23.07.2007 http://www.dw-world.de

Поляки – до Німеччини, українці – до Польщі?

З кінця минулого тижня Польща лібералізувала доступ на свій ринок праці для громадян України, Білорусі та Росії. Це пов’язано не в останню чергу з підготовкою до чемпіонату Європи з футболи 2012 року.

До почесної справи проведення ЄВРО 2012 Польща та Україна готуються в різні способи. Так, у понеділок стало відомо про створення коаліції польських та українських підприємців для підтримку підготовки футбольної першості. Польща ж ще минулого тижня оголосила, що лібералізує доступ на свій ринок праці для українців, білорусів та росіян. Це означає, що тепер вони мають право три місяці на півроку легально найматися на роботу в Польщі.

На такий крок поляки пішли попри досить високий рівень безробіття – 12 відсотків. Утім, як зазначають оглядачі, з іншого боку, Польща потерпає й через відтік кваліфікованої робочої сили на захід, зокрема до Німеччини. Водночас на численних будівельних майданчиках країни конче не вистачає робітників вже нині. Ситуація в майбутньому ставатиме дедалі складнішою, адже до європейського футбольного чемпіонату доведеться будувати дуже багато – від стадіонів до доріг. Загалом же, як  переконує заступник польського міністра праці Казимир Куберський:

„Роботодавці повідомляють про потребу в додатковій робочій силі практично з усіх секторів. Потрібні люди як для робіт у сільському господарстві, так і в будівельній галузі, де нині спостерігається неймовірне зростання, а отже й справжня нестача робочої сили”.

За приблизними розрахунками, в Польщі вже сьогодні працюють напівлегально чи нелегально десятки тисяч українців. Офіційної статистики в цій галузі немає, але фахівці переконані, що значна частина з того мільйона громадян України, які щороку в’їжджають до  Польщі за туристичними візами, нелегально працюють на польських роботодавців, і аж ніяк не милуються польськими краєвидами.

Цю ситуацію німецькі експерти схильні порівнювати зі становищем на німецькому ринку праці. Адже з Польщі до Німеччини регулярно їдуть люди, скажімо, збирати полуниці, дивитися за старими й хворими чи працювати на будівництві. Причина для цього одна – краща платня на Заході.

Не інакше виглядає все й у ситуації з приїздом робітників з України до Польщі. Середня зарплата в поляків нині складає 2900 злотих, у перерахунку – це 800 євро. Українці ж отримують на вітчизняному ринку середньому вп’ятеро менше. І якщо різниця між зарплатами німців і поляків потроху скорочується, то про зменшення цієї прірви між поляками та українцями поки мова не йде. Це помітно передусім на прикладі сільського господарства Польщі, доступ до ринку праці якого робітникам зі східних сусідніх країн відкрили вже раніше. Говорить заступник польського міністра праці Казимир Куберський:

„Виходячи з пов’язаного з цим досвіду, ми бачимо, що небезпеки немає. А враховуючи подальші потреби нашої економіки, особливо з огляду на чемпіонат Європи з футболу 2012 року, ми ухвалили рішення відкрити наш ринок праці попри високий рівень безробіття”.

За новим законом, дозвіл на роботу в Польщі українці, росіяни та білоруси можуть отримувати максимум на три місяці, після чого на три місця повертатися до себе на батьківщину, й потім повторювати, як що хочуть, такий шлях. Такі врегулювання є недостатніми, вважає Ярема Мордасевіч з об’єднання підприємців „Левіатан”:

„Жоден фахівець з України, Росії чи Білорусі не залишатиме своє місце роботи на батьківщині заради трьох місяців праці в Польщі. Тому ми переконані, що дозвіл на роботу має бути на мінімум рік і розповсюджуватися й на інші держави. Такі, як Китай, Індія, В’єтнам, Казахстан і Азербайджан”.

Польський уряд загалом теж не проти був би розповсюдити лібералізацію на своєму ринку праці й для вихідців з азійських країн. Однак тут йому слід враховувати інтереси всього Європейського союзу. Польща, видаючи дозволи на роботу, може стати для  таких працівників „виходом” на ринок праці всього ЄС. Адже вже з наступного року польська територія належатиме до так званого „Шенгенського простору”, а отже відпаде контроль на переїзді її західних кордонів.  

Ян Паллокат, Леся Юрченко