачків ЄС працювати на території Об’єднаного королівства. І як не лякала жовта преса британців натовпами заробітчан, які відбиратимуть роботу в англійців, трагедії не сталося. Як показують останні дослідження ЄС, від цього британці лише виграли. 

Бартек Фарбієнські та одна з його клієнток говорять по те, що краще купити у магазиніі делікатесів у північно-західному районі Лондона. Магазин було відкрито 2 місяці тому. Він – один з кількох сотень, що з’явилися із напливом заробітчан. Протягом останніх двох років до Британії переїхало близько 300 тисяч східних європейців – половина з них – поляки.

"У мене тепер таке відчуття, що я знову у Польщі. Тут так багато поляків."

Робітники з країн-нових членів ЄС попрямували туди, де не вистачає кваліфікованих британців. Загалом це готельний та ресторанний бізнес, будівництво. Великобританія отримує надійних працівників, заробітчани –  омріяні фунти.

"Люди приїздять сюди заради економічних можливостей. Польща вже інтегрована до ЄС, але інфраструктура іще недорозвинута. Немає вдосталь робочих місць, зарплати дуже низькі, багато людей мають борги."

Крістіан Дуфтман – експерт з питань міграції університетського коледжу Лондона говорить, що Велика Британія зробила дуже вдалий шаховий хід, відкривши двері для робітників з країн Східної Європи. 

"Я маю переконання, що Велика Британія вчинила правильно. Була величезна дискусія з цього приводу та нескінченні негативні статі у пресі через це рішення. Але я думаю, що воно було вірним."

Дуфман вважає, що ситуація скоро зміниться. На його думку більшість заробітчан залишатимуться в Британії доти, доки заощадять достатньо грошей, щоб організувати власне життя належним чином на батьківщині. Тоді вони повернуться додому.

"Велика привабливість Великобританії для поляків заключається в тому, що зароблені тут гроші можна краще витратити у Польщі, де купівельна спроможність британського фунта є набагато більшою. Тому ліпше не залишаться У Великій Британії, а повертатися до Польщі. Я думаю, це вони робитимуть протягом наступних 2-3 років."

Лише Лондон, Стокгольм та Дублін до цього часу не обмежували кількість робітників з країн- новачків ЄС, якім дозволено працювати у Великобританії, Швеції та Ірландії. Брюссель, з огляду на успіх цих країн, вирішив відкрити двері і до інших держав.

Тетяна Карпенко

Німецька Хвиля, 20.02.2006 http://www2.dw-world.de/ukrainian

Привабливий кордон

До держав-старих членів ЄС прагнуть не лише працівники з країн новачків. Громадяни так званих третіх країн часто намагаються потрапити до Євросоюзу нелегально. Не рідко для цього використовують смугу україно – словацького кордону. Торік тут затримали понад п’ять тисяч нелегалів

Закарпаття, яке межує одразу з чотирма європейськими країнами – Словаччиною, Угорщиною, Польщею та Румунією, у центрі уваги торговців живим товаром опинилося одразу після падіння залізної завіси. Гірська місцевість, безкрайні ліси укупі з  нечітким законодавством і слабо оснащеними кордонами тоді дозволили напрочуд швидко налагодити надійні канали нелегальної міграції. Про її масштаби дізналися лише після того, як почали укріплювати кордони. Якщо раніше кількість затриманих мігрантів ледве сягала сотні на рік, то тепер це тижневий показник. Розповідає начальник Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України  Володимир Карась:

„Сюди, на жаль, сходяться усі транзитні шляхи, якими незаконні мігранти прагнуть потрапити в країни Західної Європи. Нелегальною міграцією займаються організовані транскордонні злочинні угрупування не тільки на території України. Тому відповідно правоохоронні органи, прикордонники, спільно зі службою безпеки, МВС ми постійно працюємо і є цілий ряд розробок, коли були викриті злочинні угрупування, які займалися організацією і переправленням нелегалів з території України в країни Західної Європи”.

Торік лише через україно-словацький кордон спробували нелегально перейти понад п’ять тисяч осіб. Це 60% від усіх затриманих в Україні нелегалів. Аналогічна проблема була і у сусідів-словаків. Успішно долати її почали лише після вступу до Євросоюзу, запевняє заступник начальника Управління прикордонної та іноземної поліції Поліцейського корпусу Словацької республіки Мирослав Заборські. (тут потрібен синхронний переклад)

„Словаччина почала активно використовувати кошти європейських фондів для технічного оснащення свого державного кордону, який тепер став і кордоном Євросоюзу. Ми закупили транспортні засоби позашляхового типу, біноклі, прилади нічного бачення, тепловізори. Обладнали сучасною оргтехнікою усі приміщення прикордонної поліції і почали будівництво нового центру для координації діяльності своїх підрозділів. Крім того постійно підвищуємо кваліфікацію своїх працівників і плануємо значно збільшити їх штат”.

Такі зміни на словацькому кордоні  одразу далися взнаки. Більшість нелегалів затримують саме словаки. Відтак, за відповідною угодою передають їх українським колегам. Щоправда, останнім часом дедалі частіше нелегальній міграції протидіють спільно. Для цього відпрацювали схему оперативного реагування, налагодили прямий обмін інформацією. Цього року обіцяють навіть офіційно запровадити транскордонний радіозв’язок, як того вимагає міжнародна Угода про використання світового частотного ресурсу. Про це йдеться в одному з пунктів двостороннього Протоколу, підписаного минулого тижня в Ужгороді прикордонними уповноваженими обох країн. Загалом, сторони домовилися взяти на озброєння досвід спільного патрулювання і поступово перейти саме на таку систему охорони україно-словацького кордону. Утім, що більше нелегалів затримуватимуть, то більше проблем із ними виникатиме в Україні. Уже сьогодні, табір для нелегалів, що поблизу Мукачевого переповнений втричі. Крім того, він досі не має чітко визначеного статусу, а отже відповідного фінансування.  За законом, його має утримувати влада, а охороняти – міліція. Насправді, усім опікуються прикордонники. Удосконалення потребує і законодавство, яке регулює надання іноземцям статусу біженця. Його недолугість нині активно використовують торгівці живим товаром. Підозрюють, що саме вони радять затриманим нелегалам прохати в Україні притулку, після чого тих зобов’язані звільнити з табору. Відтак їх знову намагаються переправити через кордон до омріяного Євросоюзу, каже Володимир Карась:

„Саме звернення до компетентних органів про надання статусу біженця дозволяє легалізуватись іноземному громадянину на період до півроку на території України. Тому є в нас затримані по два, по три рази. Є рекордсмени, яких затримуємо вже по шість разів на кордоні”.

Торік притулку в Україні забажали півтори тисячі осіб, затриманих в Закарпатті. Статусу біженця не отримав жоден. Де вони зараз, не знає ніхто. Через лояльне законодавство, шансів потрапити за грати майже не мають і ті, хто сприяє нелегальній міграції. Попри те, що впродовж останніх років викрито десятки таких угрупувань, їх учасники, зазвичай, отримують лише невеликі штрафи. Негайного зміцнення потребують і східні кордони України. Нині вони занадто прозорі, аби стримувати потік нелегалів. Очевидно, сподіватися на допомогу іноземців у вирішенні цих внутрішніх проблем, не варто, кажуть прикордонники. 2006-ий рік вони пропонують оголосити роком запеклої боротьби з нелегальною міграцією.  Почати радять з регулювання законодавства.

Наталя Зотова