Німецька Хвиля, 26.06.2006 http://www2.dw-world.de/ukrainian

Україна як притулок для біженців

“Не перетворювати Європу на фортецю” і сприяти міграції – із таким закликом виступили європейські правозахисні організації. Водночас у керівництві Євросоюзу, прагнення відгородитися обґрунтовують міркуваннями безпеки.

Від перспектив, закликів та ідей – до раціональних думок та реальних планів на майбутнє. Звичайно, Європейський союз найближчим часом не планує видавати усім бажаючим дозвіл на працю та запрошувати до себе в гості. Навпаки.

“Звичайно це неможливо, щоб ЄС зміг прийняти у себе усіх біженців світу.”

Говорить міністр з питань міграції Люксембургу Ніколя Шміт.

Саме тому в ЄС було розроблено так звані "Програми регіонального захисту", які мають почати діяти вже наступного року. Суть програми не є складною. Усіх бажаючих потрапити до ЄС – нелегально, або прагнучих отримати статус біженця, збиратимуть у спеціальних центрах, або ж таборах, розташованих за кордними Євросоюзу.

“Якщо люди бажають просити притулку, щоб могли це зробити у своєму регіоні. І вони знали, що тут вони отримають допомогу у рамках “Програми регіонального захисту”. Тобто ідея така – ми намагаємося утримати людей у регіоні і не обов’язково привозити їх до Європи.”

Спочатку програма регіонального захисту має бути запроваджена у так званих пілотних країнах – Танзанії, Білорусі, Молдові та Україні. ЦІ держави мають відповідати за певні кризові регіони, звідки спостерігається масовий рух біженців. Ніколя Шміт продовжує:

“Ви ж знаєте, що в Україні є ціла низка біженців з кризових регіонів, приміром з Чечні. У республіці Молдові, ви знаєте про цей конфлікт. Тут так само є біженці. Ми намагаємося утримувати їх у регіоні і надавати підтримку.”

Втім, окрім підтримки та допомоги, одним із пунктів “Програми регіонального захисту” є і інтеграція прохачів притулку у тій країні, де знаходиться центр для біженців, у якому вони перебувають.

“По-перше йдеться про те, щоб людям, які приїздять надати певний захист. Це – головна мета. Потім, мова йтиме про надання їм можливості інтеграції. Оскільки для багатьох перебування у цій країні буде не короткотерміновим, а довшим. Звичайно, у цій ситуації інтеграція грає не останню роль. Щоб цим людям надати можливість зорієнтуватися у цій країні, можливо заробляти самим на прожиття.”

Проти запровадження подібних програм весь час виступали правозахисні організації. Їхній головний аргумент - заможні Європейські країни прагнуть перекласти відповідальність на плечі бідних сусідів, фактично нехтуючи Женевською конвенцією. Керівництво ж ЄС наполягає, що для біженців мають бути створені гідні умови у країнах - сусідах Євросоюзу.

“Так, правозахисні організації були проти цього принципу – тримати біженців у регіоні, і тут у регіоні спробувати знайти рішення для людини. Але я думаю, це все таки краще, ніж змушувати людей переходити кордони  із небезпекою для життя, як нині відбувається у Африці.”

У ЄС не вважають нелогічним те, що прохачів притулку будуть утримувати безпосередньо на кордоні із ЄС, але зовсім не там, куди вони власне хотіли б потрапити. У керівництва організації є залізний аргумент – Євросоюз не спроможний прийняти усіх біженців світу. Тому держави-сусіди мають допомогти. Говорить міністр з питань міграції Люксембургу Ніколя Шміт. 

“Саме тому і існує думка створити цей центр в Україні.  Для того щоб людям було зрозуміло – якщо йдеться про прохачів притулку, життя яких перебуває у небезпеці, а не про так званих економічних біженців, щоб їх можна було отримати усе необхідне в Україні. До того моменту, коли вони отримають право на притулок в якійсь іншій державі, або ж в Україні. Якщо ж мова йтиме про економічних біженців – тут проблема в іншому. В Україні тоді матимуть перевіряти, що за справжні мотиви тих, хто туди приходить.”

Втім, останнім часом процес запровадження “Програм регіонального захисту” було трохи загальмовано. У висновках самміту ЄС від 15-16 червня йдеться про необхідність внесення змін до цього проекту. Оскільки, приміром із Білоруссю нині в ЄС дуже напружені стосунки, інші ж не особливо тішаться з ідеї отримати на своїй території табори для усіх біженців, що прямують до ЄС.  Останніх Євросоюз намагається заспокоїти:

"Іще один важливий пункт. Ці країни – ніхто не змушуватиме це робити. Все це буде створюватися у тісній співпраці з цими державами та комісаром ЄС з питань біженців."

Тобто Євросоюз планує виділити значну суму грошей на устаткування цих таборів у країнах-сусідах. Та створити для біженців гідні умови, щоб вони могли перечекати, доти, доки на батьківщині їхньому життю вже більше нічого не буде загрожувати. Цікавий момент – можливість того, що люди, яких утримуватимуть у таборах, подаватимуть прохання на отримання притулку у країнах ЄС, розглядається, як довгострокова перспектива. Тобто ті, хто потраплятимуть у табори, приміром в Україні, зможуть просити притулок лише у одній державі – в Україні. Чому так? Лідери ЄС ще й досі не дійшли єдиної думки, яким чином тих біженців, що їм і насправді вже відмовити не можна буде, розподілятимуть по державах Євросоюзу. Цей пункт має бути включено до “Спільної системи надання притулку у ЄС”, що нині теж у стадії розробки.

“Якби ми не мали такої спільної політики у майбутньому, тоді процвітав би так званий “шоппінг притулків”. Люди би дивилися – де система надання притулку є для мене найбільш вигідною. І тоді потоки прохачів притулку спрямовувались до цієї держави. Ми, звичайно, цього не хочемо.”

У цій сфері уже затверджено низку директив і вже в кінці цього року “Спільна система надання притулку” має почати працювати. “Програми регіонального захисту” у пілотних країнах – Танзанії, Білорусі, Молдові та Україні -  мають бути запроваджені 2007 року. Такі плани має Євросоюз.

Тетяна Карпенко